Як підтримати дитину, яка пережила травматичні події

Понад 40 соціальних працівників, кейс-менеджерів, психологів і фахівців громадських організацій, які працюють із дітьми, взяли участь у дводенному онлайн тренінгу «Безпечна первинна підтримка дітей, які пережили травматичні події». Тренінг відбувся у межах проєкту «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізує за фінансування Ради Європи.

Серед учасників були фахівці, які самі мають досвід вимушеного переміщення, працюють із дітьми з інвалідністю, дітьми у складних життєвих обставинах та дітьми, яких повернули з тимчасово окупованих територій. Вони представляли різні регіони України, зокрема Дніпропетровську, Запорізьку, Житомирську та Кіровоградську області, Київ, Кривий Ріг, Одесу, Жмеринку, Харків, Чернівці, Херсон і Миколаїв.

Уже під час знайомства учасники наголошували, що тема тренінгу надзвичайно актуальна, бо у роботі з дітьми, які живуть в умовах війни, важливо не лише помітити, що дитині важко, а й знати, як правильно відреагувати, не нашкодити та допомогти відчути себе в безпеці.

Розпочався тренінг з розмови про права дитини та як ці права пов’язані із психологічною підтримкою. Спікерка Світлана Тарабанова розповіла про Конвенцію ООН, її чотири загальні принципи та українське законодавство у сфері прав дитини.

Тут особливу увагу спікерка приділила праву дитини бути почутою. Адже дитина має власні погляди, почуття й потреби, і дорослим важливо не лише забезпечувати її безпеку, а й поважати її думку.

Під час вправи «Бажання та потреби» учасники обговорювали, чим відрізняються права дитини від її бажань і як розпізнати порушення прав дитини у повсякденних ситуаціях. Адже не кожна вимога дитини є її правом, так само як не кожне обмеження з боку дорослих є порушенням прав. І дорослим важливо вміти пояснювати ці відмінності. Яскравий приклад – прибирання. Це не «експлуатація дитячої праці», а практичний розвиток навичок, необхідних у дорослому житті. 

Після цього учасники розглядали, як війна, повітряні тривоги, обстріли, вимушене переміщення та втрати впливають на дітей. Говорили про стрес і травматичні події, особливості реакцій дітей різного віку та сигнали, які потребують особливої уваги.

Важливою частиною навчання стала перша психологічна допомога (ППД) дітям. Учасники розбиралися, хто може її надавати, якими є її основні принципи та де проходять межі професійної компетентності фахівця без психологічної освіти.

З допомогою практичних вправ учасники відпрацьовували, як встановити перший контакт із дитиною, яка переживає стрес, як слухати без тиску, не знецінювати почуття та допомагати зменшити напруження. Окрему увагу приділили емпатійному й інклюзивному спілкуванню, зокрема взаємодії з дітьми з інвалідністю.

Учасники також обговорювали, як стрес дорослих впливає на дітей, як підтримувати батьків та опікунів, не втрачаючи уваги до потреб самої дитини, і як допомагати родинам знаходити ресурси для адаптації та відновлення.

Окремий блок тренінгу стосувався системи послуг для дітей і сімей в Україні. Фахівці обговорювали, куди перенаправляти дитину або родину, коли потрібна невідкладна допомога, а коли подальша підтримка соціальних служб, медичних закладів чи інших спеціалізованих установ.

Завершальним етапом стала практична симуляційна гра на основі ситуацій, характерних для українських реалій. Учасники оцінювали безпеку, встановлювали контакт із дитиною та обирали способи ефективної підтримки.

Важливо зауважити, що безпечна первинна підтримка не замінює професійної психологічної допомоги. Її завдання – вчасно помітити потреби дитини, підтримати її без тиску та забезпечити доступ до необхідних послуг. Адже іноді саме перша розмова з уважним дорослим стає важливим кроком до відновлення відчуття безпеки.

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в цьому документі, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.