У судах жінок працює втричі більше, а керують ними переважно чоловіки

Жінок і чоловіків у мантіях в Україні майже порівну, перших навіть трохи більше. Натомість на адміністративні посади обрано вдвічі більше представників саме сильної статі. Такі дані оприлюднила Державна судова адміністрація.

Диспропорція в мантіях

Як проаналізували у відомстві, з 30740 суддів та працівників апарату, які станом на 1.03.2018 залишалися на службі в місцевих та апеляційних судах, 3/4 — це жінки (23788 осіб). Проте пропорція різко змінюється, якщо брати до уваги лише суддівські одиниці: з 5482 законників — 50,1% жінок і 49,9% чоловіків.

Натомість перевага сильної статі виявляється, коли йдеться про адміністративні посади. Адже чоловіки очолюють 381 установу, а жінки — тільки 210. Пропорція два до одного зберігається в розподілі посад заступників голови: у 210 судах 35% — жінки, 65% — чоловіки.

Не менш разючою є гендерна нерівність у керівництві новоствореного Верховного Суду. Хоча вперше за сторічну історію найвищу судову установу очолила жінка, її заступник, секретар Пленуму та всі голови касаційних судів — чоловіки.

Також у ВС чоловіків на 10% більше, ніж жінок.

При цьому найбільша гендерна нерівність спостерігається в Касаційному господарському суді: тут жінок тільки 38%. Не набагато краща ситуація й у «кримінальників»: 3 до 2 — на користь чоловіків.

Апарат — для слабкої статі

Водночас керувати апаратом установ довіряють переважно жінкам. Тут розклад збігається з гендерним розподілом по всій судовій системі: із 646 посад 496 посідають жінки і тільки 150 — чоловіки. Якщо ж брати до уваги заступників керівників апарату, то перевага представниць прекрасної статі стає ще відчутнішою: на 5 жінок припадає тільки 1 чоловік (559 і 114 відповідно).

Та й узагалі робота на будь-якій іншій посаді, ніж суддівська, не дуже вабить сильну стать. Якщо серед працівників патронатної служби (помічник голови або його заступника, помічник судді) чоловіків бодай третина, то інші посади віддають «без бою» саме жінкам.

Наприклад, із 15584 державних службовців (керівник апарату та його заступник, начальник відділу та його заступник, головний спеціаліст, провідний спеціаліст, секретар судового засідання, секретар суду, старший судовий розпорядник, судовий розпорядник) тільки 9% — чоловіки, тобто кожен десятий.

Серед працівників апарату, які виконують функції щодо обслуговування (оператор комп’ютерного набору, діловод, завідувач архіву, архіваріус, друкарка), теж левова частка (83%) жінок. Хіба що серед працівників, а це прибиральник, кур’єр, водій тощо, представництво чоловіків (31%) дещо вище, ніж середнє по системі. Напевне, саме за рахунок тих, хто працює за кермом.

Адекватна оцінка

Як зазначили в ДСАУ, відповідно до заключних зауважень 8-ї періодичної доповіді України в комітеті ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок нашу країну закликано розробити систему гендерних показників для покращення збору даних, необхідних для адекватної оцінки впливу й ефективності політики та програм, спрямованих на забезпечення гендерної рівності та розширення реалізації жінками своїх прав. Крім того, Рада суддів ухвалила рішення від 16.09.2016 №65, яким ДСАУ рекомендовано сприяти збору, аналізу та поширенню статистики, розподіленої за статевою ознакою.

Проте що, крім збору даних, може зробити відомство? Теоретично набір працівників апарату ще можна якось унормувати з урахуванням принципу гендерної рівності. Наприклад, передбачивши в умовах конкурсу, що за інших рівних обставин на ту чи іншу посаду мають призначатися саме чоловіки або жінки. Хоча це вже межуватиме з дискримінацією. Аналогічно можна негласно просувати на керівництво апаратом суду більше чоловіків, аби скоротити диспропорцію.

Якщо ж спробувати вирівняти становище з очільниками установ, то тут жодним чином не можна вплинути на результати волевиявлення зборів суддів. І тільки самі жінки повинні пробивати собі шлях до адміністративних крісел.

Урешті-решт гендерну рівність також навряд чи варто вводити в абсолют. Бо якість правосуддя навряд чи залежить від статі служителя Феміди.