Фемінізм в хіджабі, або Як протестують ісламські жінки (ФОТО, ВІДЕО)

19 вересня у рамках BookForumLviv активістка ГО «Феміністична Майстерня» Марія Демішева провела презентацію дослідження «Жінки, Близький Схід і Фемінізм: теоретичні положення та повсякденні практики буття жінки в мусульманських країнах (Близький Схід та Магриб)».

Дослідниця розповіла про становище жінок в країнах Близького Сходу і Магрибу та варіації феміністичних рухів у цьому регіоні.

Положення щодо жінки в основних текстах ісламу (Коран та Хадіси)
Взагалі, хоч як би це дивно не звучало, Коран має прогресивні положення щодо прав жінки, її свобод: проголошує можливість жінки володіти майном, робити власний вибір щодо чоловіка, важливість освіти та багато іншого, що на той час було надзвичайно прогресивним для суспільств Аравійського півострова.

Проте, з іншого боку, ідеалізація Корану не можлива, оскільки він, поряд з прогресивними твердженнями, прямо проголошує нерівність статей в родині та соціумі.

Не стільки Кораном, як мусульманським суспільством продиктовані патріархальні традиції. На інтерпретацію цього писання, впливає скоріше патріархальний світогляд та усталені практики, які нормалізували дискримінацію жінки.

Джерела ісламу можна інтерпретувати по-різному, Кораном користуються як ісламісти, так і феміністки, намагаючись таким чином довести істинність власних поглядів.

Та як би там не було: Коран робить з жінки власність; Коран звертається до чоловіка, щоб той сказав жінці, що їй робити; жінка – це півчоловіка у соціальному плані; голос жінки нічого не важить без чоловіка; спадок сина рівний долі спадку двох доньок; якщо чоловік хоче мати дружин, то може мати 2, 3, 4…; чим більше дружин, тим поважніший чоловік.

Крім цього, як в Корані, так і в усній народній творчості, абсолютно нормальним є побиття жінки. Чоловік, який не «колотить» дружину – не поважний, не достатньо чоловік.

Чому ж таки змогли колись впровадити це вчення? У давні часи, до Корану, доля жінок була значно гіршою. Коран прийшов як просвітлення, адже тепер після смерті чоловіка жінка не передавалась у спадок його родичам, і припинили заживо ховати новонароджених дівчаток, які вважались нижчими, ніж хлопці.

Саме з огляду на таку перспективу, нове вірування здавалось просвітленням та проривом.

А щодо хіджабу – він вважався ознакою кращості, заможності, характеризував більш достойну жінку.

Традиції та практики країн Близького Сходу та Магрибу стосовно ролі жінки в родині та соціумі
Проблеми ролі жінки залежать від розвиненості держави – десь вони проявляються гостро з реальною фізичною шкодою жінці, десь – в обмеженні прав.

Реальною проблемою є ранні шлюби. Дівчаток вже з 12-15 років віддають заміж. У відповідь на це у Тунісі розпочався феміністичний рух «Дівчата – не дружини».

В ісламі – жінка не повинна отримувати фізичне задоволення від статевих стосунків, вона взагалі не має думати про такі речі, окрім як для продовження роду чи задоволення чоловіка. Бажання статевих стосунків жінкою – розцінюється як бруд та нечестивість. Саме тому досі практикується жіноче обрізання, яке хоч і заборонене, проте на практиці воно нікуди не ділось.

Зрозуміло, що заборонені процедури – не можуть бути професійними чи, як мінімум, стерильними. Багато жінок помирає від такої жахливої традиції, зокрема найпоширенішою вона залишається в Магрибі та Пакистані.

Що ж до розлучення, то в Корані не сказано, що це заборонено. Проте, культ цнотливості жінки не дає їй змогу взяти повторний шлюб. Вона вважатиметься нечистою, недостойною. Тому їй залишиться хіба повернутись до родичів, де вони разом із сусідами перемиватимуть нещасній жінці кісточки, з презирством ставлячись до неї, адже не змогла вгодити чоловікові.

Щодо моногамії чоловіка, то існують шлюбні контракти, де жінка може вказувати, що не бажає, щоб крім неї був ще хтось, або ж погоджувати/не погоджувати вибір чоловіка. Проте, усі ці контракти майже нічого не дають, адже закон, у першу чергу, керується Кораном, а тоді вже якимись контрактами. Тож, якщо в Корані дозволено, то ніякі угоди не допоможуть.

Досі у багатьох країнах Близького Сходу жінка не може виїхати за кордон без підпису відповідального за неї чоловіка, і немає різниці, чи то чоловік, чи батько, чи навіть син.

Зараз можна спостерігати зміни у правах та ставленні до жінок, проте все ж – це тільки у більш розвинених державах, у великих містах. У провінціях досі діють жорстокі закони, установи, і найголовніше – деякі жінки впевнені, що так і має бути. Побиття, непрофесійне хірургічне втручання в організм, моногамія чоловіка, моральне приниження – тільки маленький перелік того, чим живуть жінки Сходу.

Феміністичні рухи в регіоні
Незважаючи на патріархальні традиції, яких потрібно строго дотримуватись, мусульманки та не мусульманки, разом продовжують свою боротьбу за власні права. Фемінізм в мусульманських суспільствах має таку ж багату історію, як і в Західних: ще з кінця XIX ст. у цьому регіоні сформувалося багато жіночих ініціатив, які відстоювали та продовжують відстоювати права та можливості жінки бути включеними у функціонування держави та суспільства.

