Чому українські жінки ще не пробилися в топ-підприємці?

У країнах Європейського союзу близько чверті жінок перебувають на керівних посадах у бізнесі. Набагато менше – на сході Європи. Наприклад, у Чехії лише 9%. Українські жінки стають дедалі більш помітними у бізнесі. Вони створюють успішні компанії, цікавляться новими можливостями розвитку. Проте провідні українські компанії, що досягли успіху не шляхом перерозподілу державного майна, досі представлені виключно чоловіками. Одна з причин, на думку координаторки проектів «Українського жіночого фонду» Мілени Горячковської, полягає у тому, що чоловіки досі не впускають жінок у вужче коло, де велике значення мають особисті зв’язки й контакти.

– Звичайно, жінка-підприємець, здавалося б, сама собі господар і не залежить від дискримінації з боку роботодавців. З іншого боку, в Україні існує системна дискримінація жінок, і вона накладає свій відбиток і на підприємницьку діяльність.

Я б виділила три таких проблеми. Перше – це доступ до фінансів. Історично склалося, що в жінок менший доступ до ресурсів, у тому числі фінансових. Відомо, що в жінок в Україні, в середньому, на 30 відсотків нижчі зарплати – це за останніми даними Державної служби статистики. І загалом чоловіки заробляють більше в усіх сферах зайнятості. А приватне підприємництво має початися з якогось стартового капіталу. Жінці такий стартовий капітал накопичити важче. Це перша проблема.

Друга проблема – це зв’язки. Керівні посади обіймають переважно чоловіки. Це і підприємства, і державні служби, і виборні посади. І чим вищий рівень керівника, тим менше на цих посадах жінок. І ми це можемо бачити дуже чітко і на державній службі, де, наприклад, сім категорій керівних посад, і на перших двох категоріях жінок майже немає, і в обласних радах тощо. Відповідно, якщо жінок майже немає на керівних посадах, то в них немає впливу на перерозподіл ресурсів. А перерозподіл ресурсів – це і вигідні контракти, і якісь пільгові кредити, і програми підтримки підприємництва, дуже багато різних аспектів. Навіть на такому найнижчому рівні, як служба зайнятості, яка сприяє започаткуванню нових підприємств. Для безробітних є такі програми, які можуть їм виділяти кошти як стартовий капітал.

В «Українського жіночого фонду» є партнери, які досліджували це питання і побачили на своєму рівні, на рівні області, що жінок фактично не підтримують ці програми. Їм пропонуються якісь інші варіанти вакансій, малооплачувані. А чоловікам служба зайнятості більш схильна виділяти таку одноразову допомогу і підтримувати їх у відкритті власних справ.

І третя проблема, не тільки для України, звичайно, актуальна, – це проблема сполучення бізнесу з сімейними обов’язками. Не секрет, що суспільний тиск здійснюється переважно на жінок.

– Чи є якісь переваги жінок у бізнесі? Чи є якісь особливі жіночі якості в бізнесу?

– Дехто каже, що жіночі риси більше допомагають у продажах, налагодити ділові зв’язки. Жінки – це величезний економічний потенціал. Жінка насправді може заснувати і успішно управляти будь-яким бізнесом. Наприклад, в «Українському жіночому фонді» в Проекті USAID «Економічні можливості постраждалим від конфлікту», у нас є гарантерки, які заснували кав’ярні, школи, лікарні, агробізнес, навіть будівельні компанії. І вони є успішними. Українське суспільство готове сприйняти жінку-підприємця, якщо вона професіонал, якщо вона на своєму місці.

– Чи ми маємо якусь статистику, скільки у нас жінок-підприємців, чоловіків-підприємців?

– Статистика, можна сказати, п’ятдесят на п’ятдесят. Але є певні відмінності щодо зареєстрованого і незареєстрованого бізнесу. Жінки поки що зайняті в дрібному бізнесі, не у великому.

– Відбулися дуже серйозні соціальні зміни. І дуже багато змінилося в погляді суспільства на те, що може, а що не може робити жінка. Навіть у зв’язку з війною, коли багато жінок пішло підтримувати не лише своїх чоловіків на фронті й допомагати як волонтери, але і навіть як бійці. Як це вплинуло на інші сфери життя?

– Це, звичайно, мало дуже важливий вплив на сприйняття жінки загалом у суспільстві. На її можливу роль не тільки як берегині, а й як партнера, повноцінного учасника суспільного життя і як можливого навіть керівника. Щодо ринку праці, то, наскільки мені відомо, там не відбулося таких різких зрушень і залишається проблема і «скляної стелі», і нерівності зарплат.

Я вірю в те, що ці зміни зрештою призведуть до зменшення дискримінації жінок і на ринку праці. Зацікавленість жінок у розвитку підприємництва дуже велика. Ми це бачимо за кількістю заявок, які надходять на бізнес-курси, за кількістю заявок від жінок на відкриття своєї справи, на отримання ґрантової підтримки. Дуже корисно і дуже допомагають жінкам-підприємцям, вони самі про це кажуть, різноманітні союзи, спілки, щоб подолати брак контактів, зв’язків, отримати якусь впевненість у собі, якусь менторську, ділову підтримку. Дуже корисно для жінок вступати в такі професійні спілки.

Є «Ліга ділових та професійних жінок», «Рада жінок-фермерів», і не тільки жіночі організації, взагалі професійні, вони дуже допомагають жінкам на старті свого бізнесу швидко вийти на новий рівень. І, звичайно, жінкам у бізнесі потрібно шукати програми підтримки підприємництва і активно користуватися ґрантовими можливостями. Тим більше, що зараз вони в Україні якраз є.

– І на завершення згадалося таке цікаве явище в українській політиці, як успішні бізнес-леді при дуже бідних державних службовцях-чоловіках.

– Це настільки епізодичне явище, що не впливає в цілому на статистику жіночого бізнесу. Україні явно потрібна більша кількість жінок-підприємців, які займаються справді своїм бізнесом.