Важливі факти про 8 березня

Звичні сьогодні для жінок і дівчат речі – вчитися, працювати, мати власні гроші, документи і навіть носити штани насправді є буквально завойованими правами жінки. Тисячі активісток упродовж останніх двох століть невпинно боролися за те, щоб жінка не була «придатком» для чоловіка і сама могла керувати власним життям. Про історію жіночого руху вже написано багато досліджень, ми ж у день 8 березня вирішили зібрати найважливіші, на наш погляд, факти, щоб нагадати усім – сьогоднішній день – не «свято весни, жіночності та краси», а зовсім-зовсім інша дата!

Про дату. На жаль, на теренах постсовка багатьом поколінням втовкмачували, що «8 березня ініціювала Клара Цеткін» і ніхто не вдавався в деталі. Насправді історія заснування Жіночого дня була набагато складнішою і масштабнішою. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці влаштували масовий страйк із вимогами рівної з чоловіками оплати праці, покращення умов праці та 10-годинного робочого дня. На той момент їхній робочий день тривав 16 годин, а зарплата була копійчаною. Після цього протести жінок відбувалися у різних країнах і з різними вимогами. 8 березня 1908 року тисячі жінок у Нью-Йорку вже вимагали виборчого права. У 1909 році у США встановлюють Жіночий день 28 лютого. А вже наступного, 1910 року на Міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені німецькі соціалістичні активістки Луїза Зіц та Клара Цеткін запропонували оголосити Міжнародний жіночий день. При цьому вони пропонували кожній країні обрати власну дату. У Європі Міжнародний жіночий день вперше було відзначено 19 березня 1911 року, а через два роки його святкували вже 8 березня. Протести жінок жорстоко розганяли, активісток ув`язнювали, але боротьба не припинялась. Ось чому у вас сьогодні є багато різних прав – від можливості носити джинси і мати власну нерухомість до права брати участь у виборах.

Безправ`я жінок у ХХІ столітті. Якщо ви досі вважаєте, що паспорти жінок і можливість жінкам розпоряджатися власними грошами – це елементарне право жінки, пропонуємо оцінити сьогоднішню ситуацію з правами у країнах Близького Сходу та Північної Африки. Там мільйони жінок не можуть самостійно обирати, де і з ким їм жити, не можуть виходити з дому без дозволу чоловіка, не мають права отримати паспорт, влаштовуватися на роботу, їздити за кордон, керувати машиною, подавати на розлучення. А побиття жінок камінням і варварське обрізання статевих органів дівчат? І це у час космічних подорожей і штучного інтелекту. Вважають, що найбілш безправними сьогодні є жінки в Ірані. Ми на власні очі можемо бачити боротьбу тамтешніх активісток за права жінок. Їх катують у тюрмах і вбивають, а вони продовжують боротися. Тож поважайте боротьбу сміливих, які виборювали права для жінок у минулому і виборюють сьогодні.

Нерівність оплати праці чоловіків і жінок у ХХІ столітті. Попри вагомі здобутки у сфері прав жінки, навіть у цивілізованих країнах жінки залишаються дискримінованими. Яскравий приклад - нерівність оплати праці. На 2023 рік в Україні чоловіки отримують на 18,6% більше, ніж жінки, у 2015 році такий розрив становив 26%. За даними Міжнародної організації праці, загалом у світі гендерний розрив у зарплаті становить 20%. Найбільша різниця в оплаті праці сьогодні у Південній Кореї (понад 31%), Ізраїлі (понад 24%) і Японії (понад 22%). Найменаша різниця – у Болгарії (2,5%), Румунії (3,3%) та Бельгії (3,8%). Головною причиною розвирву в зарплатах вважають гендерну сегрегацію у професіях.

Гендерно зумовлене насильство залишається серйозною проблемою в усьому світі і Україна – не виняток. За інформацією Національної соціальної сервісної служби України, у 2020 році в Україні зафіксували 211 362 звернення щодо насильства в сім'ї. Із них 180 921 надійшло від жінок, 27 676 — від чоловіків, 2 756 — від дітей. Так, від насильства у сім`ї страждають і діти, і літні люди, і чоловіки. Однак 90% постраждалих від насильства – саме жінки. Щоб подолати це ганебне явище мало законів, які у нас є. Потрібно, щоб суспільство мало нульову толерантність як до фактів домашнього насильства, так і до тих, хто чинить його. Потрібно, щоб потерпілі і свідки не боялися заявляти про насильство і самі допомагали припиняти його.

Стереотипне мислення. Названі вище приклади дискримінації і багато інших, не названих тут, мають одну, глибоко заховану причину. І сьогодні більшість людей у всьому світі, навіть несвідомо, керуються консервативним і стереотипним сприйняттям жінок і чоловіків, їхніх можливостей і ролей, які не дозволяють у повній мірі реалізувати ту гендерну рівність, яка давно прописана в законах. Багато сучасних людей чомусь мислять як у середньовіччі: жінка - слабка, а чоловік - сильний, тому має більше влади. Тільки коли ми подолаємо це застаріле сприйняття світу, зможемо говорити про свободу та рівне право кожної людини на землі. Незалежно від статі та гендеру.