Гостьовий шлюб: збереження свіжості стосунків чи уникнення відповідальності?

За своєю природою, людина не може жити без пари. Навіть затяті «старі діви» та невиправні холостяки в глибині душі мріють про родинне гніздечко. Натомість чимало людей, які його вдало «звили», час від часу мріють пожити у самотності…

Спільний побут, на думку більшості «окільцьованих» чоловіків та жінок, руйнує стосунки та «притуплює» почуття. Саме тому останніми роками в Європі та багатьох країнах СНД у моду входить так званий гостьовий шлюб.

Такий шлюб оформляють у відповідних органах державної влади, але подружжя живе окремо і не веде спільного господарства. У таких стосунках на перше місце ставлять не почуття, а комфортність. Таке явище частіше зустрічається у культурній богемі. Причин, через які чоловік та жінка не хочуть жити разом, може бути багато: неможливість спільного побуту, небажання розлучатися з нажитим місцем, особливості роботи тощо. Серед переваг – збереження свіжості стосунків, подолання побутової несумісності, вільний час для себе, можливість вирішувати більшість питань самостійно, незважаючи на думку подружнього партнера. Серед недоліків – відсутність затишних вечорів, незабиті цвяхи, нестача допомоги та підтримки. Гостьовий шлюб зручний як проміжний рівень у розвитку стосунків: зближення людей або ж, навпаки, виявлення «гарячих точок» розриву. Пік таких шлюбів припадає на 30-40 років.

Дехто вважає, що частіше питання про такий шлюб ставить чоловік, який не бажає нести відповідальність за сім’ю.

…35-річний Валерій – тернополянин. Його дружина, 30-річна Олена, – львів’янка. Познайомилися п’ять років тому на концерті у Києві. Почали зустрічатися – мало не щотижня їздили одне до одного в гості. Валерій каже, що чотири роки стосунків – критичний період, коли необхідно вирішувати – одружуватися чи розходитися. Чоловік з жінкою хотіли бути разом, тож рік тому розписалися у РАЦСі, взяли шлюб у церкві, відгуляли пишне весілля в Тернополі... Обоє матеріально забезпечені. Валерій працює у банку та живе разом із батьками у п’ятикімнатній квартирі. Олена – юрист: має окрему двокімнатну квартиру та власне авто. Однак питання, де вити спільне гніздечко, молоді не вирішили й досі. Валерій наполягає, аби дружина переїжджала до нього, Олена не може зважитися на такий крок – не хочеться втрачати прибуткового місця роботи, друзів та покидати рідне місто. Вже другий рік поспіль молодята навідуються одне до одного у вихідні: у п’ятницю ввечері зустрічаються, а в неділю кожен повертається до звичних справ. При такому способі життя вони не встигають посваритися: «Коли приїжджаю до дружини – прагну зробити для неї щось приємне, сам беру до рук пилосос і починаю прибирати в її квартирі…». Та після народження первістка вони все ж таки житимуть разом.

…27-річний Максим та
25-річна Марина одружилися два з половиною роки тому. Перед весіллям зустрічалися вісім місяців. Після весілля Марина перебралася до чоловіка: у спадок йому дістався особняк на околиці міста, а вона все життя прожила з батьками в однокімнатній квартирі. Спочатку молоді люди відчували ейфорію: Марина нарешті позбулася опіки суворого батька, кохана людина весь час була поруч… Але вже через декілька місяців її потягнуло до батьківського дому, і шлюб перейшов у статус «гостьового». Марина приїжджає до Максима у вихідні, а інколи вони зустрічаються й проводять час поза домом: їздять у Карпати, на вечірки, відвідують клуби та кафе. На здивовані запитання друзів чоловік з дружиною стверджують, що у них чудові стосунки – кращі, ніж під час медового місяця. За словами Марини, роздільне проживання їй подобається тим, що не потрібно вести господарство – мама готує їсти та прибирає, тож обтяжливий побут її не обходить. Коли навідується до чоловіка – той зустрічає її, мов королеву: готує романтичну вечерю… За тиждень вони встигають скучити одне за одним і радіють зустрічі. «Для мене шлюб – це свято!» – каже щаслива жінка. Оскільки батьки живуть біля училища, в якому викладає Марина, їй близько до роботи. Ввечері вона без проблем може зустрітися з подругами.

Проте не всі жінки, які живуть у гостьовому шлюбі, задоволені. На одному з форумів в Інтернеті представниця чарівної статі заявляє: «Ми з чоловіком так живемо більше десяти років! Він не почувається одруженим, зобов’язаним забезпечувати й оберігати сім’ю. Такий варіант шлюбу можуть дозволити собі лише забезпечені люди – рівня Вишневської та Ростроповича. А в основній масі така сім’я – фікція, особливо для чоловіків. На території СНД це явище зумовлено неготовністю одного з подружжя вирішувати квартирні та матеріальні питання. Коли потрібно – для респектабельності та кар’єри – він одружений. Коли ж забажає гульнути, виправдовується: «У мене з дружиною немає нічого спільного!». Жінка ж, якщо хоче зберегти видимість сім’ї, не повинна розпитувати, де він ночував, коли прийшов та чому цього разу не покликав зі собою… Свобода представниці чарівної статі сумнівна, якщо є діти: на її плечах – дитсадочки, школи, гуртки та хвороби. Татусь приходить, коли забажає й приносить гроші, коли захоче… Гостьовий, як і пробний шлюби – сурогати та напівфабрикати, побічні явища еволюції суспільства. Жодні букети квітів не замінять дружньої підтримки коханого в потрібну хвилину, якщо він не живе з тобою спільним домом, спільними сімейними проблемами та досягненнями».

За словами директора науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Академії педагогічних наук України, кандидата психологічних наук Віталія Панока, інститут шлюбу переживає кризу: вона менш помітна, ніж економічна, однак може мати серйозніші наслідки. Це пов’язано з падінням духовності, переоцінкою цінностей, викривленням погляду на сенс життя.

Усі види нетрадиційних стосунків – непродуктивні та безперспективні для розвитку суспільства. Гостьові шлюби створюють люди, не готові брати на себе відповідальність. Такі стосунки не можна назвати міцними, оскільки вони побудовані лише на емоціях та прагненні отримати задоволення.

У дітей, народжених у таких сім’ях, формується хибне уявлення про родину: у майбутньому вони матимуть труднощі в особистому житті.

Тим парам, які прагнуть таким чином позбутися проблем із побутом, слід нагадати, що шлюб – не лише задоволення, а й труднощі, які необхідно вчитися долати удвох, а не поодинці. Життєві випробування лише зміцнюють та загартовують стосунки.

Лариса Попроцька