В Україні більше не буде дитячих будинків. Чи вистачить на всіх патронатних сімей?

Протягом п’яти років дитячі будинки в Україні планують повністю ліквідувати. Їх не стануть закривати, а зроблять з них реабілітаційні центри, яких сьогодні в Україні недостатньо.

ФАКТ. Глава Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун повідомила, що з 2020 року дітей більше не братимуть в інтернати. Замість цього будуть створені умови для їх життя з батьками. У крайніх випадках дітей поміщатимуть в прийомні або патронатні сім’ї. За словами Супрун, в українських дитбудинках живе лише 8% дітей-сиріт. У всіх інших є батьки. З наступного року влада займатиметься тим, щоб знайти родину для кожної дитини, яка опинилася без батьків. Діючі дитбудинки продовжать працювати до 2023 року. Потім з них планують зробити паліативно-реабілітаційні центри, в яких допомагають дітям, які зіткнулися з проблемами і небезпечними життєвими ситуаціями.

В ЧОМУ СЕНС РЕФОРМИ?За словами Уляни Супрун, жоден інтернат не може замінити родину, навіть якщо в цьому закладі зразкові умови. Ліквідація інтернатів зовсім не означає, що діти залишаться без даху над головою. Їх будуть прилаштовувати в патронатні (тимчасові) сім’ї. До того моменту, поки дитині не знайдуть постійну сім’ю, вона отримає можливість жити в домашніх умовах.

НА ВСІХ НЕ ВИСТАЧИТЬ. У 2018 році в Україні було зареєстровано 70,5 тис. дітей-сиріт та дітей, чиїх батьків позбавили батьківських прав. Майже 65 тис. дітей проживають у прийомних сім’ях, разом з опікунами або в дитячих будинках сімейного типу. При цьому за 2018 рік усиновили всього 1,7 тис. дітей.

Сьогодні в Україні працює близько 750 закладів, в яких займаються вихованням дітей-сиріт і відмовників. У них перебуває понад 100 тис. дітей. Діти до трьох років містяться в 38 дитячих будинках. У 2018 році в них перебувало близько 2,6 тис. малюків.

Патронатних сімей на всіх не вистачає, але, за словами Супрун, місцева влада повинна це змінити. Як відомо, рішення про створення патронатної сім’ї приймають органи місцевої влади, вони ж підбирають кандидатів на цю роль і навчають їх. Щоб повернути дітей в рідні сім’ї, держава планує допомагати їм вирішувати психологічні, соціальні та фінансові проблеми, а також створювати умови для спільного життя з дитиною. Цим займатимуться Центри соціальних служб. Вони будуть робити оцінку потреб сім’ї та їх потенціалу.

Супрун підкреслює, що в усьому цивілізованому світі відмовилися або знаходяться в процесі відмови від дитячих будинків. Україна, на її думку, повинна йти тим самим шляхом.

ДУМКА. Глава правління «Української мережі за права дитини» Дар’я Касьянова розповіла, що після початку війни на Донбасі кількість дітей в інтернатних закладах України збільшилася. При цьому у багатьох з вихованців дитбудинків є батьки. За її словами, поміщення дитини в інтернат – це смертний вирок для родини, тому що за час відсутності дитини їхні батьки починають спускатися на соціальне дно. Касьянова вважає, що самостійно держава не впорається з реформуванням системи, тут не обійтися без допомоги громадськості.

Психолог Олена Мірошниченко заявляє, що навіть найбільш неблагополучна сім’я впливає на дитину набагато краще, ніж обстановка в дитячих будинках. Вона зазначає, що частина батьків відмовляється від дитини через те, що не може її утримувати. Допомога і підтримка держави, на думку психолога, могла б вирішити проблему. Її колега Ірина Данченко зазначає, що казенна обстановка погано позначається на психіці дітей, а ось домашня – допомагає ростити дітей більш емпатичними і пристосованими. Данченко уточнює, що ринок послуг з патронату в Україні слабко розвинений. Щоб відмовитися від інтернатів, його необхідно вдосконалювати.

Патрульна поліції Одеської області, співзасновниця групи «Захист прав дітей» Зоя Мельник не так оптимістично оцінює реформу. За її словами, в Європі вона пройшла успішно, але для України не зовсім підходить, тому що знайти сім’ю для дитини складно. Мельник підкреслює, що умови в патронатних або прийомних сім’ях часто виявляються гірші, ніж в інтернаті. Вона нагадала приклад сім’ї Мартинових з Одеської області, де діти жили в жахливих умовах поряд з десятками тварин, їх били і примушували дивитися за розплідником.

За словами правоохоронниці, в Україні дітей віддають в прийомні сім’ї не дивлячись, аби прилаштувати. Є випадки, коли дітей експлуатують, використовують як безкоштовну робочу силу. Мельник вважає, що систему необхідно реформувати так, щоб прийомні сім’ї перестали сприймати дітей як товар.

Через півроку дітей припинять приймати в інтернати, але на даний момент в Україні не вистачає людей, готових виховувати сиріт, недостатньо фінансування, а робота з неблагополучними сім’ями ведеться неефективно. У підсумку, сотні дітей будуть повернуті в сім’ї, де їм може загрожувати небезпека, вважає патрульна.