
У громадах, де реалізується проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», жінки отримують можливість не лише долати наслідки травматичного досвіду війни, а й ставати ініціаторками змін. Цей проєкт реалізується ЖКУ за технічної підтримки ООН Жінки та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
Автор: Жіночий консорціум України
Джерело: https://wcu-network.org.ua/
У громадах, де реалізується проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», жінки отримують можливість не лише долати наслідки травматичного досвіду війни, а й ставати ініціаторками змін. Цей проєкт реалізується ЖКУ за технічної підтримки ООН Жінки та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
Однією з яскравих історій учасниць проєкту є шлях 38-річної Наталії Гурковської з Поліської громади Київської області.
Сім’я Наталії переїхала з Донеччини на Київщину за кілька місяців до повномасштабного вторгнення. Родина будувала нові плани та сподівалася на спокійне життя. Але 24 лютого 2022 року ці плани обірвалися – громада опинилася в окупації.
«Це був час великої невизначеності і страху. Ми всі намагалися просто втриматися і підтримати одне одного», – згадує Наталія.
Як і багато жінок у громаді, вона пережила втрату відчуття безпеки та тривалий психологічний стрес. Попри це, жінка змогла знайти сили не лише адаптуватися до нових умов, а й допомагати іншим.
За освітою Наталія — вчителька. Нині вона працює у територіальному центрі соціального обслуговування фахівчинею із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб. У своїй роботі вона щодня спілкується з жінками, які переживають складні життєві обставини: втрату синів або чоловіків на війні, зникнення близьких безвісти чи їх перебування у полоні.
«Багато жінок залишаються наодинці зі своїм болем. Їм часто бракує простору, де можна просто поговорити, отримати підтримку або дізнатися, куди звернутися по допомогу», – розповідає Наталія.
Ситуацію ускладнює і географічне розташування громади. Поліська громада знаходиться поблизу кордону з Білоруссю та в межах 30-кілометрової зони від Чорнобильської АЕС. Після пережитої окупації та постійної близькості до потенційних загроз мешканці живуть у стані тривалого стресу.
У таких умовах жінки та дівчата стають особливо вразливими до різних форм гендерно зумовленого насильства – психологічного, економічного та інших його проявів. Часто вони залишаються основними опікунами родин, водночас не маючи достатньої підтримки та безпечного простору для спілкування і відновлення.
Саме тому Наталія вирішила долучитися до навчання зі створення громадських ініціатив та підготовки грантових заявок, організованого в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», який реалізується ЖКУ за технічної підтримки ООН Жінки та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) .
Під час навчання учасниці отримали практичні знання про те, як визначати потреби громади, планувати соціальні ініціативи та готувати проєктні заявки. Завдяки цьому Наталія змогла розробити власну ініціативу. Так з’явився «Простір Єднання» – ініціатива, спрямована на створення безпечного та підтримуючого середовища для жінок і дівчат Поліської громади.
«Завжди хотіла допомагати людям, але не розуміла, як це можна робити. Завдяки навчанню я зрозуміла, що маю інструменти, щоб змінювати ситуацію у своїй громаді», – розповідає Наталія.
Ініціатива передбачає проведення зустрічей взаємної підтримки, інформаційних заходів щодо запобігання гендерно зумовленому насильству, психологічних та творчих занять. Такі активності допоможуть жінкам відновити внутрішні ресурси, знайти підтримку та отримати інформацію про доступні служби допомоги.
Для Наталії цей проєкт має і особисте значення. Будучи жінкою з інвалідністю, вона добре розуміє, наскільки важливою є підтримка та відчуття включеності у життя громади.
«Коли я почала працювати з жінками і тепер координую створення цього простору, зрозуміла – це і є моє покликання», – говорить вона.
Наталія переконана, що «Простір Єднання» стане місцем, де жінки та дівчата зможуть не лише отримати інформацію про свої права, а й відчути підтримку одна одної.
Історія Наталії демонструє, як завдяки підтримці Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги (WPHF) та ООН Жінки місцеві активістки отримують можливість реалізовувати ініціативи, які допомагають жінкам долати наслідки війни, протидіяти гендерно зумовленому насильству та зміцнювати стійкість своїх громад.
Проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» впроваджується ГО “Жіночим консорціумом України” за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.

29 квітня 2026 р.
До 2022 року у пані Ольги було життя, сповнене праці та родинного затишку. Був двоповерховий будинок в Чернігові, який вони з чоловіком будували роками. Незадовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну пішов із життя її чоловік. А потім прийшла велика війна і бомбардування зруйнували рідний дім.

15 квітня 2026 р.
У чотирьох територіальних громадах Київської та Чернігівської областей триває реалізація проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», спрямованого на зміцнення психічного здоров’я жінок та посилення їхньої ролі у відновленні й згуртованості громад, що постраждали від війни чи гендерно зумовленого насильства.

12 квітня 2026 р.
Великдень для нас – це не лише данина традиціям, а й символ незламної віри у відродження та силу життя. Це свято нагадує нам, що після найтемнішої ночі завжди приходить світанок, а після важких випробувань перемагає світло!