
Звичні сьогодні для жінок і дівчат речі – вчитися, працювати, мати власні гроші, документи і навіть носити штани насправді є буквально завойованими правами жінки. Тисячі активісток упродовж останніх двох століть невпинно боролися за те, щоб жінка не була «придатком» для чоловіка і сама могла керувати власним життям. Про історію жіночого руху вже написано багато досліджень, ми ж у день 8 березня вирішили зібрати найважливіші, на наш погляд, факти, щоб нагадати усім – сьогоднішній день – не «свято весни, жіночності та краси», а зовсім-зовсім інша дата!
Автор: Жіночий консорціум України
Звичні сьогодні для жінок і дівчат речі – вчитися, працювати, мати власні гроші, документи і навіть носити штани насправді є буквально завойованими правами жінки. Тисячі активісток упродовж останніх двох століть невпинно боролися за те, щоб жінка не була «придатком» для чоловіка і сама могла керувати власним життям. Про історію жіночого руху вже написано багато досліджень, ми ж у день 8 березня вирішили зібрати найважливіші, на наш погляд, факти, щоб нагадати усім – сьогоднішній день – не «свято весни, жіночності та краси», а зовсім-зовсім інша дата!
Про дату. На жаль, на теренах постсовка багатьом поколінням втовкмачували, що «8 березня ініціювала Клара Цеткін» і ніхто не вдавався в деталі. Насправді історія заснування Жіночого дня була набагато складнішою і масштабнішою. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці влаштували масовий страйк із вимогами рівної з чоловіками оплати праці, покращення умов праці та 10-годинного робочого дня. На той момент їхній робочий день тривав 16 годин, а зарплата була копійчаною. Після цього протести жінок відбувалися у різних країнах і з різними вимогами. 8 березня 1908 року тисячі жінок у Нью-Йорку вже вимагали виборчого права. У 1909 році у США встановлюють Жіночий день 28 лютого. А вже наступного, 1910 року на Міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені німецькі соціалістичні активістки Луїза Зіц та Клара Цеткін запропонували оголосити Міжнародний жіночий день. При цьому вони пропонували кожній країні обрати власну дату. У Європі Міжнародний жіночий день вперше було відзначено 19 березня 1911 року, а через два роки його святкували вже 8 березня. Протести жінок жорстоко розганяли, активісток ув`язнювали, але боротьба не припинялась. Ось чому у вас сьогодні є багато різних прав – від можливості носити джинси і мати власну нерухомість до права брати участь у виборах.
Безправ`я жінок у ХХІ столітті. Якщо ви досі вважаєте, що паспорти жінок і можливість жінкам розпоряджатися власними грошами – це елементарне право жінки, пропонуємо оцінити сьогоднішню ситуацію з правами у країнах Близького Сходу та Північної Африки. Там мільйони жінок не можуть самостійно обирати, де і з ким їм жити, не можуть виходити з дому без дозволу чоловіка, не мають права отримати паспорт, влаштовуватися на роботу, їздити за кордон, керувати машиною, подавати на розлучення. А побиття жінок камінням і варварське обрізання статевих органів дівчат? І це у час космічних подорожей і штучного інтелекту. Вважають, що найбілш безправними сьогодні є жінки в Ірані. Ми на власні очі можемо бачити боротьбу тамтешніх активісток за права жінок. Їх катують у тюрмах і вбивають, а вони продовжують боротися. Тож поважайте боротьбу сміливих, які виборювали права для жінок у минулому і виборюють сьогодні.
Нерівність оплати праці чоловіків і жінок у ХХІ столітті. Попри вагомі здобутки у сфері прав жінки, навіть у цивілізованих країнах жінки залишаються дискримінованими. Яскравий приклад - нерівність оплати праці. На 2023 рік в Україні чоловіки отримують на 18,6% більше, ніж жінки, у 2015 році такий розрив становив 26%. За даними Міжнародної організації праці, загалом у світі гендерний розрив у зарплаті становить 20%. Найбільша різниця в оплаті праці сьогодні у Південній Кореї (понад 31%), Ізраїлі (понад 24%) і Японії (понад 22%). Найменаша різниця – у Болгарії (2,5%), Румунії (3,3%) та Бельгії (3,8%). Головною причиною розвирву в зарплатах вважають гендерну сегрегацію у професіях.
Гендерно зумовлене насильство залишається серйозною проблемою в усьому світі і Україна – не виняток. За інформацією Національної соціальної сервісної служби України, у 2020 році в Україні зафіксували 211 362 звернення щодо насильства в сім'ї. Із них 180 921 надійшло від жінок, 27 676 — від чоловіків, 2 756 — від дітей. Так, від насильства у сім`ї страждають і діти, і літні люди, і чоловіки. Однак 90% постраждалих від насильства – саме жінки. Щоб подолати це ганебне явище мало законів, які у нас є. Потрібно, щоб суспільство мало нульову толерантність як до фактів домашнього насильства, так і до тих, хто чинить його. Потрібно, щоб потерпілі і свідки не боялися заявляти про насильство і самі допомагали припиняти його.
Стереотипне мислення. Названі вище приклади дискримінації і багато інших, не названих тут, мають одну, глибоко заховану причину. І сьогодні більшість людей у всьому світі, навіть несвідомо, керуються консервативним і стереотипним сприйняттям жінок і чоловіків, їхніх можливостей і ролей, які не дозволяють у повній мірі реалізувати ту гендерну рівність, яка давно прописана в законах. Багато сучасних людей чомусь мислять як у середньовіччі: жінка - слабка, а чоловік - сильний, тому має більше влади. Тільки коли ми подолаємо це застаріле сприйняття світу, зможемо говорити про свободу та рівне право кожної людини на землі. Незалежно від статі та гендеру.

15 квітня 2026 р.
У чотирьох територіальних громадах Київської та Чернігівської областей триває реалізація проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», спрямованого на зміцнення психічного здоров’я жінок та посилення їхньої ролі у відновленні й згуртованості громад, що постраждали від війни чи гендерно зумовленого насильства.

12 квітня 2026 р.
Великдень для нас – це не лише данина традиціям, а й символ незламної віри у відродження та силу життя. Це свято нагадує нам, що після найтемнішої ночі завжди приходить світанок, а після важких випробувань перемагає світло!

26 березня 2026 р.
У громадах, де реалізується проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», жінки отримують можливість не лише долати наслідки травматичного досвіду війни, а й ставати ініціаторками змін. Цей проєкт реалізується ЖКУ за технічної підтримки ООН Жінки та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).