Сучасні діти та підлітки більшу частину свого часу проводять у соціальних мережах. І якщо в реальному житті діти знають, що спілкуватися з незнайомцями/сідати до чужих у машину/погоджуватись на сумнівні зустрічі не можна, то в інтернеті все здається набагато простішим. Діти кажуть собі: «Ніхто мене не бачить і не знає, я просто спілкуюсь, а мої фотографії я будь-коли видалю». Ось тут і зосереджена головна небезпека. Те, що потрапило у Всесвітню павутину, може залишитися там назавжди.
Автор: ВСЕОСВІТА
Сучасні діти та підлітки більшу частину свого часу проводять у соціальних мережах. І якщо в реальному житті діти знають, що спілкуватися з незнайомцями/сідати до чужих у машину/погоджуватись на сумнівні зустрічі не можна, то в інтернеті все здається набагато простішим. Діти кажуть собі: «Ніхто мене не бачить і не знає, я просто спілкуюсь, а мої фотографії я будь-коли видалю». Ось тут і зосереджена головна небезпека. Те, що потрапило у Всесвітню павутину, може залишитися там назавжди.
Жертвами кібербулінгу зазвичай стають більш слабші, невпевнені у собі люди. Особливо це стосується підлітків, які переживають емоційний злам та потребують уваги і підтримки з боку друзів та своїх авторитетів.
За даними опитування дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), в Україні майже кожен третій підліток є жертвою онлайн-булінгу (це 29% опитуваних).
Школярі зізнаються, що або стикалися з кібербулінгом особисто, або принаймні чули про це явище.
У сюжеті програми «Сніданок з 1+1» психологиня Дар’я Селіванова зазначає:
Будь-який вид булінгу негативно впливає на дитину. Це може призвести, зокрема, до формування певного невротичного стану чи виникнення фобій, страху та інших емоційних проблем.
Дітям, які стикаються із цькуванням в Інтернеті, психологиня радить:
1. Не відповідати на образи взагалі.
Ігнорувати агресора, адже його головна ціль – викликати реакцію.
2. Обов’язково звернутися за допомогою.
Не потрібно мовчати про такі ситуації, а краще розказати друзям, батькам чи учителям.
Для батьків головне – будувати довірливі стосунки з дітьми.
Батьки мають сформувати відчуття довіри і безпеки, коли дитина може прийти з цією темою і попросити захисту та підтримки, – підкреслює Селіванова.
Анастасія Дьякова, координаторка програми захисту дітей від насильства, розповідає:
Діти можуть звертатися до Служби підтримки соціальних мереж, а також на дитячу гарячу лінію 116-111 і, звісно, у поліцію. В законі про булінг прописано, що цькування може відбуватися й в онлайні.
В Україні з кібербулінгом борються в Офісі уповноваженого з прав дитини. Наразі існує ідея об’єднання зусиль кількох міністерств заради захисту дітей.
У світі найбільшого успіху досягли в Австралії та Великій Британії: там ухвалили суворі закони, які в разі булінгу зобов’язують соцмережі видаляти образливі матеріали.
22 жовтня 2026 р.
Сучасні діти дуже рано, фактично у перший рік життя, знайомляться з гаджетами і звикають до них. Залежність формується швидко. Дитина тікає в цифровий простір щоб за допомогою коротких відео, коротких текстів, без зусиль і напруги отримати легке і швидке задоволення. При цьому несформована психіка стикається з певним типом стимуляції, який дуже відрізняється від класичного способу розвитку мозку. Ця проблема актуальна зараз в усьому світі. Через тотальну цифровізацію діти не тільки не розвивають мислення, а й схильні до депресій та самогубств.
21 жовтня 2026 р.
Чи можуть різнокольорові намистини розповісти про дружбу і взаємну повагу? Можуть! У Первомайському хабі проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» творчість стала способом поговорити про те, що об’єднує людей і чому важливо приймати одне одного з усіма відмінностями.
20 жовтня 2026 р.
Понад 40 соціальних працівників, кейс-менеджерів, психологів і фахівців громадських організацій, які працюють із дітьми, взяли участь у дводенному онлайн тренінгу «Безпечна первинна підтримка дітей, які пережили травматичні події». Тренінг відбувся у межах проєкту «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізує за фінансування Ради Європи.
