Жінки в науці: що досліджують і відкривають українки

1 лютого у світі відзначають Міжнародний день жінок в науці. За даними Інституту статистики ЮНЕСКО, оприлюдненими у 2017 році, лише 28% науковців у світі - жінки.

В Україні статистика доволі непогана: 46% жінок-науковиць.

Талановиті українські дослідниці працюють не лише в Україні, але й за кордоном.

Так, українка Марина В'язовська розв'язала задачу пакування куль у 8-вимірному просторі, над якою науковці думали століттями.

А Ольга Броварець, яка у співавторстві зі своїм науковим керівником відкрила глибинні структурні механізми нестабільності геному, стала наймолодшим доктором фізико-математичних наук України.

ВВС Україна поспілкувалася з п'ятьома жінками-науковицями, які живуть і працюють в Україні.

Ольга Маслова, біолог

Моя любов до клітинної біології почалась ще у дитинстві.

Клітини - це те, що нас формує.

Саме стан клітин та їхні "розмови" визначають все: від того, що нам можна чи не можна споживати до того, що ми думаємо і у кого закохуємось.

Крім того, клітинна біологія - дуже красива наука. Зображення, отримані завдяки конфокальній мікроскопії, можна розглядати як витвори мистецтва.

Я починала із класичного наукового шляху в університеті: магістратура-аспірантура-захист дисертації.

Була буквально закохана в об'єкт своїх дипломної та дисертаційної робіт - мезенхімальні клітини тканини пуповини.

Але проаналізувавши усі формати своєї діяльності я зрозуміла, що певно найкраще мені вдається оптимізувати наявні методики, аналізувати дані та популяризувати науку, а не займатись рутинною роботою.

Тому зараз я займаюсь переважно популяризацією науки. Виступаю із доповідями, пишу статті, коментую резонансні події у сфері біотехнологій.

Намагаюсь перекладати із наукової мови на "людську", адже у сучасному світі інформації стає все більше, а орієнтуватись на дані із наукових статей, на жаль, вміють не всі.

Окрім того, зрозуміла, що звичайно доповіді про іноваційні технології - це круто та корисно, але не менш важливо говорити про побутові речі з погляду науки.

Адже розуміння потреб свого організму - це те, що може одразу застосувати кожна людина для покращення свого життя.

Минулого року стала співзасновницею проекту "Нобілітет", який популяризує досягнення нобелівських лауреатів.

Також консультую проекти, що мають на меті застосування сучасних клітинних технологій. А ще трохи "граюся" запахами - займаюсь проектом Needorium, що створює ароматні аксесуари на базі сучасних наукових даних про впливи запахів на мозок.

Мені пощастило не мати серйозних проблем, пов'язаних зі своєю статтю. Хоча традиційні питання із серії "Чому досі не народжуєш?" і подібні жарти зустрічались.

У біології, особливо - у клітинній та молекулярній, жінок досить багато.

Моїми викладачками та науковими керівниками часто були жінки. Але підкреслю - це особливості конкретної галузі. В інших сферах буває по-різному.

На мою думку, варто позбуватися гендерних стереотипів ще у школі, переставати поділяти сфери діяльності за статевою ознакою. Просто заохочувати людей робити те, що їм найкраще вдається.

Крім того, рівні права та обов'язки, наприклад, у родинних побутових справах, дозволять позбутись перекладання турботи про дитину виключно на матір і, відповідно, дозволять розподіляти свій час більш раціонально.

Щодо розвитку української науки, то перспективи є завжди. Головне - зрозуміти свою мету на даному етапі життя та втілювати її.

Варто більше їздити на конференції та школи, знайомитись та співпрацювати із колегами та не лякатись виходити на інтердисциплінарні теми і взаємодіяти із представниками бізнесу.

Юлія Безвершенко, фізик

Я займаюся математичними методами, які застосовують до задач квантових систем у зовнішніх системах та керування квантовими системами.

Зі школи фізика для мене була цікавим, але не найкращим предметом. А вже під час навчання в Могилянці, коли на курсах теоретичної фізики побачила, що математика дає дуже нетривіальні передбачення щодо реальності, я захопилася і зрозуміла, що мій вибір був правильним.

Найбільше у роботі мені подобається те, що гра розуму, якою є математика, дозволяє передбачати реальний світ.

Я вчилася у правильному вузі і потрапила в правильний інститут та правильний колектив, де першочерговим є твій професіоналізм.

Коли ти розумієшся в питанні, твій гендер не є важливим.

Тенденції зростання жіночої присутності в науці набирають обертів, тому що їм є що привнести у ці сфери. Крім того, у жінок є природні якості, як от уважність до деталей, відповідальність до роботи, що важливо в науці.

Популяризувати науку серед жінок треба зі шкільного віку - показувати їм можливості інженерії, програмування, науки. Спробувавши це, вони не будуть противитися можливості обрати такий шлях, якщо будуть відчувати в собі таку спроможність.

Проблема України наступна: сфера науки стабільно недофінансовується, тому ми виходимо на тренд, що жінок в науці ставатиме більше, бо ця професія не дає прогодувати сім'ю.

Тому Україна може тут показувати хорошу динаміку і непогане гендерне співвідношення в науці, але причини можуть бути не такі однозначні.

Я бачу майбутнє української науки, тому останні чотири роки я займаюся її реформою.

Свого часу я не поїхала за кордон через те, що я розуміла, що тут є в кого вчитися і з ким працювати.

