Що треба, аби чоловік пішов у декрет?

В Україні збільшується кількість чоловіків, які беруть декретну відпустку аби доглядати дитину. Втім, це не поширене явище, на відміну від європейських країн. За даними 2017 року, лише 3% від усіх декретних відпусток були оформлені на чоловіків. Роботодавці такі ініціативи чоловіків часто не розуміють, і українське суспільство здебільшого живе під владою стереотипів. Як чоловіки виборюють свої права та що їх мотивує? Розповідає юрист-медіатор Вадим Лавренюк, який є татом і має досвід перебування в декреті.

Що треба, аби чоловік пішов у декрет?

У законі «Про відпустки» та в Кодексі законів про працю регламентовано, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частково як матір'ю, так і батьком дитини, бабусею, дідусем чи іншим родичем.

Для цього потрібне бажання чоловіка і не завадить розуміння на підприємстві.

Юрист Вадим Лавренюк у декреті перебував більше ніж рік. Працював у Вищому адміністративному суді України і був фактично першим чоловіком, який звідти пішов у декрет, розповідає він.

«Спочатку не зрозуміли мене, але я пояснив, що цей вчинок я роблю для того, щоб підтримати свою дружину, це моє право і мій обов’язок, яким я хочу скористатися», – згадує татусь.

Пішов у декрет, аби дружина могла реалізуватися теж, зазначає Вадим Лавренюк.

«В нас жінка іде в декрет на 3-6 років і спеціаліст вона потім нікудишній. Жінка не може себе реалізувати після отримання вищої освіти. Для кожного чоловіка це не лише право, а і обов’язок допомогти своїй половинці так само далі реалізовуватися», – пояснює він.

Щоправда, зарплата дружина на той час дозволяла піти на такий крок, зізнається Вадим, вона була більшою, ніж його заробіток на державній службі.

Як оформити таку відпустку батькові?

Необхідно надати роботодавцеві наступні документи:

– заяву про надання такої відпустки;

– копію свідоцтва про народження дитини;

– довідку з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки, і що виплата допомоги по догляду за дитиною їй припинена (із зазначенням дати), аби уникнути подвійних виплат.

Якщо роботодавець відмовляє в оформленні декрету для чоловіка, необхідно отримати письмову відмову, тоді її треба оскаржувати.

«Хоча законом це передбачено, все одно можуть відмовити. В нас суспільство ще не готове до цього і є якийсь моральний бар’єр. Хоча навпаки керівництво підприємства, роботодавці мають лояльніше до цього ставитися. Навіть враховувати той факт, що не відпускаючи працівника у декретну відпустку, він може звільнитися і ви можете втратити класного працівника», – вважає Вадим Лавренюк.

З такою ситуацією зіткнувся і він сам, тож написав додатково і заяву на звільнення: якщо не погоджуєтесь на декрет, то доведеться звільнити, бо таке рішення, згадує чоловік.

«З одного боку, це радикально, але якщо проаналізувати, що відбувалося потім: після мене ще двоє чоловіків з цієї установи пішли в декретні відпустки», – додає юрист.

Зараз випадків, коли татусі беруть відпустки по догляду за дитиною, більшає, чоловіки діляться своїм досвідом у спільноті «Батьківський клуб» , який налічує вже тисячі учасників.

Відповідно до закону «Про відпустки», протягом перебування у відпустці по догляду за дитиною як батько, так і мати за бажанням можуть працювати неповний робочий день або працювати на дому. Тобто зберігається право на отримання допомоги, але при цьому людина продовжує працювати за більш гнучким і зручним для нього графіком.

Що найважче для татуся в декреті?

Це навіть не готування чи побутові справи, зізнається Вадим Лавренюк, а те, що більшість із тих, хто перебуває у декретній відпустці – це мами, тобто жінки.

