Якість обслуговування у пологових будинках критично необхідно покращувати – активісти, фахівці

Ситуацію із якістю обслуговування у пологових будинках критично необхідно змінювати, тому що сьогодні умови перебування для пацієнток незадовільні, корупція у різних формах – ні для кого не таємниця, а випадки непрофесіоналізму і культура спілкування можуть накласти відбиток на подальше фізичне і психічне здоров’я матері і дитини. На цьому наголосили учасники дискусії в Українському кризовому медіа-центрі, обговорюючи проблеми, висвітлені у документальному фільмі Олени Солодовнікової «Народжувати по-людськи».

Фільм Олена зняла, коли сама потрапила у пологовий будинок і зіткнулася із усіма проблемами. «Мета створення стрічки – скористатися можливістю побачити медичну систему України зсередини. Це не тільки про пологові будинки, а про всю нашу медичну систему», – розповіла вона. Олена не вважає фільм журналістським розслідуванням, тому що, за її словами, все, що їй вдалося відзняти – ні для кого не таємниця, вона лише винесла проблему на поверхню. «До речі, це не була прихована камера. Якщо людина так поводиться, знаючи, що її знімають, певно, вона вважає, що це нормально. Напевно, є і гірші випадки, тому що цей фільм – про те, що відбувається у центральних пологових будинках Києва», – зауважила вона. Реакція з боку публіки була різною: дехто коментував, що пройшов через те саме, дехто заявив, що автор зумисно «згущує фарби». Знайшлися й ті, для кого і така ситуація більш-менш нормальна.

Дуже часто жінці не пояснюють, що і навіщо збираються з нею робити, і не запитують про згоду на певні медичні дії, як, наприклад, введення окситоцину чи амніотомія, розповіла Ганна Петровська, активістка громадської організації «Природні права». За результатами опитування, проведеного їхньою та партнерськими громадськими організаціями, 40% пацієнток не запитали про згоду на амінотомію.

«Коли я побачила цей фільм, дуже зраділа, тому що нарешті-то ми відкрито заговорили про це, що Олена наважилися зробити те, що давно хочеться зробити – взяти і розповісти усім», – стверджує Лариса Колодяжна, акушер-гінеколог, лікар 1-ої категорії. Вона у цій сфері працює вже 43 роки. З її слів, в Україні надмірно висока кількість консультацій для майбутніх матерів і аналізів, які потрібно здавати, хоча за протоколом – не обов’язково. В Іспанії жінка проходить огляд тільки 4 рази, аналізів здають у рази менше, а решту – лише за наявності показань. Причина проста – в Україні на аналізи посилають зазвичай до приватних лабораторій – на платний аналіз, і лікарі з цього заробляють. За її словами, є ті, хто хотіли б змінити систему, але дуже багато і тих, кого така ситуація цілком влаштовує. Найгірший результат надмірного контролю і втручання, стверджує Лариса Колодяжна, що жінка втрачає віру у те, що може народити легко і безпечно майже без втручання лікарів.

Враження від такого спілкування з лікарями можуть накласти відбиток на подальше психологічне здоров’я матері і дитини, застерігає Дарія Похилевич, перинатальний психолог. «Це період, коли і мати, і дитина найбільш вразливі. Про це знають усі, але чому при цьому медична система демонструє зовсім протилежне відношення? А потім ми маємо великий відсоток післяпологової депресії, яка навіть не діагностується. (…) Мама, яка переживає багато травматичних подій, потім нездатна бути емоційно чутливою до своєї дитини», – наголосила вона. За словами Ірини Сіткарьової, дитячого та сімейногой психолога і психотерапевта, нерідко проблеми, з якими звертаються до неї, корелюють ще з історією пологів. Внаслідок того, що під час пологів були труднощі, у майбутньому дитина може потерпати від гіперопіки з боку родичів, що шкодить її нормальному розвитку. Мікротравми, отримані під час пологів, можуть частково відобразитися на розвитку уваги і мислення у ранньому шкільному віці.

Найперше завдання – збільшити поінформованість жінок про те, що і як з ними має відбуватися, щоб вони почувалися впевнено і могли свідомо відмовлятися від аналізів і процедур, які виходять за рамки протоколів. Дуже важливо, щоб змінили своє ставлення і лікарі. «Це ж не потребує ніяких коштів – проявляти повагу до жінки, зачинити двері під час огляду… Треба налагоджувати діалог із МОЗ і тими лікарями, які хочуть змінити ситуацію, і спільними зусиллями змінювати саму психологію лікарів-акушерів», – наголосила Ганна Петровська. За словами активісток, головне – не вірити міфам, читати протоколи, і у жодному разі не сприймати вагітність як «хворобу».

На думку учасників дискусії, медична реформа, зокрема, принцип «гроші ходять за пацієнтом», якщо і покращить ситуацію – це буде непростий і тривалий процес. Але, за словами Лариси Колодяжної, конкуренція між лікарнями буде для них чи не найкращим стимулом до змін.