Медсестри та пацієнти лікарні повстали, щоб не віддавати однорічну дівчинку рідній матері. Жінка з'явилася в обласній дитячій лікарні Дніпра через три місяці після того, як її доньку доправили сюди в реанімацію з численними переломами. Поки рятували дитину чи не всією країною, мати весь цей час навіть не дзвонила. Нині каже, кається і хоче забрати доньку. Про це йдеться в сюжеті ТСН, передає Дніпроград.
Автор: ДНІПРОГРАД
Медсестри та пацієнти лікарні повстали, щоб не віддавати однорічну дівчинку рідній матері. Жінка з'явилася в обласній дитячій лікарні Дніпра через три місяці після того, як її доньку доправили сюди в реанімацію з численними переломами. Поки рятували дитину чи не всією країною, мати весь цей час навіть не дзвонила. Нині каже, кається і хоче забрати доньку. Про це йдеться в сюжеті ТСН, передає Дніпроград.
Вона не бачила дитину із січня, відколи в лікарню Дніпра дівчинку доправили з Кам'янського у важкому стані. 30-ти річна Анастася плаче під кабінетом лікаря і вимагає побачити доньку. Та до дитини, яку медсестри винесли на руках в коридор, матір навіть не дійшла.
Ті, хто виходив маленьку дівчинку з численними переломами не стримують сліз.
"Не можна їй віддавати дитину. Ми її будемо тримати тут скільки треба, а там подбаємо про неї. Вона нас бачить, вона радіє і розуміє, що ми їй шкоди не завдамо", - каже лікарка.
11-місячну Софійку у важкому стані з численними переломами доправили до лікарні три місяці тому. За її життя боролися в реанімації, а потім рятували переламані кістки.
"Десять переломів. Чотири ребра з одного боку, три - з іншого. Два переломи стегна та гомілки. Спочатку дуже сильно боялася, коли до неї підходили. Вона тремтіла", - розповів завідувач відділення травматології лікарні ім. Мечникова Олексій Мохов.
Ні мами, ні жодного родича весь цей час поруч не було. Про неї піклувалися мед персонал та небайдужі.
"Якщо вночі плаче, то підходимо до неї, заспокоюємо, голубимо. Звичайно, це ж дитина. Іграшки приносимо, книжки читаємо", - розповідає пацієнт лікарні.
З усієї країни Софіці надсилали посилки з одягом та дитячими речами. Сторонні люди і нині приносять їжу для малої.
"Бачите як вся лікарні збунтувалася. Не пустимо мати до дитини", - каже лікарка.
Уся лікарня живою стіною затулила Софію, щоб тільки не віддавати дитину матері. В свою чергу, жінка пояснює, що у дитини численні переломи через те, що та раптом на неї впала.
"Стався напад епілепсії. Я втратила контроль і впала на дитину. Стало кепсько", - каже мати.
Зникла ж вона на три місяці, бо начебто працювала на овочебазі в області і хотіла заробити для доньки гроші, проте не вдалося. Горе-мати розшукали волонтери та самотужки привезли до Дніпра, аби жінка врешті зустрілася з донькою.
"Вона не збиралася їхати, бо в неї не було грошей на проїзд. Наразі вона батьківський прав ще не позбавлена. Тому має повне право знаходитися з дитиною. Зараз триває слідство щодо цієї ситуації", - розповів волонтер Володимир Погорілий.
У жінки ще троє дітей, які живуть з татусями. Батько Софійки від неї відмовився. Ані житла, ані доходи у жінки немає, проте наполягатиме - донька повинна бути з нею. Подальша ж доля дівчинки залежитиме від правоохоронних органів, рішення соціальних служб та суду, а поки ж мати будь-якої хвилини може забрати дитину.
13 жовтня 2026 р.
Коли навколо небезпечно й звичне життя постійно переривають повітряні тривоги, дітям особливо потрібні місця, де можна видихнути, побути собою, помріяти й відчути підтримку. Саме тому команда Запорізького хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» приходить туди, де їм зручно зустрічатися: до гімназії, спортивної школи та сільських осередків творчості.
12 жовтня 2026 р.
Фахівці, які щодня працюють із людьми, що пережили окупацію, переміщення, втрату дому та інші травматичні події, добре знають, як важливо бути поруч із тими, хто потребує допомоги. Але хто подбає про самого фахівця, який переживає десятки чужих болючих травм? Саме про це говорили під час дводенного тренінгу «Турбота фахівців про себе. Професійне вигорання та вторинна травма», який відбувся у межах проєкту «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізує за фінансування Ради Європи.
8 жовтня 2026 р.
Дитинство на Сумщині сьогодні важко назвати безтурботним. Повітряні тривоги, вибухи, постійна небезпека – усе це стає частиною щоденності, у якій діти мають не лише вчитися, гратися й дружити, а й якось давати раду страху, злості, суму та напруженню.
