Хочу бути корисною: історія психологині Олени з Чернігова
Пані Олена живе в Чернігові, за фахом психолог, до великої війни працювала у шкільних закладах, як приватних, так і державних. Але як почалася велика війна, жінка зосталася без роботи. І знайти ту, що відповідала б навичкам і була до душі, виявилося непросто. Тож жінка почала працювати адміністратором у клініці, але вона розуміла – її покликання допомагати людям, а не бути сидіти на ресепшені. Жінка понад усе хотіла відкрити свій психологічний кабінет, щоб самореалізуватися, стати прикладом для жінок, мовляв, починати своє можна у будь-якому віці.
Про грантовий проєкт Жіночого консорціуму України «Своєчасна та належна допомога та підтримка населенню, яке постраждало від війни» жінці розповіли колежанки. Подалася, і в неї все вийшло. Каже, під час навчання в бізнес-школі побачила нові можливості свого бізнесу. Та й обладнання, яке закупила за грантом, неабияк полегшило роботу, а так і далі б лише мріяла про всі ті інструменти. Розповідає, підготовка бізнес-планів її ще більше структурувала, куди вона хоче йти, чого хоче, якого рівня прагне досягти у своїй професії. Не менш важливою для неї була й навчальна частина, бо отримала багато важливої і корисної інформації, яку б доводилося самій шукати, буквально збирати по крихтах. А ще, каже, розширила власне коло спілкування, бо тепер у ньому й ті, хто має власну справу, і розмови з ними, ну, зовсім на інші теми.
Нині жінка працює переважно з підлітками, які самі виявили бажання звернутися до психолога, а ще з дорослими, сімейними парами, часто на діагностику приходять і мами з малими дітьми. Запитів нині багато, але особливо часто приходять щодо питань вірності, зради, коли жінка чекає на чоловіка вдома. Але, додає пані Олена, є значна частина жінок, які під час війни залишилися вдовами, але вони не завжди готові йти по допомогу, бо є страх, чи зможе зрозуміти психолог, якщо не розуміють найрідніші? Адже щоб пережити горе, для кожної потрібен свій відтинок часу, який часто комусь може здатися замалим чи завеликим. І тут, каже, вкрай важлива і просвітницька робота, бо дуже часто рідні намагаються підтримати, але не знають, що своїми словами не втішають, а ще більше ранять.
За проєктом жінка закупила комп’ютерний стіл, шафу, кавовий столик, килимок, крісло для неї, великий комплект МАК карт, стіл для піскової терапії, до нього іграшки і сам пісок, освітлення, яке можна використовувати як світло-звукову терапію та канцтовари. Практично все вже стоїть у її кабінеті. І розповідає вона про нього з великим трепетом і любов’ю. Бо робила все для того, щоб клієнтам було затишно, тож неабияк втішена, що все вийшло.
Пані Олена наголошує: можна зостатися там, де ти є, а можна більше прислухатися до своїх відчуттів і рухатися до мети. Саме тому значну увагу приділяє своїй освіті – попри здобутий фах психолога не зупиняється, опановує нові техніки, методи, бо інакше ніяк. І додає: раніше були думки щодо власної справи, але тоді вона не знала стовідсотково, треба не треба, а потім чітко зрозуміла, що має йти за своїм покликом, вірити в себе, навчатися і розвиватися. І тоді все-все точно вийде!
Проєкт «Своєчасна та належна допомога та підтримка населенню, яке постраждало від війни» Жіночий консорціум України реалізує у Чернігівській та Київській областях, а також у місті Києві. Він має кілька напрямків: виявлення та аналіз проблем, з якими внаслідок війни стикнулись ВПО, місцеві жителі та громади, грошова допомога та психологічна підтримка, підтримка віддалених громад, соціально-економічна підтримка жінок, які втратили малий бізнес, працевлаштування жінок ВПО та тих, хто втратив роботу через війну.
Джерело: Жіночий консорціум України 09 жовтня 2024