Історії материнства у підлітковому віці

Щороку в світі приблизно 2 млн дівчаток до 15 років народжують дітей. Окрім ризику для здоров’я, це може змусити їх припинити навчання і вплинути на працевлаштування. Фотограф і режисер Пітер тен Хупен зустрівся із кількома такими підлітками.

Фотограф і режисер Пітер тен Хупен зустрівся із кількома підлітками-матерями напередодні конференції Women Deliver в Копенгагені щодо здоров'я, захисту прав і благополуччя дівчат і жінок. 14-річна Кея живе зі своїм 21-річним чоловіком Джахангиром, його родиною та двомісячним сином Рахімом у міських нетрях Бангладеш. Вони покохали одне одного і хотіли одружитись - попри волю батьків, коли Кеї було 13 років. Вона ледь не померла від втрати крові під час пологів. "Я була щаслива, коли вийшла заміж в 13 років," – каже Кея. "Я ходила в школу лише рік, тому що моя родина була така бідна", - розповідає дівчина, яка провела багато років удома, допомагаючи матері по господарству. Кея познайомилась із майбутнім чоловіком у своєму районі та "знала, що хоче вийти за нього заміж". "Я завагітніла через два місяці. Я хотіла мати дитину. Коли я вперше відчула перейми, я нікому не сказала, - каже Кея. - Моя свекруха запитала, чи мені погано - я сказала, що так. Вона з усіх сил намагалась допомогти мені народити, але не змогла це зробити. Потім прийшла моя мати та забрала мене до місцевої клініки".

15-річна Ана живе зі своєю чотиримісячною донькою Карен, батьками та двома сестрами в небезпечному районі великого міста в Колумбії. Вона завагітніла від свого хлопця у восьмому класі. Невдовзі він її залишив. На останньому триместрі вагітність Ани ускладнилась і їй терміново була потрібна медична допомога. "Коли я була на восьмому місяці вагітності, у мене був дуже високий тиск. Я прийшла у лікарню, вони одразу відправили мене до пологового відділення. Я не хотіла бути матір'ю, але коли Карен до мене усміхається, це щось прекрасне!" - каже вона.

15-річня Айса живе зі своєю 13-місячною донькою Фаті, матір’ю та двома сестрами у сільській місцевості в Буркіна-Фасо. Вона зазнала сексуального насильства з боку свого вчителя, внаслідок цього завагітніла. Вчителя згодом відсторонили від роботи на один рік. "Мені було 14 років, коли я завагітніла. Це було після іспиту в початковій школі. Я подзвонила своєму вчителеві, щоб дізнатися оцінки. Він отримав мій номер, продовжував дзвонити і попросив мене прийти, - каже Айса. - Я сказала, що не прийду. Одного дня він почав погрожувати мені і сказав, якщо я не прийду, у мене будуть проблеми. Я злякалась та прийшла, щоб отримати результати іспиту. Тоді він мене зґвалтував".

Останні п'ять років Еліанн живе з батьком, братами і сестрами в таборі для переселенців після землетрусу на Гаїті, що стався у 2010 році. Еліанн завагітніла від свого хлопця і була змушена залишити школу. Вона народила сина на сьомому місяці вагітності, але він невдовзі помер. "Я була на сьомому місяці вагітності, коли я відчула біль в нижній частині живота. За тиждень я вирішила поїхати в лікарню, щоб з’ясувати, що не так. Кожна лікарня, в якій я була, відмовляла мені, вони казали, що мій стан був дуже серйозним і дитина або я могли померти під час пологів", - каже дівчина.

15-річна Аміра живе зі своїми двома дітьми – Самер один рік, Амал - 12 днів, і з чоловіком у таборі для біженців в Йорданії. Вона змушена була припинити навчання у школі через війну в рідній Сирії. Аміра вийшла заміж у 13 років і народила двох дітей у лікарні у таборі. "Так важко доглядати дитину коли ти сама дитина. Наприклад, я не впевнена, що маю весь час носити дитину, - каже Аміра, - Крім того, я маю піклуватися про свого чоловіка. У мене немає вільного часу для себе. Мої діти вимагають набагато більше часу, ніж все домашнє господарство. Моя новонароджена дитина часто плаче. Інколи я не знаю, чому вона плаче. Вона просто плаче".

14-річна Маленга живе зі своєю донькою, батьками, другою дружиною батька і десятьма братами і сестрами у віддаленому селі в Замбії. Вона ходила до школи і хотіла стати лікарем, а потім її мати з’ясувала, що донька вагітна. "Бути матір'ю важко. У мене більше немає часу, щоб гратись. Я маю залишитися вдома, щоб піклуватися про доньку та прати підгузки. До того, як у мене з’явилась дитина, я зазвичай гралась та ходила, куди хотіла. Мені подобалося грати в футбол", - каже дівчина.

15-річна Поко живе зі своїм трирічним сином Тіга, батьками, бабусею та тіткою в міській місцевості в Буркіна-Фасо. Вона ледь не померла під час пологів. Її родина дуже бідна і не може платити, щоб Поко продовжила навчання. "Мені було 12 років, коли я завагітніла. У той час я нічого не знала про це. Якось хлопець, з яким я зустрічалась, захотів, щоб я прийшла до нього додому, - каже вона. - Я не знала навіщо, але він сказав, що ми зможемо спати разом, коли прийде ніч. Я прийшла туди, він мав зі мною секс. Це був мій перший раз".

15 річна Сандіва живе зі своєю дев’ятимісячною донькою Анною, чоловіком та його батьками у віддаленому селі Замбії. Коли вона завагітніла, то мала залишити школу та вийти заміж за батька своєї дитини. "Я досі не відчуваю себе готовою до материнства, тому що я не очікувала дитину зараз", - каже Сандіва. "До того, як завагітніти, я була в шостому класі. Я хотіла стати кухарем і працювати в місті. Тоді я зустріла хлопця, який був у дев'ятому класі, - розповідає Сандіва, - У нас не було стосунків, ми зустрілись приблизно п'ять разів - це все. Я була налякана, коли дізналась, що я вагітна. Коли дізнались мої батьки, вони відвезли мене у будинок чоловіка і просто там залишили. Я не хотіла туди йти, але вони змусили мене вийти за нього заміж". Конференція Women Deliver відбудеться у Копенгагені 16-19 травня. Всі фото Pieter ten Hoopen / Plan International / UNFPA