Жінки можуть бути фахівцями в армії, — громадський діяч

У проекті «Повага» говоримо про жінок на селі й в армії, а також про дискримінацію чоловіків за ознакою статі, зокрема, в судах щодо опіки над дитиною

Ольга Веснянка: Чому ми спостерігаємо так багато експерток-жінок в екологічних організаціях?

Катерина Малькова, менеджерка проектів Інформаційного центру «Зелене досьє»: Напевно, жінки більш активні в цьому плані. Жінки, як матері, більше піклуються про свої родини, дітей. Тому й просувають такі ідеї здоров’я нації і добробуту сім’ї.

З одного боку, органічне господарство, яке дає безпечне харчування і безпечне навколишнє середовище, тому жінки теж активно діють.

Ольга Веснянка: Владлена Марцинкевич, наскільки я знаю, в аграрному секторі дуже велика роль в Україні саме українських жінок. Про це нещодавно було дослідження: як жінки почуваються в аграрному секторі. А попри значної праці, є різниця в оплаті. Відчувається, що менша кількість ресурсів зосереджена в руках жінок, незважаючи на їх тяжку працю. Що про це можете сказати?

Владлена Марцинкевич, екологиня, експертка Національного екологічного центру України: Національний екологічний центр нещодавно робив дослідження з приводу міждисциплінарності гендерних аспектів та впливів екологічних. І дуже були цікавими результати. Жінки на селі мають подвійний-потрійний тягар, бо у них є й город, й домашня праця, і господарство, й діти.

Ольга Веснянка: Потроху переходимо у регіони. Сьогодні у проекті «Повага» у нас телефоном, координатор діяльності Української Миротворчої школи на Волині, громадський діяч, представник Тернопільської організації «Адаптаційний чоловічий центр» Володимир Ханас.

Ми сьогодні вирішили поговорити про стереотипи та сексизм щодо чоловіків. Ми знаємо, який є суспільний тиск на чоловіків у сенсі, що чоловік начебто «гаманець», начебто чоловік не може плакати тощо

Дмитро Тузов: Чи не поширюємо ми зараз ці стереотипи?

Ольга Веснянка: Я цитую, щоб було зрозуміло про що йдеться. Бо часто усміхаються, коли кажуть, що чоловіків дискредитують за ознакою статі.

Що ви думаєте з цього приводу?

Володимир Ханас: Взагалі, є два класичних підходи, коли говоримо про гендерні проблеми чоловіків: перший — той, який приносить шкоду іншим категоріям людей, другий — той, який створює проблеми самим чоловікам. Це ми говоримо про чоловіків як суб’єктів гендерного аналізу.

Про першу групу говорять часто, але можливо, недостатньо. Але говорять. Про другу — говорять набагато менше.

Одною з проблем є мілітаризація мислення. Я бачу, що ми не раз будемо стикатись з проблемою, оскільки є російська агресія на сході. І це активізація другий проблеми.

Коли ми говоримо про дискримінацію, то найчастіше говоримо про дискримінацію чоловіків при вирішенні матеріальних питань та долі дитини, у зв’язку з розпадом сім’ї та покарання чоловіків при порушенні законів чи невиконання обов’язків.

Ольга Веснянка: Щодо судів. Коли так відбувається, і які стереотипи заважають суддям?

Володимир Ханас: Підійміть статистику у будь-якому регіоні й побачите, з ким суди залишають дитину.

Ми мали кілька справ, коли мати виїхала за кордон, залишивши дитину з чоловіком, батько сам виховував, потім жінка приїхала з заробленими грошима, а суд прийняв сторону матері.

Ольга Веснянка: Це специфіка західного регіону, де ви працюєте, бо там багато заробітчан/заробітчанок?

Володимир Ханас: Регіон непринциповий. З цими питаннями у всіх регіонах всі стикаються: традиційно дитину залишають з матір’ю. Це покаже будь-яка статистика.

Ольга Веснянка: Цікавий приклад ви навели, що судді на підставі упередження можуть передати дитину матері, хоча вона або за кордоном, або не може піклуватись про дитину.

Я нещодавно спілкувалась з колегою в Одесі, вона розповіла: моряки, які багато заробляють, яких часто не було вдома і які пізніше розлучалися, дитина була залишена на рідню тато, бо він більше заробляє.

Володимире, у зв’язку з військовими діями таке ставлення до чоловіків – ти маєш бути сильний – такий сексизм вам трапляється, чи чуєте ви такі скарги?

Володимир Ханас: Треба зробити поправку: в умовах війни не прийнято скаржитись взагалі. А закон про військовий обов’язок та указ президента про мобілізацію – однозначні.

Ольга Веснянка: Ми говоримо про сексизм щодо чоловіків, бо читачі/читачки нашого сайту, сайту «Повага» питають, чому ми говоримо лише про жінок.

Нещодавно у нас були в студії експерт з гендерної політики та спеціаліст з комунікацій Українського жіночого фонду Микола Ябченко та офіцер запасу ЗСУ, представник ГО «Українська альтернатива» Володимир Кухар. Ми говорили про дискримінацію жінок у ЗСУ та на фронті, про яке, зокрема, йдеться в дослідженні «Невидимий батальйон». Володимир Кухар говорив, що кожна людина, яка хоче захищати батьківщину, має таке право.

Як ви вважаєте, чи може жінка, якщо хоче, йти за контрактом в українську армію?

Володимир Ханас: Захищати мають всі. Нам потрібні фахівці: мова не йде про стать. Нам потрібні сучасні підходи. Те, що жінки можуть виконувати дуже багато функцій в армії, в мене не викликає сумнівів.

Не треба забувати про посттравматичний синдром у чоловіків, які повертаються з війни. Наш досвід свідчить, що у військових конфліктах, миротворчих місіях (до російської агресії) рівень агресії у побуту був вище, ніж середньостатистичний. Але зараз основні ресурси спрямовані не на те, що буде потім, а на те, що відбувається зараз.

Ольга Веснянка: Які плани у миротворчої школи?

Володимир Ханас: Ми мусимо зрозуміти, що російська агресія швидко не припиниться, ми мусимо очікувати постійні виклики. В першу чергу, треба проводити інформаційну кампанію, виправляти ситуацію в нашій країні.

Зараз наш миротворчий автобус прибув до Приазов’я, ми проводимо багато заходів: діалоги, зустрічі з громадою.