
У контексті захисту прав дитини важливим є виявлення насильства. Однією з поширених форм такого явища стало кібернасильство. Як убезпечити дитину від цього та що потрібно знати про секстинг батькам і дітям – про це в ефірі Українського радіо розповіли керівниця ГО "Соціальна синергія", експертка Ради Європи у проєкті "Соціальні права" Маріанна Онуфрик і радниця з питань безпечного інтернету для кожної дитини при віцепрем'єр-міністрі - міністрі цифрової трансформації Анастасія Дьякова.
Автор: nrcu.gov.ua
У контексті захисту прав дитини важливим є виявлення насильства. Однією з поширених форм такого явища стало кібернасильство. Як убезпечити дитину від цього та що потрібно знати про секстинг батькам і дітям – про це в ефірі Українського радіо розповіли керівниця ГО "Соціальна синергія", експертка Ради Європи у проєкті "Соціальні права" Маріанна Онуфрик і радниця з питань безпечного інтернету для кожної дитини при віцепрем'єр-міністрі - міністрі цифрової трансформації Анастасія Дьякова.
Олена Зелінченко
Яка зараз ситуація з дотриманням прав дітей в Україні?
Маріанна Онуфрик: Ще в 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини. Це основний документ, який визначає певний перелік прав дітей. І так само у 2006 році Україна ратифікувала Європейську соціальну хартію, де теж згадуються діти. На жаль, Україна рухається не дуже впевнено. Є така практика – один раз на 4 роки кожна країна, яка підписала Конвенцію ООН про права дитини, звітує безпосередньо в Женеві перед Комітетом. Цього року настав той час, коли Україну заслуховуватимуть про те, як вона виконує Конвенцію ООН з прав дитини. Ви можете ознайомитися з альтернативним звітом, який підготували громадські організації і де можна побачити, що, на жаль, виконання Конвенції відбувається неналежним чином. Насправді, наше законодавство на досить хорошому, розвинутому рівні. Але на практиці воно має погану реалізацію. Наприклад, є ухвалений трохи більше двох років тому Закон про запобігання домашньому насильству, де дуже чітко і правильно врегульовано багато речей. Але на практиці не розроблені всі нормативно-правові акти. Закон – це базова рамка, яку забезпечує та ж Конвенція, та ж Європейська соціальна хартія. Але держава повинна забезпечити ще й процедурні питання, які у нас, на жаль, не забезпечені.
Як здійснюється захист дітей від кібернасильства?
Маріанна Онуфрик: Найбільша проблема полягає у виявленні ситуацій, пов’язаних з будь-яким насильством. Зараз ми реалізуємо проєкт на сході України, в рамках якого робили оцінку потреб у послугах. І ось одна громада з населенням у понад 13 тисяч людей повідомляє нам, що у них не зафіксованого жодного випадку насильства. Хоча за статистикою, яка наводиться в пояснювальній записці до нормативно-правових актів, говориться, що принаймні 3 млн дітей в Україні були свідками насильства в сім’ї, або стали його жертвами. Коли ж ми проводили якісне дослідження, тобто опитували людей, вони говорили, що насправді випадки насильства були, але ці справи не запускаються.
Анастасія Дьякова: Щодо кібернасильства, то ми активно співпрацюємо з кіберполіцією, бо саме вона займається такими злочинами. Сьогодні в Україні дуже важко захистити в правовому полі дорослу людину, чиї фотографії інтимного характеру потрапили в мережу. Але якщо це дитина, то в нас є 301 стаття "Про виготовлення і розповсюдження порнографічних матеріалів". У таких випадках можна звертатися до неї. Також є стаття про розбещення, про шантажування, про вимагання.
Як батькам зрозуміти, що дитина стала жертвою сексуального кібернасильства? Як запобігти цьому?
