Право на смерть - дітям? Дебати про евтаназію

Бельгія легалізувала право дорослих на евтаназію у 2002 році. Тепер Сенат проголосував за те, щоби поширити дозвіл на дітей, які невиліковно хворі і страждають від нестерпного фізичного болю. Прихильники евтаназії називають це логічним кроком. Опоненти кажуть, що це божевілля.

Невиліковно хвора дитина, прохання про смерть, летальна ін'єкція. Для багатьох людей подібне є немислимим і кошмарним сценарієм.

Більшість із нас не будуть змушені пережити жорстоку реальність і спостерігати за тим, як тане здоров'я дитини внаслідок невиліковної страшної хвороби. Однак деякі бельгійські педіатри, які це пережили, кажуть, що дітям треба надати право просити про вкорочення їм віку, якщо їхні фізичні страждання стають нестерпними.

"Рідко, але це трапляється, є випадки, коли ми безсилі і не можемо поліпшити стан дитини. Такі діти повинні мати право самостійно вирішити, що не хочуть більше жити", - каже педіатр Герлант ван Берлаер.

Він разом з 16 іншими бельгійськими педіатрами підписав у листопаді відкритого листа із закликом до сенаторів проголосувати за закон про дитячу евтаназію.

"Ми не виконуємо роль Бога. Цим життям однаково кінець, - каже Ван Берлаер. - Їхній природний кінець може бути дуже болісним, жахливим і повним страждання. Можливо, вони вже бачили смерть друзів від такого самого діагнозу. І коли вони скажуть 'Я не хочу так мучитися, я хочу померти інакше', і це єдине, що ми, лікарі, можемо для них зробити, я думаю, ми повинні мати змогу допомогти їм бодай у цьому".

Згідно із законопроектом, ухваленим Сенатом Бельгії 50 голосами проти 17, діти мають усвідомлювати, що таке евтаназія, а їхнє прохання про смерть повинні схвалити батьки і лікарі.

У сусідніх із Бельгією Нідерландах евтаназія дозволена для дітей віком від 12 років, якщо немає заперечень з боку їхніх батьків. Але якщо бельгійський закон про евтаназію ухвалить ще і нижня палата парламенту, то Бельгія стане першою в світі країною, яка скасує будь-які вікові обмеження для евтаназії.

Філіпп Маху, лідер соціалістів у Сенаті, який висунув законопроект, називає його найвищим проявом гуманності.

"Скандал полягає в тому, що діти помруть від хвороби, - каже політик. - Скандал не в тому, щоби спробувати звільнити дітей у такій ситуації від болю".

Сенатор, яка голосувала проти, представниця християнських демократів Елс Ван Гоф, каже, що законопроект будується на помилковій ідеї про самовизначення - припущення, що кожен має право вирішувати не лише, як йому жити, але і як йому померти. Вона категорично проти і домоглася - разом із групою інших сенаторів - включення поправки, яка обмежує дію евтаназії випадками невиліковної хвороби, що супроводжується нестерпним болем.

"На початку вони подали законопроект, який включав дітей з розладами психіки, - каже політик. - Під час дебатів прихильники евтаназії говорили і про дітей з анорексією, і про дітей, які просто втомилися від життя. То де будемо ставити крапку?"

У випадку з евтаназією дорослих, за словам Елс Ван Гоф, статистика говорить про "слизький спуск". Закон 2002 року дозволяє дорослим бельгійцям просити про смерть, якщо вони:

компетентні і притомні

неодноразово просять умертвити їх

нестерпно - фізично чи ментально - страждають у результаті серйозної невиліковної хвороби

Однак два випадки евтаназії, які потрапили до заголовків світових новин 2013 року, викликають у Ван Гуф глибоку стурбованість.

У січні преса повідомила про смерть 45-річних близнюків, які були глухі. Марк та Едді Вербессем попросили про евтаназію, коли дізналися, що потерпають від спадкової хвороби, внаслідок якої осліпнуть. Чоловіки боялися, що не зможуть самостійно жити.

