Ми всі віримо в дива. А напередодні новорічних свят тим паче. А коли ми віримо, вони обов`язково здійснюються! Про таке диво, яке трапилося з однією з наших учасниць грантової школи, ми та хочемо розповісти сьогодні. Наталя пережила початок війни ще у 2014 році, коли з дитиною мала покинути свою рідну домівку в Донецьку, та переїхати до безпечного міста. Так вона опинилася у Києві. Маючи велике серце та бажання допомогти таким же самим переміщеним особам, вона долучилася до волонтерського руху у центрі допомоги переселенцям. Там вона на волонтерських засадах надавала допомогу тисячам потребуючих протягом 5 років.
Автор: Жіночий консорціум України
Ми всі віримо в дива. А напередодні новорічних свят тим паче. А коли ми віримо, вони обов'язково здійснюються! Про таке диво, яке трапилося з однією з наших учасниць грантової школи, ми та хочемо розповісти сьогодні. Наталя пережила початок війни ще у 2014 році, коли з дитиною мала покинути свою рідну домівку в Донецьку, та переїхати до безпечного міста. Так вона опинилася у Києві. Маючи велике серце та бажання допомогти таким же самим переміщеним особам, вона долучилася до волонтерського руху у центрі допомоги переселенцям. Там вона на волонтерських засадах надавала допомогу тисячам потребуючих протягом 5 років.
За освітою швачка, вона почала створювати неймовірні іграшки для інтер'єру дома. Частина іграшок завжди йшла на благодійність. Але ця робота не приносила достатньо грошей, щоб жити у столиці. Наталя давно мріяла розширити застосування своїх дизайнерських здібностей і хотіла отримати нову професію ювелір-дізайнер. Але навчання у школі ювелірів коштує дуже дорого, і вона не могла собі йго дозволити.
Побачивши оголошення, про можливість пройти навчання у перший грантовій школі та можливість отримати грантову підтримку, Наталя заповнила реєстраційну форму і потрапила на навчання серед 100 жінок. Дуже старанно навчалася й подала дуже якісну заявку, яка була підтримана грантовою комісію.
Так сталося, що саме у період її навчання, її коханий, з яким вони познайомилися у Києві, зробив їй пропозицію і вона її прийняла.
А весільні каблучки, якими вони обмінялися в такий важливий день, Наталя зробила сама у школі ювелірів, в якій навчається завдяки проекту Ерікс.
Ми щасливі, що причетні до цієї чарівної історії. Та бажаємо молодим довгих щасливих років. А Наталі отримати нову професію та надалі, можливість працювати за фахом.
Текст підготувала координаторка програми «Робота з жінками» Вікторія Василевська.
Проєкт «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей та України, про яку вони мріють» профінансовано ERIKS Development Partner та Radio Aid (Швеція). ERIKS і Radio Aid не обов'язково поділяють висловлені погляди та тлумачення. Відповідальність за контент повністю несе автор.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