Анастасія Дьякова: Дуже важливо тримати довірливий контакт з дитиною. Ми пропагуємо таку ідею як "вечеря без гаджетів", коли всі разом збираємося за столом і обговорюємо, як пройшов наш день. Також рекомендуємо батькам укладати сімейну угоду з дітьми про користування інтернетом. Щодо симптомів, то це коли дитина стає сумна, в неї різко змінюється настрій, вона ховає телефон, коли ви заходите, не хоче розповідати, з ким спілкується, якщо почали зникати гроші або, навпаки, з’явилися якісь невідомі подарунки. Таких прикмет багато і не всі вони вказують на сексуальне насильство в інтернеті. Можливо, це кібербулінг, булінг у школі або просто перехідний вік. Треба бути уважними, бо тут немає одного симптому, як у конкретного захворювання. Треба запитувати у дитини не тільки, як її справи в школі, а й як її справи в інтернеті, бо для дитини це реальна частина життя.
11 лютого Міністерство цифрової трансформації України спільно з Офісом уповноваженого Президента України з прав дитини Миколою Кулебою та одним із мобільних операторів запустили соціально-просвітницький портал http://stop-sexting.in.ua та інформаційну кампанію #не_ведись. Секстинг - це надсилання або отримання текстових повідомлень, фотографій, аудіо чи відео файлів сексуального характеру. Чому підлітки займаються цим?
Анастасія Дьякова: По-перше, таким чином вони вивчають свою сексуальність. Якщо раніше ми одне одному надсилали записки під час уроків, то зараз діти надсилають есемески і повідомлення в чатах. По-друге, вони можуть вважати, що таке листування є безпечнішим, ніж сексуальні стосунки. По-третє, це може бути вимагання. Наприклад, коли зустрічаються хлопець із дівчиною, і хтось із них вимагає надсилання таких матеріалів із подальшим шантажуванням, мовляв, "ти мені не довіряєш, якщо надсилаєш такі матеріали", або "всі так роблять у нашому класі, чому ти не робиш?". Інколи це стає трендом чи жартом серед дітей, тому вони це роблять. І, мабуть, ще одна додаткова причина – це доступність порнографічних матеріалів для дітей. Сьогодні діти у віці 6-7 років уперше бачать порнографію в інтернеті, і тому ця межа, що можна робити в інтернеті, а що ні, стирається.
Що робити батькам, якщо вони помітили, що дитина займається секстингом?
Анастасія Дьякова: По-перше, заспокоїтися. Не гніватися і не повчати дитину. Показати, що ви на боці дитини, ви її підтримуєте в цій ситуації. Далі зробити копію листування, де ви побачили ці матеріали. Бажано батькам не дивитися на ті фото, бо для дитини це сором. Після цього звертатися в кіберполіцію. Можна одразу на їхньому сайті подати заяву. Також звертатися до служб підтримки соціальних мереж щодо таких злочинів.
Які поради дітям для безпечного користування інтернетом?
Анастасія Дьякова: По-перше, реєструватися в соціальній мережі тільки з 13 років. По-друге, не спілкуватися з незнайомцями. Сторінка дитини має бути закрита, дитина не має права публікувати приватну інформацію, відмічати геолокацію. Щодо матеріалів інтимного характеру, то слід пам’ятати про тест светра – чи готові ви це зображення нанести на светр і прийти до молодшої сестри або бабусі? Якщо не готові – не надсилайте і не публікуйте такі матеріали.

20 жовтня 2026 р.
Понад 40 соціальних працівників, кейс-менеджерів, психологів і фахівців громадських організацій, які працюють із дітьми, взяли участь у дводенному онлайн тренінгу «Безпечна первинна підтримка дітей, які пережили травматичні події». Тренінг відбувся у межах проєкту «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізує за фінансування Ради Європи.

15 жовтня 2026 р.
У межах проєкту «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізує за фінансування Ради Європи, відбувся дводенний тренінг «Безпечна первинна підтримка дітей, які пережили травматичні події». Навчання було розроблене спеціально для фахівців без психологічної освіти, які щодня працюють з дітми у прифронтових та постраждалих від війни регіонах.

14 жовтня 2026 р.
ГО ЖКУ продовжує серію онлайн тренінгів у межах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III», який впроваджується у співпраці та за підтримки ЕРІКС Development Partner та RadioAid (Швеція). Тема чергової зустрічі: «Медіагігієна: системний підхід до гаджетів та інформаційного простору у родині без тиску та втрати зв'язку».