Зараз в мусульманському світі є багато феміністичних рухів та індивідуальних ініціатив різної спрямованості. Жінки борються за рівність та справедливе суспільство багатьма способами, включаючи феміністичне мистецтво, яке особливо розвинулося в цьому регіоні. Здебільшого через те, що воно часто є єдиним способом, за допомогою якого жінка може висловити свої проблеми та переживання.

Фемінізм на Близькому Сході та Магрибі почався саме з намагання довести, що Коран захищає жінку та її права, і що справжній іслам не існує без рівності статей. Сьогодні ця течія називається «Мусульманський холістичний фемінізм» (за термінологією єгипетської феміністки Марго Бадран).

Іслам є основним напрямом цієї течії, проте не єдиним. Діяльність цього напрямку полягає у реінтерпретація коранічних джерел крізь призму фемінізму та гендерної рівності. Зазвичай до нього належать дослідниці, які мають академічний ступінь. Проте, крім цього, входять також багато громадських активісток та активістів, відомі діячки та діячі.

Наприклад, Малалу Юсуфзай теж можна зарахувати до цієї течії, оскільки вона часто робить акцент на тому, що іслам – релігія миру, яка пропагує рівність. Сьогодні ця течія працює на противагу тим радикальним інтерпретаціям ісламу, які поширюють насилля та гендерні ролі. Така стратегія є найбільш успішною за своїми масштабами, оскільки її активно підтримують світові інституції, такі як ООН та ряд міжнародних неурядових організацій з прав людини.

Також, під час руху за незалежність виникли й інші форми фемінізму – наприклад, ісламський, прихильниці якого стверджували, що у «неправильних» формах трактування ісламу, який ставить жінку в залежність від чоловіка, винен патріархальний Захід. Вони стверджували, що певні норми, які полягали в економічній системі, системі державного управління, що їх за колоніальних часів встановили в мусульманських державах великі імперії, були репресивними щодо жінки і не відповідали цінностям ісламу.

Більш позитивні практики боротьби проти західного капіталізму та патріархальних устоїв в мусульманському суспільстві представляють ліві постколоніальні ініціативи в регіоні та поза його межами. Крім того, ліві рухи відрізняються тим, що вони не користуються Кораном, аби довести свої права на те, щоб бути вільними від патріархального гніту. Що б там не говорили, але «з Мухаммеда не вийде зробити лідируючого фемініста», – говорить Севінк Карака – турецька анархо-феміністка.

«Ми не хочемо служити в армії, ми не хочемо сидіти в парламентах, які приймають рішення йти на війну і витрачають державний бюджет на те, щоб купити більше зброї, ми не хочемо Світового банку і боргів, законів СОТ, які крадуть їжу з наших столів. Ми хочемо і потребуємо фундаментальних прав, економічних свобод, освіту, роботу і здорову доступну їжу», – каже вона.

Єгипетська ліва феміністка Наваль Ель-Саддаві також говорить, що скільки не розбирати Коран, агресивні норми все одно будуть існувати, оскільки вони йдуть саме від традицій та устоїв суспільства і нерівності.

Також багато жінок, які борються за свої права, використовують мистецтво. Однією з популярних діячок у цій сфері є сирійка, яка зараз проживає в Америці Мона Гайдар. На хвилі дискусій про хіджаби та вибори Трампа, вона зняла кліп, який став дуже популярним у світі. Мона Гайдар вказує на безглуздість позиції Заходу заборонити носіння хіджабу мусульманкам, що і зображує в своєму кліпі.

Також популярні роботи Ханни «Хабібі» Хопкін, яка робить поп-арт, де піднімає теми мусульманської жінки та стереотипів західних суспільств щодо неї та багато іншого.

Та, мабуть, найбільш важливим мистецтво є для тих жінок, які проживають в найбільш консервативних політичних режимах, таких як Іран та Саудівська Аравія. Воно є чи не єдиним способом для жінки висловити свої думки та вплинути на практики суспільства.

Наприклад, у Саудівській Аравії пісня Маджед Аль-Іси «Hwages» («Стурбованість») лише за тиждень набрала більш ніж два мільйони переглядів на YouTube. Жіноча музична група створила кліп, у якому вони в різнокольорових бурках роблять те, що в повсякденному житті королівства їм заборонено робити – грати в волейбол, водити машину та ін. «Боже, позбав нас від чоловіків», – співають її виконавиці на бедуїнському діалекті.

Іранки, також вдаються до мистецтва та різного роду активізму через соціальні мережі, який би, на перший погляд, не стосувався політики прямо. Наприклад, у 2014 році іранська карикатуристка Атена Фаргхадані зобразила іранських парламентарів у вигляді мавп та кіз у відповідь на їх рішення заборонити контроль над народжуваністю та обмежити доступ до контрацепції. Після того як вона зробила мультфільм з карикатур, її насильно забрали з дому та закрили у в’язниці.

Загалом, на Близькому Сході та Магрибі, так само, як і за межами регіону, мусульманські та не мусульманські жінки, активно борються зі свавіллям патріархальної влади, навіть тоді, коли умови задля цього є несприятливими.

У Ірані, Саудівській Аравії, Тунісі та інших країнах, жінки ризикують своїм життям, аби побороти жорсткі гендерні норми і зробити суспільство більш справедливим та сприятливим для самостійного вибору кожної та кожного.