Восени 2018 року уряд України передав до Комітету ООН із захисту прав дитини Національний звіт "Зведений V і VI періодичний національний звіт про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини" (2011—2017 рр.). На думку громадських організацій, інформація, що відображає в документі зусилля уряду з дотримання норм Конвенції про права дитини, не збалансована. Позитивна динаміка статистики досягається за рахунок відсутності в ній даних з 2015 року щодо окупованих Криму й частини Донецької та Луганської областей. Значну увагу у звіті приділено спеціальним заходам захисту, але немає розділу про насильство стосовно дітей.
Автор: Дзеркало тижня
Восени 2018 року уряд України передав до Комітету ООН із захисту прав дитини Національний звіт "Зведений V і VI періодичний національний звіт про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини" (2011—2017 рр.). На думку громадських організацій, інформація, що відображає в документі зусилля уряду з дотримання норм Конвенції про права дитини, не збалансована. Позитивна динаміка статистики досягається за рахунок відсутності в ній даних з 2015 року щодо окупованих Криму й частини Донецької та Луганської областей. Значну увагу у звіті приділено спеціальним заходам захисту, але немає розділу про насильство стосовно дітей.
Про це в своїй статті для DT.UA пише Алла Котляр. За її словами, правозахисники фіксують прогалини в законодавстві щодо прав дитини, серйозні проблеми в реалізації нормативно-правових актів, а також системні недоліки в роботі органів влади й підпорядкованих установ. Точковими й несистемними є дії держави й стосовно дітей, постраждалих від війни.
Тому 29 неурядових організацій, кожна з яких працює в певному напрямку, об'єдналися, щоб підготувати альтернативний "тіньовий" звіт про стан дотримання положень Конвенції ООН з прав дитини під координацією й експертним супроводом Коаліції "Права дитини в Україні" й Громадського об'єднання "Українська мережа за права дитини". Звіт містить аналіз виконання Україною попередніх рекомендацій Комітету ООН з прав дитини, а також 136 актуальних рекомендацій українському уряду.
"На жаль, з 2011 року й до сьогодні забезпечення прав дитини не є пріоритетом у політиці держави. Політика із цих питань фактично відсутня, — каже виконавча директорка "Української мережі за права дитини" Світлана Клочко. — Зміни в законодавство приймаються ситуативно, часто — під конкретні випадки. Нормативно-правова діяльність не відповідає викликам і потребам у сфері. З 2011 року до Закону "Про охорону дитинства" внесено 20 новацій, до постанови Кабміну №866, що координує і дає алгоритм дій усім представникам влади, які займаються питаннями захисту прав дитини, — 18. Однак більшість законодавчих ініціатив носять косметичний характер і не містять комплексного підходу".
Правозахисниця зазначає, що реформа системи захисту прав дитини не має достатньої підтримки ні на рівні керівництва держави, ні на рівні органів місцевої влади й місцевого самоврядування. Важлива реформа децентралізації, на жаль, призвела до серйозного зниження якості соціального захисту дитини.
"Є серйозна проблема в передачі повноважень від районних держадміністрацій (які до 2020 року припинять функціонування) до ОТГ, очільники яких дуже часто не розуміють, що таке захист прав дитини і яка відповідальність на них покладається. У результаті страждає дитина, — зазначає Клочко. — Державні плани й програми стосовно дітей, на жаль, фінансуються за залишковим принципом, за рахунок коштів, виділених для забезпечення функціонування відповідних міністерств і відомств або залишків після задоволення важливіших, на думку уряду, потреб".
13 жовтня 2026 р.
Коли навколо небезпечно й звичне життя постійно переривають повітряні тривоги, дітям особливо потрібні місця, де можна видихнути, побути собою, помріяти й відчути підтримку. Саме тому команда Запорізького хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» приходить туди, де їм зручно зустрічатися: до гімназії, спортивної школи та сільських осередків творчості.
12 жовтня 2026 р.
Фахівці, які щодня працюють із людьми, що пережили окупацію, переміщення, втрату дому та інші травматичні події, добре знають, як важливо бути поруч із тими, хто потребує допомоги. Але хто подбає про самого фахівця, який переживає десятки чужих болючих травм? Саме про це говорили під час дводенного тренінгу «Турбота фахівців про себе. Професійне вигорання та вторинна травма», який відбувся у межах проєкту «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізує за фінансування Ради Європи.
8 жовтня 2026 р.
Дитинство на Сумщині сьогодні важко назвати безтурботним. Повітряні тривоги, вибухи, постійна небезпека – усе це стає частиною щоденності, у якій діти мають не лише вчитися, гратися й дружити, а й якось давати раду страху, злості, суму та напруженню.
