Вчитель повинен розуміти, що йому потрібна допомога: освітній омбудсмен про булінг педагогів

В інтерв’ю порталу ZN.UA Сергій Горбачов розповів про непрості ситуації, які трапляються із вчителями у стінах освітнього закладу.

Професія педагога передбачає не лише фізичне навантаження (майже цілий день на ногах, не враховуючи бігу шкільними кабінетами), а й серйозне емоційне. Щодня вчитель зіштовхується з цілою купою дрібних і великих проблем, пов’язаних з освітнім процесом, і при цьому має залишатися врівноваженим, терплячим та впевненим у собі. Про те, наскільки складно тримати удар і які труднощі повсякчас змушені долати педагоги, в інтерв’ю порталу ZN.UA розповідає освітній омбудсмен Сергій Горбачов.

Незважаючи на постійний хейтинг учительства, більшість учителів – абсолютно свідомі люди зі своєю позицією, налаштовані навчати дітей. Але є виразна медійна булька: про школу пишуть переважно негатив, бо це привертає увагу. Педагог добре провів урок, тепло поспілкувався з дітьми, – кому це цікаво в медіа? – пояснює пан Горбачов. – Учитель накричав на дитину образив її, – напишімо про це, треба захистити дитину, батьків! Я цілком свідомий того, що так працюють медіа, бо сам – професійний журналіст. Так створюється досить викривлене враження про те, що взагалі відбувається в освіті.

«Директор школи відповідає за те, щоб у дітей був учитель»

Журналісти ZN.UA пригадали випадок, коли вчителька дозволила собі при однокласниках сказати дівчинці-підлітку, що вона їсть як свиня. Це поклало початок булінгу серед учнів. Мати дівчинки звернулася до адміністрації школи з проханням замінити вчительку, на що їй відповіли: можливо, педагог і повелася некоректно, але вона професіонал, і її немає кому замінити.

Те, що адміністрація школи не хоче виносити сміття з хати, – правда, я знаю чимало схожих історій, – прокоментував ситуацію Сергій Горбачов. – Але ця історія має ще один важливий аспект, який треба мати на увазі. Директор школи відповідає за те, щоб у дітей був учитель, щоб велися уроки. І саме цього батьки насамперед вимагають від школи. Тому багато керівників шкіл вважають, що хай краще буде такий учитель, ніж ніякого. Це – неправильно, неприйнятно, так не повинно бути. Але, на жаль, так є.

Досить часто таку позицію поділяє чимало батьків. Існує безліч прикладів, коли директор готовий на законних підставах звільнити вчителя, наприклад – через порушення норм педагогічної етики, неналежне виконання своїх обов'язків тощо. Але виникає шалений опір батьків.

За словами освітнього омбудсмена, такий опір спирається на дві аргументації. Перша: «Це чудовий учитель, а те, що він кричить на дітей або когось несправедливо оцінює, – не страшно, нас так учили, і нічого, виросли пристойними людьми». І друга: «Так, учитель був неправий, ображав дітей, але якщо його зараз звільнити – хто працюватиме? Хай уже залишається».

Директор, який володіє ситуацією й розуміє, що відбувається, має спочатку спробувати пояснити вчителю, що таке ставлення до дитини – неприпустиме, поставити чіткі вимоги. Дуже часто вчитель поводиться неналежним чином не тому, що він злий – він просто не має орієнтирів. Йому потрібно, щоб у класі панував порядок, щоб діти сиділи на уроці рівненько й тихесенько, а він був «істиною в останній інстанції». Але зараз життя кардинально змінилося, вчитель – не єдине джерело інформації, його роль тепер інша, – наголосив пан Горбачов.

Та не всі вчителі і навіть батьки це розуміють. Дуже часто під час батьківських зборів звучить обурене: «Ось у наші часи ми слухалися вчителів», або: «Навіщо ви створюєте для дитини тепличні умови? Хай до життя готується».

Коли я таке чую, то зазвичай запитую батьків: «Скажіть, будь ласка, якої марки ґаджет ви мали, коли вам було стільки років, скільки зараз вашій дитини? А які фільми були улюбленими на Discovery Channel?». Вони відповідають: «Який ґаджет у 1983 році, і телевізор показував усього три канали!». І тоді починає формуватися розуміння, що наші діти – інші, вони живуть в іншому суспільстві й технологічному оточенні, і це дуже впливає на їхнє ставлення до вчителя, до батьків, до світу.

Однак жоден ґаджет не замінить учителя, бо дитині потрібне живе слово, щира розмова віч-на-віч. Без учителя школи не буде, але й вчитель має бути іншим. Освітній омбудсмен бачить у цьому величезну проблему і виклик. Зокрема, це також пов'язано з булінгом від тих учителів, які все ще залишаються у минулому.

«Вчитель повинен розуміти, що йому потрібна допомога»

В історіях із булінгом не останню роль відіграє професійне вигорання вчителя. Якщо дітям впоратися з проблемами допомагає шкільний психолог, то й педагог потребує допомоги.

Питання ще й у тому, що вчитель повинен розуміти, що йому потрібна допомога. Якщо людина не усвідомлює проблеми, якщо вона сама не налаштована її вирішити, дуже важко щось зробити. Дати відпустку? Але у вчителів і так відпустка два місяці, – зазначив Сергій Горбачов.

За словами освітнього омбудсмена, він отримує від учителів абсолютно різні скарги. Наприклад, несправедливий розподіл годин: або керівництво дає мало годин для заробітку, або, навпаки, змушує погоджуватися на велике навантаження, на затримку із нарахуванням зарплатні.

