Жертви торгівлі людьми неохоче визнають себе постраждалими

На Донеччині за два роки близько 450 осіб стали жертвами торгівлі людьми. Така неофіційна статистика, яку визнають як чиновники, так і представники громадських організацій. Найчастіше жертвами торгівців людьми стають жінки, їх вивозять в інші країни – до Туреччини, Росії, Єгипту та інших. Там вони піддаються не лише трудовій, але й сексуальній експлуатації. Однак чоловіків Донецької області, особливо після закриття шахт, також не оминуло подібне лихо.

50-річний Олексій мешкає в одному з невеликих міст Донецької області та погодився розповісти, що з ним сталося. Його завербували на ринку, обіцяли добре платити, а потім відібрали документи та в закритій машині відвезли на ферму на Луганщині. Там лише за їжу та цигарки він пропрацював трактористом.

«Спочатку обіцяли, будемо оплачувати все і так далі. Жити де є, мовляв, харчування є. А в решті решт – нічого не виходить. Вірити зараз нікому не можна. Нікому. Десь півтора роки там був. Нічого не отримував, окрім їжі, і то мало. Пачка цигарок на два дні. Один з нас втік і звернувся в міліцію. А звідти приїхали та нас звільнили», – розповідає він Радіо Свобода.

Допомога грошова і психологічна

Зараз в області підтримка надається лише чотирьом людям, які постраждали від торгівлі людьми. З них Олексій – єдиний чоловік. Чиновники та громадські організації за підтримки ОБСЄ виконують проект, який допомагає виявити тих, хто став жертвою торгівлі людьми та допомогти їм. Однак, люди в таких випадках, як правило, неохоче визнають себе постраждалими, тому кількість людей така мала.

Держава допомагає цим чотирьом постраждалим, забезпечуючи належний медичний догляд. Також ці люди мають право на невелику єдиноразову компенсацію у розмірі тисячі гривень. В разі, якщо людина не має належних документів, втратила житло тощо, соціальні працівники допомагають вирішувати й ці проблеми, також – допомагають із працевлаштуванням. Однак у жертв торгівлі людьми часто немає професії і знайти їм нормальну роботу з гідною платнею досить важко. А навчання й перекваліфікація даються їм складно.

Жертва торгівлі людьми має отримувати й курс психологічної реабілітації. Однак, як кажуть громадські діячі, в житті все трохи по-іншому.

«Людина, яка під час слідства отримала медичну допомогу, робить уклін і каже: «Дякую, мені нічого не треба». Тобто тут ще менталітет людей грає роль. Найчастіше, коли я кажу, що у них є можливість ще й отримувати психологічну допомогу, вони кажуть: «Я не псих. Я здоровий». Психологи не можуть надавати допомогу насильно. Ініціатива має йти від людини. У людей в нашій країні немає цього усвідомлення потреби: не заливати проблему горілкою, не обговорювати її з сусідками, а піти до спеціаліста і розібратися», – зазначає психолог Світлана Камінська.

У профільному відділі УМВС нарікають на скорочення

Тим часом, заступник начальника відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами проти моральності УМВС Донецької області Дмитро Луньов нарікає на скорочення.

«Нас було майже 45 людей. Ми документували до 30-40 випадків торгівлі на рік, по яких проходило до 50 потерпілих. На сьогодні – лише п'ять, бо нас скоротили в два з половиною рази і віддали до карного розшуку, де ми займаємося непритаманними нам справами – розкриттям вбивств, крадіжок. Але за десять років моєї практики сексуальну експлуатацію ми підвибили. Якщо дівчина питає у вербувальника, чи буде вона займатися проституцією, у нього починається паніка. Він пояснює, що не може цього сказати, бо за ним прийдуть з нашого відділу і посадять. Трудова експлуатація в нашому регіоні існує, і її багато, але працівники прокуратури цього не вбачають», – розповідає правоохоронець.

Між тим, в експертів є побоювання, що криза в металургії та скорочення виробництва та – як наслідок – звільнення, можуть підняти нову хвилю торгівлі людьми.