Зараз ми хочемо перетворити процес відтоку мізків (brain drain) на циркуляцію мізків (brain circulation), тобто створити такі умови, за яких люди або повертаються до нас з-за кордону, отримавши там досвід, або просто до нас їдуть інші, тому що ми конкурентоздатні.

Вірю, що ми можемо змінити цей тренд.

Олена Ванєєва, математик

Я займаюся симетріями диференціальних рівнянь. Це дуже цікава частина математики, адже всі предмети навколо нас мають якусь симетрію. Вона є і в математичних об'єктах.

Я зрозуміла, що хочу займатися наукою ще під час навчання в університеті у Дніпропетровську. Я спробувала і вступила в Інститут математики у Києві.

З цим пов'язана одна цікава історія: оголошення про набір на навчання в аспірантуру розмістив в інтернеті мій майбутній чоловік. Так що це оголошення виявилося також і шлюбним.

Вважаю, що людині, яка прийшла в науку має пощастити з науковим керівником.

Мені пощастило - я потрапила в середовище ентузіастів.

Уявіть собі: молода людина, яка потрапляє в нове для себе середовище, бачить, що задачею, яку вона зараз розв'язує, цікавляться люди з багатьох країн. Це дуже надихає.

Я почала їздити за кордон і спілкуватися з колегами. У мене є співавтори на Кіпрі та в Чехії.

Я стала першою жінкою в інституті, яка очолила Раду молодих вчених. Ніколи не відчувала дискримінації як жінка-науковець.

Не скажу, що я не чула про таке. Але, на щастя, ніколи з такими фактами не стикалася.

У нашому інституті зараз дуже багато молодих жінок. Частково через те, що не усі чоловіки погоджуються на ту зарплату, яку пропонують.

Як залучити більше дівчат в науку?

Зробити так, щоби вони повірили, що можуть це робити. Це буде підбадьорювати і заохочувати.

Нам не треба винаходити велосипед, ми можемо просто перейняти досвід інших країн.

Проблема часто полягає не у тому, що жінок утискають в науці, а тому, що вони самі часто думають, що не зможуть цим займатися.

Математику для наукової діяльності потрібно не дуже багато: комп'ютер, папір, ручка і доступ до міжнародних баз статей та інших праць.

У роботі в Україні, звісно, можна знайти плюси перед Заходом.

Моє сімейне життя не стало на заваді науці.

Звичайно, коли у вас маленькі діти, то це дещо сповільнює процес, бо ви не зможете певний час активно відвідувати конференції. Але це все тимчасово.

В жодному разі не варто заради кар'єри лишати себе радості материнства, а заради сім'ї - улюбленої справи.

Олеся Безсмертна, біолог

Я вступила на біологію, тому що завжди подобалося досліджувати щось живе.

У Луцькому університеті були такі викладачі, які зуміли зацікавити займатися наукою далі та вступати в аспірантуру.

Моя студентська робота стосувалася папоротей. В аспірантурі зберігалося бажання продовжувати дослідження цієї теми.

Вплинула романтичність і таємничість об'єкту - під час наукових досліджень шукати цвіт папороті.

Науковою роботою займаюся з 2009 року. Я люблю життя. А біологія - це наука про життя, усе живе, що нас оточує. От так воно і співпало.

Дискримінації як жінка-науковець ніколи не відчувала.

Може, хтось мені й заперечить, сказавши, що дівчат утискають. Мені траплялися розмови, що іноді на жінок тиснуть, якщо взяти, до прикладу, аспірантуру.

Адже треба вийти заміж, народити дитину, а це все стопорить захист дисертації і науковий поступ. Я такого не відчувала ніколи.

Якщо в іншій галузі науки, наприклад, фізиці, більше чоловіків, то в біології 50 на 50 або навіть жінок більше. Якщо людина є гідним науковцем, то твоя гендерна приналежність не має значення.

Звісно, зараз важкі часи для науковців та науки. Дещо зневажливе ставлення в нашій країні до науки породжує те, що багато молодих людей розчаровується у дослідницькій праці.

Питання корупції, плагіатства та псевдонауковців також звучить.

Але, як кажуть, хочеш жити у кращій країні - починай із себе.

Хочеш, щоби була якісна наука - починай її такою робити, вкладати в неї.

Напевно, навіть не наше покоління відчуватиме якісь наслідки цього. Але, якщо нічого не робити, то нічого не зміниться.

Галина Клим, фізик

Колись у школі я мріяла про зовсім інший напрямок - хотіла бути медиком. Але обставини склалися інакше.

Була така спеціальність - фізична біомедична електроніка. Я спокусилася на цю тематику, а пізніше розвинула її у фізичному напрямку.

Я люблю свою роботу, люблю бачити результат. Мене стимулюють досягнення, хочеться працювати далі. Я, мабуть, знайшла свій шлях і зуміла себе реалізувати

Люблю науку ще за те, що постійно є щось нове. Ти не стоїш на місці, завжди вчишся, розвиваєшся.

Оскільки зараз я викладаю на кафедрі, то маю можливість передати свої знання студентам і чогось навчитися від них.

У середовищі, де я працюю, значно менше жінок, аніж чоловіків. На кафедрі спеціалізованих комп'ютерних систем, де я працюю, я - єдина жінка серед дев'яти чоловіків.

На старті своєї кар'єри були моменти, коли відчувала дискримінацію як жінка. Зараз такого менше, це дуже тішить.

Наука набуває жіночого обличчя. Зараз до жінки в науці почали ставитися ліберальніше. Позитивні зрушення на собі я вже відчула.