Жінки Ірану дискримінуються на професійному рівні – HRW

Більш ніж одна з трьох жінок з університетською освітою в Ірані стикається з дискримінацією та іншими перешкодами на робочому місці, повідомляє у доповіді від 25 травня міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch.

У документі йдеться, що жінки складають всього 17 відсотків робочої сили Ірану, і їм треба дати можливість участі в економічних процесах країни.

У відсотках рівень зайнятості іранських жінок нижчий за середній (20%) на Близькому Сході і в Північній Африці, і найнижчий у світі загалом.

Правозахисники кажуть, що багато дискримінаційних законів все ще діють в Ірані, особливо в тому, що стосується сімейного права. Вони перешкоджають гендерній рівності в суспільстві і праві на працю.

Крім того, вказуються факти жорстокої розправи влади з правозахисниками через їхні дії, спрямовані на забезпечення гендерної рівності. Йдеться, зокрема, про переслідування 2006-2008 років учасників кампанії «Один мільйон підписів» з привернення уваги до дискримінаційних гендерних законів в Ірані.

У доповіді HRW вказується, що внутрішнє законодавство перешкоджає рівному доступу жінок до робочих місць, а також обмежує вибір професій, оскільки участь дружини в певному виді діяльності може бути юридично контрольована її чоловіком. При чому його письмова згода часто є вимогою від потенційного роботодавця.

Закон 2011 року для сприяння збільшенню кількості населення і підтримки багатодітних сімей накладають ще більший тягар на іранських жінок, кажуть правозахисники.

Водночас офіційний Тегеран заявляє, що захищає жінок від дискримінації в суспільстві і наводить як приклад Масуме Ебтекар, що була призначена віце-президентом Ірану в 1997 році.

Водночас лише три з-поміж 29-ти міністрів кабінету президента Хасана Роугані є жінками. Станом на листопад 2016 року лише 6 відсотків членів парламенту Ірану складали жінки, тоді як середній світовий показник – близько 23 відсотків.

У HRW, формуючи доповідь, використовували урядову статистику і заяви офіційних осіб, а також інтерв’ю з десятками чоловіків і жінок, які жили і працювали в містах по всьому Ірану. Організація також консультувалася з деякими іноземними компаніями, які мають чи мали бізнес в Ірані або планують розпочати свою діяльність в цій країні.