Які підстави для позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 29 листопада 2019 року № 127/23281/18.

Обставини справи

Мати дитини звернулася до суду з позовом до батька дитини. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з червня 2008 року по січень 2015 року, у них народилася дочка.

Звертала увагу на те, що сімейні відносини з відповідачем не склалися через конфлікти та суперечки, на початку січня 2015 року позивач з дочкою почали жити окремо від відповідача. Після припинення шлюбних відносин батько дочки участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не приймає.

Посилаючись на наведене, позивач просила позбавити батьківських прав батька дитини.

Суд першої інстанції вирішив, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним. Відповідне рішення підтримав апеляційний суд.

Позиція Верховного Суду

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Тлумачення цього положення дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню в нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.