ВР не готова ввести квотування на виборах

Комітет з питань європейської інтеграції визнав таким, що не суперечить законодавству Європейського Союзу та міжнародно-правовим зобов'язанням України, проект закону про внесення змін до деяких законів України (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері праці)

Законопроект (реєстр.№8487) розроблено з метою забезпечення паритетного представництва жінок і чоловіків у списках політичних партій та виборчих списках, серед депутатів рад усіх рівнів, в органах державної виконавчої влади та органах місцевого самоврядування шляхом запровадження гендерних квот.

Комітет зазначив, що законопроект за предметом правового регулювання належить до сфери охорони праці, яка в Європейському Союзі регулюється директивами Ради: 75/117/ЄЕС про наближення законодавства держав-членів щодо застосування принципу рівної оплати для чоловіків та жінок; 76/2007/ЄЕС про імплементацію принципу рівного ставлення до чоловіків та жінок щодо доступу до праці, професійного навчання, підвищень та умов праці; 79/7/ЄЕС про прогресивну імплементацію принципу рівного ставлення до чоловіків та жінок в питаннях соціального забезпечення; 97/80/ЄС про тягар доведення у справах про дискримінацію за ознакою статі; 2000/43/ЄС що імплементує принцип рівного ставлення до осіб незалежно від їх расового чи етнічного походження; 2000/78/ЄС що встановлює загальну систему для рівного ставлення при працевлаштуванні та здійсненні професійної діяльності; 2004/113/ЄС що імплементує принцип рівного ставлення до чоловіків та жінок при доступі до постачання товарів та послуг.

Також правовідносини, що належать до сфери правового регулювання законопроекту, регулюються конвенціями: ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року; Міжнародної Організації Праці №100 про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю однакової цінності 1951 року; Міжнародної Організації Праці №111 про дискримінацію у сфері праці та занять 1958 року; Міжнародної Організації Праці №156 про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі з сімейними обов'язками 1981 року; Міжнародної Організації Праці №103 про охорону материнства (переглянута 1952 року); Міжнародної Організації Праці №183 про перегляд Конвенції (переглянутої) 1952 року про охорону материнства 2000 року.

Комітет дійшов висновку, що законопроект в цілому не суперечить законодавству Європейського Союзу та міжнародно-правовим зобов'язанням України, однак пропонує розглянути запропоновані зміни щодо квотування як тимчасовий захід.

Зокрема, зазначалося під час обговорення, зміни до статей 57 та 62 Закону "Про вибори народних депутатів України", а також статей 36 та 44 Закону "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" передбачають формування виборчих списків політичних партій (виборчих блоків політичних партій) за квотним принципом.

Однак, запропонована норма щодо формування виборчого списку політичної партії (виборчого блоку) за квотним принципом в законопроекті сформульована як імперативна вимога, яка сама по собі не передбачає жодної можливості (навіть у випадку очевидної неможливості її виконання) відступити від неї. При цьому, політична партія (виборчий блок) повинні виконувати цю вимогу під загрозою не допуску до участі у відповідних виборах.

Члени Комітету звернули увагу на те, що запропоновані зміни варто розглядати як позитивні дії держави, спрямовані на виправлення існуючого тендерного дисбалансу в представницьких органах влади. Ці положення, таким чином, носять більшою мірою політичний, аніж юридичний контекст. В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи Rec(2003)3 зазначено, "... [навіть не зважаючи] на існування de jure рівності [між чоловіками та жінками] розподіл владних повноважень, відповідальність та [участь в діяльності] економіки, соціальні та культурні ресурси чоловіків та жінок все ще дуже нерівні з огляду на стійкість превалювання традиційних тендерних ролей ...". Відповідно, "... [з]балансована участь чоловіків та жінок в політичному та громадському [житті] є необхідною для розвитку та побудови Європи, заснованої на рівності, соціальному співіснуванні, солідарності та повазі до прав людини ...".

