Стамбульська конвенція — точка відриву України від Росії, — Левченко

В Будапешті відбувся семінар про роль парламенту в попередженні та боротьбі з насильством проти жінок і домашнім насильством.

Гостя ефіру — президентка організації «Ла Страда—Україна» Катерина Левченко.

Катерина Левченко: Було запрошено більше 20 — 25 депутатів. Абсолютна більшість серед запрошених — це ті люди, які голосували проти ратифікації Стамбульської конвенції в листопаді 2016 року, ті, хто сьогодні активно виступає проти цієї конвенції. Були ті депутати й депутатки, які виступають за і активно працюють над ратифікацією. Це Ірина Луценко, Марія Іонова, Олена Кондратюк. Було чимало депутатів. Велика частина з тих, хто проти, не приїхала.

До участі в семінарі також були запрошені ті жінки, які постраждали від насильства, щоб депутати почули на тільки голос Ради Церков.

Анастасія Багаліка: Як депутати реагували на ваші переконування?

Катерина Левченко: Я думаю, що семінар мав позитивний результат. Попри те, що були гарячі дискусії, велика кількість стереотипів і забобонів залишається в головах, було зроблено певне просування. В чому воно полягало? Конструктивну позицію мала пані Ірина Луценко, яка запропонувала певний текст ратифікаційного закону. Цей документ обговорювався.

Депутати, які проти конвенції, хочуть ратифікувати її із застереженнями щодо тих визначень, які там знаходяться. Пані Ірина запропонувала такий законопроект, який є нормальним з точки зору громадських організацій. Ті депутати, які були налаштовані проти конвенції, наприклад Юрій Мірошниченко, сказали, що готові до діалогу щодо цього законопроекту.

Ірина Славінська: Що важливого там змінилося?

Катерина Левченко: Основні баталії навколо терміну «гендер». Гендер розглядається як соціальна роль. Ми намагалися пояснити депутатам, що ми можемо заперечувати поняття «гендер», нам воно може не подобатися, ми можемо навіть заборонити його, але те, що воно означає, тобто соціальну роль, яку відграють або чоловіки, або жінки в різних ситуаціях, не заборониш. Кожен з нас одночасно грає велику кількість соціальних ролей. Ми є працівниками, дружинами, дітьми, матерями, батьками, друзями. Це все різні соціальні ролі. Для жінки вважається «нормальною» соціальна роль матері, дружини, виховательки, але «не є прийнятною» роль військовослужбовиці чи керівниці великої компанії.

Прийняття цієї статті конвенції, як зазначила дуже мудра Валентина Бондаровська, в тому обсязі, в якому воно є, є нашою точкою відриву від Росії. Тому що «русский мир» набирає нових обертів. Носії цієї ідеї намагаються прив’язати Україну до себе, експлуатуючи ідею традиційних цінностей і традиційних ролей жінок і чоловіків.

Громадське радіо