ООН оприлюднила доповідь про сексуальне насильство в контексті війни в Україні

Особи, які пережили сексуальне насильство в контексті збройного конфлікту в Україні, часто позбавлені доступу до правосуддя, належних послуг та психологічної підтримки, що призводить до вторинної віктимізації (перетворення на жертву злочинного посягання).

Про це йдеться в доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини, оприлюдненій 16 липня.

У 37-сторінковому дослідженні зазначено, що українській системі правосуддя не вистачає законів, інституційної спроможності та досвіду, аби ефективно розслідувати та розглядати в суді справи, пов’язані із сексуальним насильством. Унаслідок цього спостерігається безкарність злочинців.

“Навіщо мені розповідати, що сталося зі мною? Ніхто не зможе допомогти, ніхто не зможе знайти тих, хто це зробив. Ніхто їх не покарає”, – каже одна особа, яка пережила сексуальне насильство і цитується в доповіді, наданій “Новинарні“.

Доповідь охоплює період з 14 березня 2014-го по 31 січня 2017 року та всю територію України, включаючи окуповану РФ Автономну Республіку Крим, особливо фокусуючись на східних областях, частини яких знаходяться під контролем озброєних груп.

Більшість задокументованих випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, сталися “в контексті позбавлення [громадян] волі урядовими силами або озброєними групами”.

“Побиття та ураження електричним струмом області статевих органів, зґвалтування, погрози зґвалтуванням та примусове оголення застосовувалися як методи катування і жорстокого поводження для покарання, приниження чи отримання зізнань. Окрім цього, для посилення тиску злочинці також погрожували затриманням, викраденням, зґвалтуванням, нанесенням травм або вбивством родичів жертв, особливо їхніх дітей”, – зазначено в прес-релізі ООН з приводу доповіді.

“…Він сказав, що якщо я відмовлюся писати, злочинці приведуть мою… доньку та змусять мене дивитися на те, як вони по черзі ґвалтують її. Після цього я написала вісім сторінок тексту, який мені надиктував цей чоловік”, – сказала жінка.

На території, яка контролюється бойовиками, сексуальне насильство також використовувалося для того, щоб змусити осіб, позбавлених волі, відмовитися від свого майна або виконати інші дії, яких вимагають злочинці, як очевидну умову їхньої безпеки та звільнення.

Численні блокпости та присутність українських сил та озброєних груп в населених районах збільшує ризик сексуального насильства для цивільного населення, особливо жінок, зазначають в ООН.

“Погіршення економічної ситуації, особливо в районах, які постраждали від конфлікту, а також порушення зв’язків у громадах внаслідок конфлікту та переміщення, змушують деяких людей вдаватися до шкідливих стратегій виживання та механізмів адаптації, які можуть збільшити ступінь ризику сексуального насильства та торгівлі людьми”, – констатують спостерігачі з ООН.

У доповіді також підкреслено брак послуг із підтримки жертвам, особливо в районах Донецької та Луганської областей, що контролюються озброєними групами.

Загалом в країні працівникам державних медичних та соціальних установ і служб бракує конкретних знань та навичок для роботи з жертвами катувань та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.

Відповідно, послуги цим категоріям населення переважно надають організації громадянського суспільства у рамках програм, що фінансуються донорами, а також агентствами ООН і міжнародними організаціями.

Окрім цього, якщо у великих містах якість таких послуг є високою; у менших містах та сільській місцевості така допомога доступна лише в обмеженій формі або недоступна взагалі.

“Така допомога є критичною особливо для життєво-важливої постконтактної профілактики, яка має бути надана протягом 72 годин з моменту, коли могло відбутися зараження ВІЛ та іншими хворобами”, – зазначають в ООН.

Обмеження, накладені бойовиками, істотно звужують можливість представників громадянського суспільства та гуманітарних активістів реалізовувати свої програми, особливо ті, які пов’язані з захистом та соціально-психологічною підтримкою.
Окрім цього, на території, що контролюється озброєними групами, немає жодних реальних механізмів правового захисту для жертв, визнає моніторинг ООН.

“На основі задокументованих випадків немає підстав вважати, що сексуальне насильство використовується у стратегічних чи тактичних цілях. Однак чимало випадків може становити катування або інше жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Деякі з задокументованих випадків можуть становити навіть воєнні злочини”, – сказано в дослідженні.

Доповідь також вказує, що є ймовірність того, що жертви не повідомляють про випадки сексуального насильства через стигму та травму, а також страх переслідування.

“Розслідування та засудження злочинців, котрі вчинили сексуальне насильство, є вкрай необхідним для жертв, які мають право на справедливість та відшкодування. Це також може мати визначальний вплив на те, щоб запобігати цим жахливим злочинами. Безкарність лише заохочує злочинців продовжувати те, що вони робили”, – констатував верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад Аль Хусейн.

Доповідь містить 29 рекомендацій уряду України, озброєним групам, Російській Федерації, міжнародній спільноті та донорам, що описують кроки, які потрібно зробити, аби запобігати випадкам сексуального насильства, покращувати реагування на випадки, що сталися, та гарантувати справедливість для жертв.