«Гендерна рівність тут має бути на стороні чоловіків. Коли ти один і багато жінок, а в них своє бачення, і починається: тато не правильно соску дав, зайвий раз не протер ручки тощо. В мене було простіше: захотіла донька зняти взуття і побігти босоніж – біжи, хоче лізти на вищу гойдалку – лізь. А для матерів це шок, бо в них материнський інстинкт спрацьовує швидше, ніж у татусів», – зізнається тато, який побував у декреті.

Друзі та оточуючі чоловіки теж реагували по-різному. Одні підтримували, інші – вважали, що це не мужній вчинок. Жінки так само по-різному ставилися, деякі вважали, що чоловіки неспроможні доглядати дитину належним чином, згадує Вадим.

«Мені важко було здолати стереотип і пояснити, що не мама погана, бо тато з дитиною, що мама навпаки молодець. У матері набагато більший материнський інстинкт і знайти в собі сили довіритися батькові і своїй дитині, що вона з татом зможе бути, це великий вчинок. Мама першочергово була рік у декреті, в подальшому вже я», – згадує він.

Чи перестає дружина поважати чоловіка, який сидить вдома?

«У моєму випадку було навпаки – дружина більше почала мене поважати через те, що я дав їй можливість реалізовувати себе», – зазначає Вадим Лавренюк.

Втім, думки про подібні ризики були, зізнається він. Та всі сумніви розвіяло відверте спілкування із дружиною.

«Від неї я чув підтримку, бачив, як очі горіли від радості, бо це важко із дитиною бути все таки перший рік», – додає тато з декрету.

За цей час стосунки із дружиною лише покращилися, зізнається Вадим Лавренюк, бо починаєш краще розуміти другу половинку.

«Ти розумієш, коли дружина, перебуваючи з дитиною, може інколи бути не в гуморі надвечір, так само і ти можеш бути. Ти можеш зрозуміти ставлення дружини, коли вона в декреті, а ти кажеш: «А я все таки може на футбол піду з товаришами?». Це дає можливість розуміти один одного краще і ми домовляємося щодо таких речей», – пояснює він.

Що важче: декрет чи робота?

Вадим Лавренюк каже, що декрет є важчим.

«Наскільки важко було працювати в судовій системі, коли багато матеріалів надходить і за один день треба зробити щось нереальне, але порівнюючи з тим, що відбувається вдома із дитиною… Декретна відпустка – це важко», – зауважує він.

Психологічно непросто весь день проводити вдома, а ще є чіткий графік, з якого неможливо вийти, додає він.

«Є стара така версія: «О, жінка вдома. Що ти там цілий день робила?». Саме тому, мені здається, всім чоловікам хоч на три місяці, але варто піти, подивитися, що це таке: помити посуд, закинути в пральну машинку речі, в цей час, щоб дитина не пробудилася, там прибрати, подивитись за іграшками. І якби це не було важко, це класно», – Вадим Лавренюк.

Декрет для чоловіка: втрата чи набуття можливостей?

Про втрачені можливості Вадим розмірковував, а тому вирішив не зупинятися і почав здобувати нові навички і професію, аби реалізовувати себе в подальшому. Так він здобув професію медіатора.

«Медіатор – це посередник, який допомагає людям вирішити спір або конфлікт, не звертаючись до суду, він не ухвалює за них рішення, але керує процеси таким чином, щоб люди могли між собою домовитися і врегулювати цей конфлікт. І навички в декреті мені в цьому допомогли!» – наголошує тато-юрист.

Вирішення конфліктних ситуацій із дитиною, дорослими, які сваряться через дітей на ігрових майданчиках, – все це живі ситуації, які допомогли практикувати нові знання.

«З одного боку – це жертва для чоловіка, тому що він жертвує свій час, в який міг самореалізовуватися на роботі як спеціаліст. Але ми живемо в такий час, що це можна поєднувати: проводити час із дитиною і продовжувати самореалізацію», – резюмує Вадим Лавренюк.

Чоловік зізнається, що готовий знову піти у декретну відпустку, якщо буде друга дитина.