Таким чином, Рекомендація Rec(2003)3 серед інших заходів позитивного, превентивного та контрольного характеру пропонує державам-членам Ради Європи розглянути доцільність та можливість запровадження ряду законодавчих механізмів, направлених на "вирівнювання" та "підвищення" обсягу участі жінок в політичній та суспільній діяльності. Зокрема, в цьому контексті в пункті А(1) Додатку до Рекомендації Rec(2003)3 пропонується "розглянути можливі конституційні та/або законодавчі зміни, включаючи заходи позитивного характеру, які б сприяли більш збалансованій участі чоловіків та жінок в політичному та публічному прийнятті рішень", а також, згідно з пунктом А(3) Додатку до Рекомендації Rec(2003)3, оцінити доцільність "здійснення законодавчих реформ, [направлених на] запровадження паритетних кількісних [тендерних вимог] щодо кандидатів на місцевому, регіональному,- національному та наднаціональному рівнях". Таким чином, Рекомендація Rec(2003)3, констатуючи відсутність рівного тендерного представництва в органах влади, закликає до запровадження квотної системи висування кандидатів, залишаючи, разом з тим, за державами право щодо прийняття остаточного рішення стосовно доцільності та прийнятності подібних заходів.

З іншого боку, зазначалося під час засідання, дещо більш поміркований стандарт міститься в Конвенції ООН про усунення всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року. Так, стаття 4 Конвенції хоч і закликає держави до запровадження спеціальних заходів, направлених на "прискорення [досягнення] de facto рівності між чоловіками та жінками", тим не менш прямо виходить з того, що такі заходи мають бути тимчасовими. В цьому сенсі Конвенція розглядає такий захід як тимчасовий, запровадження якого є свідомим кроком і від якого, разом з тим, слід відмовитись як тільки в ньому зникне потреба.

Узагальнюючи підходи, викладені в зазначених інструментах, експерти Комітету вказали на декілька принципових аспектів, які їх поєднують. Перш за все, всі вони розглядають позитивні дії, здійснені державою для цілей збільшення участі жінок в діяльності органів державної влади (в тому числі шляхом запровадження квотної системи при висуванні кандидатів від політичних партій) як захід, що направлений на "прискорення" досягнення фактичної рівності можливостей між чоловіками та жінками і який, разом з тим, не становить, сам по собі, боротьби з дискримінацією жінок de facto чи de jure. Інший не менш принциповий аспект полягає в тому, що держава загалом вільна, виходячи з своєї внутрішньої ситуації, приймати рішення про запровадження такого заходу або, відповідно, відмовитись від його застосування у формі "жорсткого" законодавчого припису про впровадження тендерних квот, вдавшись, натомість, до інших, більш м'яких інструментів та механізмів. Нарешті, останній аспект полягає в тому, що ці заходи є вимушеними і, в цьому сенсі, з одного боку тимчасовими, та, з іншого, самі по собі вони не здатні виправити ситуацію з гендерною нерівністю в довгостроковій перспективі. Такого роду "квотні" заходи, як і будь-які інші позитивні заходи адміністративного чи законодавчого характеру, в будь-якому разі мають поєднуватись з іншими заходами допоміжного (в сенсі розвитку здатності жінок більш активно та ефективно інтегруватися в політичне та економічне життя суспільства), освітнього, та моніторингового характеру.

З огляду не це, підкреслив Комітет, слід зазначити, що Україна як держава, в цілому, вільна запроваджувати у вигляді заходів позитивного характеру систему правил, направлених на введення тендерних квот при формуванні списку кандидатів від політичної партії (виборчого блоку) на відповідних виборах. Такий захід цілком відповідатиме зазначеним вище стандартам. З іншого боку, при запровадженні такого роду інструментів слід, перш за все, оцінити доцільність та необхідність їх введення в світлі існуючої ситуації з тендерним дисбалансом в органах державної влади України, а також причинами виникнення такого дисбалансу. Окрім того, підкреслили члени Комітету, варто наполегливо рекомендувати розглядати запропоноване законопроектом квотування як тимчасовий захід.

За висновком Комітету, запропоновані зміни до Кодексу законів про працю України, а також законів "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про Кабінет Міністрів України", "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" та "Про рекламу" відповідають міжнародним стандартам в сфері захисту жінок від дискримінації та нерівного ставлення.