Відмовляти чи погоджуватись: як виховати відповідальну особистість

Щоб дитина дотримувалась правил у родині, необхідно дати їй більше… свободи.

Мабуть, усі батьки стикались із ситуацією, коли їхня дитина ухиляється від виконання домашніх обов’язків, не прислухається до порад чи влаштовує істерики, якщо їй відмовлено у тих чи інших речах.

Але будьмо чесними! Як зазвичай реагують батьки на незадовільну, з їхньої точки зору, поведінку сина/дочки? «Ти робиш це, бо я так сказала!», «Поки не поїси – нікуди не підеш!», «Ти маєш зараз встати, без жодних розмов!» тощо. А існує й інша, не менш шкідлива методика: «Я куплю тобі все, тільки не галасуй», «Можеш не мити посуд, я сам це зроблю», «Добре, дивись мультики, уроки зробиш потім».

Обидва способи виховання у результаті призводять до розвитку комплексів і повної несамостійності чи до вседозволеності відповідно.

Що ж може допомогти батькам не перегинати палицю і водночас привчити дитину до виконання домашніх обов’язків? Відповідь проста – довіра.

Встановлюючи чіткі межі між забороною та дозволом, не забувайте залишати дитині право на особистий вибір.

Психологи зазначають, що вже у 4-5 років дитина може цілком самостійно прокидатися та виконувати необхідні ранкові процедури: вмиватися, чистити зуби, вдягатися тощо. Не контролюйте цей процес одноосібно, купіть окремий будильник і дозвольте сину/дочці вирішити, коли вона хоче прокинутись.

Звісно ж, заздалегідь обговоріть графік обов’язкових справ та зазначте: «Обирай час підйому самостійно, але у такий спосіб, щоб ти встиг(-ла) повністю підготуватись до школи». Відповідальність за дотримання правил, встановлених нами самими, завжди вища за нав’язані кимось іншим. Тому згодом дитина цілеспрямовано слідуватиме графіку, а ви – просто будете поруч, щоб підтримати. =)

Розставляймо акценти

Бувають моменти, коли між переглядом улюбленого мультфільму і виконанням уроків дитина обирає перше. «Я не можу пропустити цю серію, – говорить вона з величезними чесними очима батькам. – Я тільки п'ятнадцять хвилин, і відразу ж сяду за домашнє завдання. Я вчора не встигла додивитись, мне недовго».

У цьому разі батьку та матері варто притримуватися твердої, непохитної позиції і чітко пояснити умови, за яких дитина отримає бажане.

«Якщо ти зробиш уроки, тоді можеш подивитися мультфільм», – така стратегія допоможе привчити дитину до правильного визначення пріоритетів.

Методика виховання «якщо-тоді» стане у пригоді у різноманітних ситуаціях: коли вкладаєте дитину спати, сідаєте обідати або ж повертаєтесь з прогулянки.

Поговорімо про все

У занадто самостійних дітей – завжди стурбовані батьки. Правда чи ні?

Адже син/дочка, яка в один прекрасний день раптово заявляє: «Я буду робити це сам(-а)!», часто асоціюється у матері й батька з безперим пташеням: мовляв, не варто сприймати такі слова серйозно – але контроль за діями малого(-ї) не завадило б посилити.

На всяк випадок.

Це не зовсім правильна стратегія. Порадійте бажанню вашого чада стати самостійним і поговоріть з ним відкрито. Поясніть, що вам дійсно цікаво і ви готові вислухати будь-які ідеї.

Скористайтесь простими запитаннями:

1. Чому для тебе це так важливо?

2. Якщо я тобі дозволю, то як це буде відбуватися?

3. Чим я можу тобі допомогти?

Коли ситуація стане прозорішою, і ви зрозумієте, у який спосіб і що прагне робити ваш(-а) син/дочка, налагодити комунікацію буде набагато легше. І, можливо, дати позитивну відповідь. =)

Виховання дитини – важкий і нервовий процес. Але якщо в його основі лежить справжня турбота і любов – все вийде чудово!