Коли почалося повномасштабне вторгнення, пані Тетяна з Чернігова не вірила, що то надовго. Жінка розповідає, 24 лютого мала записаних клієнтів, от вони почали телефонувати і переносити відвідини на вихідні, тоді здавалося, що так і буде. Утім, уже 25 лютого «клієнти» в пані Тетяни були зовсім інші – вона прихистила українських військових, адже мала чималу територію, всі умови для того, щоб переночувати, попрати і швидко висушити речі.
Автор: Жіночий консорціум України
Коли почалося повномасштабне вторгнення, пані Тетяна з Чернігова не вірила, що то надовго. Жінка розповідає, 24 лютого мала записаних клієнтів, от вони почали телефонувати і переносити відвідини на вихідні, тоді здавалося, що так і буде. Утім, уже 25 лютого «клієнти» в пані Тетяни були зовсім інші – вона прихистила українських військових, адже мала чималу територію, всі умови для того, щоб переночувати, попрати і швидко висушити речі. Жінка розуміла, що то неабиякий ризик, та й сусіди казали, що снаряди летітимуть у її двір, але жінка на те не зважала. Оскільки має прийомного сина з інвалідністю, то сама полишила свій комплекс за містом, але щодня по 20 кілометрів проходила, щоб погодувати військових, допомогти з пранням і сушінням. Над головою проносилися літаки, падали бомби, жінка пригадує, довкола було справжнє пекло, але страху як такого не було, бо вважала, що робить вкрай необхідну справу. Та й сидіти склавши руки не могла, відчувала, що краще бодай щось робити – комусь принести ліки, комусь – продукти, адже навіть найнеобхідніші речі тоді доводилося діставати з труднощами. Дивилася, як поруч горять будинки сусідів, гасити їх було неможливо, бо ворог обстрілював рятувальників. Загинула її сусідка, а в черзі по хліб, яку росіяни обстріляли 16 березня 2022 року, загинув її однокласник.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
