Що діти приховують від батьків – розповідає психолог

Психолог із Фонду народонаселення ООН в Україні (UNFPA Ukraine) Юлія Дем’яненко ділиться з батьками своїми спостереженнями з практики, зокрема, висвітлює ті проблеми, які діти приховують від батьків. Це ті теми, які зовсім не обговорюються з батьками, адже рівень довіри у цих питаннях до батьків дуже низький.

На що ж варто звернути увагу батькам у першу чергу?

Психологічні травми від домашнього насилля.

Це не обов’язково може бути фізичне насилля (хоча не виключено), а це й те, що дитина бачить, чує під час скандалів, образ, стусанів, криків тощо. Усе це дитина капсулює та носить тягарем із собою.

Сум/сором за не реалізовані очікування батьків.

Особливо важко це переживають діти з 8-12 років. Їх так глибоко травмує те, що вони не реалізували очікування батьків, що іноді ця проблема виливається у довго роботу з психологом. Батьки можуть й не здогадуватись, що поганий настрій, зниження уваги, небажання спілкуватися з однолітками може мати саме ці коріння.

Стосунки з однолітками.

Нерозуміння як спілкуватись зі своїми однолітками, розуміти їх, як сподобатись чи що робити, коли подобається хлопчик хлопчику чи дівчина дівчині та інші проблемні питання можуть впливати на самооцінку дітей та стосунки з іншими.

Щепленням від цього може бути довірливі відносини з батьками, які зможуть допомогти дитині, або як мінімум звернення до спеціаліста.

Деякі турботливі батьки самі здогадуються, що дитині необхідна допомога, але часто буває й так, що дитина придумує зрозумілу причину для батьків, щоб потрапити до спеціаліста для вирішення та розуміння проблеми.

На останок психологиня радить зменшити критику до держави, сусідів, родичів у присутності дитини, адже це формує неповагу до людей взагалі та запису на підсвідомість, що світ небезпечний (страшний, потворний), що провокує страхи, постійний стан захисту або агресії до навколишнього світу. Фото – pixabay.com