Вагітних звільняють - і змушують мовчати

Законодавство забороняє звільняти працівниць у зв'язку з вагітністю чи декретною відпусткою. Та насправді вагітні та матері навіть у Британії нерідко стикаються з дискримінацією.

"Мене скоротили через чотири місяці декретної відпустки. Наша сім'я жила переважно на мою зарплату. Я не могла відстояти себе з точки зору закону, тож мене попросили підписати мирову угоду з умовою нерозголошення. Я не бачила іншого виходу".

Це слова матері, яка зателефонувала у BBC після публікації статті про права вагітних жінок на роботі.

Історія нашої співрозмовниці - як і багатьох інших - показує, що у деяких британських компаніях триває дискримінація; нехтуючи законом, керівники тиснуть на жінок, які завагітніли.

Жертви ж бояться про це заявляти, бо їх змусили підписати угоду про нерозголошення.

У деяких випадках, така угода забороняє навіть анонімні скарги на те, як компанія обходиться з працівниками.

Стрес для молодих матерів
"По суті, це дозволяє компаніям порушувати закон", - каже мати, яка зв'язалася з нашим кореспондентом.

"Щоб подати в суд і виграти справу, треба мати потужні докази - а також внутрішні сили, аби боротися".

"У мене був малюк на руках і думки про те, як виплачувати іпотеку, тому я не знайшла в собі цих сил", - розповідає жінка.

Хоча минуло вже п'ять років, вона просить: "Будь ласка, не публікуйте мого імені. Я просто маю розповісти свою історію. Законодавство необхідно змінити, бо воно зовсім не захищає жінок".

Закон чітко каже: звільняти працівниць у зв'язку з вагітністю чи декретною відпусткою заборонено.

І все ж до жінок ставляться несправедливо. Це визнала британський міністр торгівлі та промисловості Келлі Толгерст, яка минулого тижня сказала: "Дискримінація вагітних та матерів у декретній відпустці суворо заборонена; втім, деякі молоді матері, повертаючись до роботи, стикаються з таким неприйнятним ставленням до себе, що змушені кидати ту роботу".

З BBC також зв'язалася інша жінка, чиїй дитині лише кілька місяців; знову ж таки, вона висунула умову анонімності.

Її проблеми почалися тоді, коли на роботу прийшов новий начальник, розповіла вона.

"Він викликав мене, щоб обговорити моє майбутнє - кар'єрні цілі й таке інше. Спочатку тон розмови був дуже позитивний. Та коли я сказала, що вагітна, його ставлення повністю змінилося. Після того дня він жодного разу зі мною не заговорив, і це було дивно".

Минулого року, провівши деякий час у декретній відпустці, вона подала заяву на те, щоб вийти на роботу за гнучким графіком. На її превеликий подив, заяву відхилили.

"Та вони не на таку напали! Я - людина вперта і добре знаю свої права. Тому я подала апеляцію".

"Тоді компанія запропонувала мені відступні гроші. За порадою свого юриста, я погодилась, і це вимагало підписання угоди про нерозголошення".

Тепер вона дуже ображена: "Я не побачила найменшої емпатії чи спроби зрозуміти мою ситуацію".

"Ще гірше, що у той самий час мій чоловік теж подав заяву про перехід на гнучкий графік, і йому теж відмовили. Ми мусили повністю змінити свої плани, які від початку ґрунтувалися на наших законних правах".

За її словами, уряд мусить активніше пропагувати трудові права людей і заохочувати до того, щоб порушення не замовчувались.

Куплене мовчання
Активістка Джоелі Брерлі розпочала кампанію під назвою "Вагітні й виставлені за двері", мета якої - підтримувати й пропагувати права матерів, які потерпають від дискримінації на робочому місці. Ось що вона каже: "Щоб маніпулювати працівниками, компанії регулярно вдаються до угод про нерозголошення (надалі "УПН", англійською - NDA, скорочено від non-disclosure agreement). Таким чином вони купують мовчання".

Вона виступає за нагляд за використанням таких угод.

"Їх не можна заборонити загалом, бо в деяких випадках вони корисні й працівникам. Зокрема вони не дозволяють негативно характеризувати особу, розмовляючи з її новими потенційними роботодавцями; крім того, без таких угод роботодавці не мали б причин залагоджувати справи, не доводячи їх до суду".

Втім, на думку пані Брерлі, контроль за УПН сприяв би тому, щоб "роботодавці не користувалися ними, аби приховати свою огидну поведінку".

Вона агітує за те, щоби дані про всі УПН передавалися в незалежну наглядову установу, яка б мала юрисдикцію розслідувати скарги і вживати необхідні заходи.

"Риска, підбита під справою"
Філ Аллен, фахівець з питань трудового законодавства юридичної фірми Weightmans, також вважає, що УПН можуть бути "вигідні обом сторонам".

Працівники часто бажають "певною мірою контролювати" те, що можуть дізнатися про них майбутні роботодавці, зокрема інформацію щодо скарг чи виплат за мировою угодою. "Зазвичай вони хочуть, щоби колегам повідомляли позитивну інформацію", - додає пан Аллен.

"Роботодавці ж прагнуть конфіденційності щодо умов припинення трудової діяльності - наприклад, щоб інші працівники не знали, чи можливо отримати суттєві відступні. УПН для них - це риска, підбита під справою".

За його словами, мирові угоди про припинення трудової діяльності не мають змушувати когось мовчати про "справи, які представляють інтерес для громадськості".

"Їх не слід використовувати для придушення проблем, що потребують розгляду в поліції чи наглядовому органі. Також працівникам зазвичай дозволено розповідати про вміст угоди членам своєї сім'ї, за умови конфіденційності", - каже експерт.

Що таке "угода про нерозголошення" (УПН)?
У суспільстві її іноді називають "угодою про мовчання", а в юридичній практиці - "умовою про конфіденційність". Згідно з британським трудовим законодавством, це частина договору (часом - окремий договір) між працівниками і компаніями, де вони працюють. Зазвичай така угода забороняє працівникам і колишнім працівникам оприлюднювати ті чи інші аспекти своєї домовленості з компанією-роботодавцем.

Часто це стосується комерційно важливої інформації, наприклад, нових винаходів та ідей, або того, що може зашкодити репутації компанії.

Порушення УПН, як і порушення будь-якого договору, дає підстави для судового позову.

Втім, якщо керівництво компанії підозрює, що працівник збирається порушити УПН, воно може звернутися до суду для видання судової заборони.

Порушення судової заборони є кримінальним правопорушенням, яке може каратися штрафом чи позбавленням волі.

Вважається, що у США близько третини працівників підписують УПН; на думку Марка Джонса, партнера фірми IBB Solicitors, "неможливо сказати", наскільки поширені такі угоди у Великій Британії.

Практика підписання таких угод під час прийому на роботу існує і в Україні.