Крім того, скаржаться й на переслідування з боку адміністрації, несправедливе оцінювання вчительської праці, обмеження академічної автономії вчителя.

Це дуже складне питання, яке потребує уважного розгляду. Буває, що вплив адміністрації на вчителя є не тиском, а реалізацією цілком законного права керівника вимагати належного виконання вчителем своїх обов'язків, – розтлумачив пан Горбачов. – Наприклад, директор робить зауваження вчителю за постійні спізнення на уроки, вимагає починати урок вчасно, за розкладом. А вчитель пише заяву, що директор на нього «тисне». Або вважає «тиском», коли у школі проводиться анонімне опитування учнів, батьків, учителів щодо стану справ у закладі освіти. До речі, такий інструмент отримання інформації про стан справ у закладі освіти – цілком законний і передбачений чинним Положенням про проведення інституційного аудиту.

Освітній омбудсмен розповів про конфлікт у Тернопільській області. Вчителька поскаржилася на гарячу лінію Кабміну, що педагогам невчасно виплатили зарплату. А потім начальник відділу освіти влаштував службове розслідування, бо стало відомо, що вчителька під час дзвінка мала бути на уроці: заняття починається о 9:25, а дзвінок на гарячу лінію завершився о 9:26, тобто на одну хвилину пізніше. Час зафіксований у документах.

З юридичної, формальної точки зору, наказ про службове розслідування обґрунтований: учитель має бути на уроці. А з іншого – навіщо нагнітати конфлікт? Я думаю, що тут проблема навіть не у начальнику відділу освіти, а в керівникові місцевої влади, якому дуже не подобається, що вчителі запитують: «Де наші гроші?», – зазначив Сергій Горбачов. – До речі, з'ясувалося, що зарплати на невеликі терміни затримували впродовж усього року. Бо район реорганізовували в ОТГ, процес передачі повноважень та розподілу освітньої субвенції перебував у підвішеному стані, і тому було дуже важко вчасно видати зарплату. А місцева влада, хоч і робила все, від неї залежне, аби вчителі вчасно отримували зарплату, – не комунікувала з ними, не пояснювала ситуацію.

Вчителя не покарали, адже службове розслідування виявило: урок проведено належним чином, освітній процес і права дітей не постраждали.

«Батьки – це такі ж самі учасники навчального процесу, як учні та вчителі»

У вчителів і батьків бувають непрості відносини. Найбільше освітньому омбудсмену скаржаться батьки, але звертаються й педагоги. У реєстрі судових рішень про розгляд справ щодо випадків булінгу, ситуації трапляються різні: коли вчителі цькують дітей і навпаки. А ось звернень з приводу випадків, коли дитина цькувала вчителя, поки що не було. Тим не менше, є прецеденти судових рішень, коли батьки платили штраф за мобінг. Учителі подавали до суду і вигравали. У судовому реєстрі є дуже цікаві кейси.

У одній київській школі нова директорка видала наказ про заборону збирати готівку з батьків. І почалося! Батьки, які керують благодійним фондом школи, зчинили бучу: «Ви позбавляєте наших дітей охорони!». Склалася цікава й дуже типова для наших шкіл ситуація, коли якесь незрозуміле, нелегітимне угруповання батьків, що не має жодного правового статусу, вирішує питання і укладає договір з охоронною фірмою, – розповів Сергій Горбачов. – Але ж за те, що відбувається у закладі освіти, відповідає директор. І жоден батьківський комітет не має жодного права укладати якісь договори. Даруйте, перед ким відповідатиме охоронна фірма, якщо раптом у школі щось трапиться? У цьому разі рішення знайшли у тому, щоб управління освіти виділило додаткову ставку для чергового, який контролює доступ до приміщення школи. І без жодного збирання готівки з батьків!

Але насправді батьки – це такі ж самі учасники навчального процесу, як учні та вчителі. Вони, у певному сенсі, колеги й партнери вчителів. Добре організована співпраця дуже цінна.

«Вчителю треба захищати своє бачення, адміністрація ж має в цьому йому допомагати»

Пан Горбачов наголосив, що особисто для нього є два найважливіших рівнозначних критерії, які визначають успішність роботи вчителя. Перший – ставлення до педагога дітей і батьків. Дітей насамперед, бо зазвичай батьки ставляться так, як ставляться діти. І другий критерій – наскільки успішно учні опановують предмет. Як учитель цього досягає в межах професійного етичного кодексу – це вже його справа.

Вчителі скаржаться й на позбавлення академічної свободи.

Саме сьогодні я розглядав ситуацію, коли директор оголосив догану вчителю за те, що у нього календарне планування не відповідає записам у журналі. Але це не може бути підставою для догани. Або, наприклад, якщо вчитель працює не тематично, а проєктно, і проєкт триває кілька місяців, – він не може проводити контрольні так, як це передбачено вимогами. Та й навіщо? Тут неораний лан для розробки підзаконних актів, нормативної бази, які гарантуватимуть право вчителя на академічну свободу, – підкреслив освітній омбудсмен.

За словами пана Горбачова, наразі створюється інструкція, однак цей процес досить важкий, адже в Україні законодавча база про захист прав учителів є надзвичайно невиразною.

Я не жалкую, що взявся за роботу омбудсмена. Доводиться бачити, сприймати, відчувати дуже багато негативу. Але це емоційне і досить виснажливе напруження компенсується тим, що я маю можливість щось змінити на краще, захистити права дітей, учителів, батьків, надати роз'яснення. Ба більше: я відчуваю, що те, чим зараз займаюся, є для мене, як казав Сковорода, «сродною працею». Тим, чому варто присвятити значну частину життя. І це справді круто.