Смерть транссексуала Натана Вергелста настала через 9 місяців. Він зажадав смерті після серії невдалих операцій зі зміни статі з жіночої на чоловічу.

Якщо у випадку близнюків для евтаназії могли бути правові підстави, на думку адвокатів, з якими консультувалася Ван Гоф, бо вони мали серйозну хворобу, то випадок Натана Вергелста досі її непокоїть.

Рішення про евтаназію у всіх трьох випадках прийняв доктор Вім Дістелманс, онколог і спеціаліст з паліативного догляду, який керувався тим, щоби звільнити їх від тяжких психічних мук. Він є співголовою Комісії з питань евтаназії - об'єднання лікарів, юристів і представників зацікавлених сторін, що здійснює нагляд за дотриманням законодавства про евтаназію. Її критики звертають увагу, що досі комісія не звернулася до прокуратури з приводу жодного з офіційно зареєстрованих між 2002 і 2012 роками 6945 випадків евтаназії. Всі вони вважаються законними.

20 квітня 2012 року вчителю хімії Тому Мортьє зателефонували з брюссельської лікарні повідомити про смерть матері. Їй було 64 роки і вона хворіла на депресію. За три місяці до того вона написала йому електронною поштою, що попросила лікарів дозволити їй евтаназію, однак він не думав, що лікарі підуть їй назустріч.

Він обурений і не погоджується з аргументами про те, що його матір мала право на смерть.

"На мій погляд, це закон не для пацієнтів, це закон для лікарів, які втікають від судового переслідування, - каже Мортьє. - Евтаназія неетична. Це вбивство пацієнтів, а тепер її ще й подають як найвищу форму милосердя. До чого ми дійшли в Бельгії? Я не розумію..."

А що він думає про рекомендацію сенату поширити евтаназію на дітей?

"Це божевілля".

Марлен Ренар, онколог, відповідальна за паліативний догляд дітей в університетській лікарні Левена, вважає, що потреби в законодавстві про дитячу евтаназію немає. На її думку, вже зараз достатньо способів допомогти хворій дитині припинити страждання.

"Якщо ми не здатні зменшити біль, ми можемо прописати сильні заспокійливі. А коли становище стане зовсім нестерпним, ми можемо звернутися до нашої Комісії з питань етики по дозвіл перервати життя. Але для цього потрібна згода багатьох людей", - каже онколог.

Критичним, за словами лікаря, є те, що, як випливає з її досвіду, діти рідко просять смерті.

"Я лікувала багатьох підлітків з дуже сильними болями і жахливими симптомами. Вони завжди зберігають надію на те, що їм стане краще. Я ще не зустрічала нікого, хто сказав би, що більше не має сили терпіти і хоче померти. Вони хочуть жити".

Однак її колега Герлант ван Берлаер вважає, що діти не просять про допомогу померти, бо це заборонено.

"Щоразу, коли в лікарні помирає дитина, інші діти це обговорюють, - каже лікар. - Дуже часто діти не кажуть цього дорослим чи лікарям, але в розмові з іншими дітьми вони висловлюють бажання померти інакше. Тому коли законодавство зміниться, діти зможуть про це попросити".

Але чи достатньо зрілості мають діти, щоби ухвалювати рішення про смерть? Ван Берлаер переконаний, що страждання невиліковно хворих дітей, які проводять більшість свого часу в товаристві дорослих, роблять їх ментально дорослішими.

Фейке ван ден Увер, волонтер дитячої палати в онкологічному відділі університетської лікарні Левена, погоджується з тим, що хвороба робить дітей зрілішими. Її син Лоренс мав вісім років, коли він помер від раку.

"Із розмов, які я з ним мала, було помітно, наскільки дитина починає мислити не за роками по-дорослому, - каже жінка. Діти намагаються зрозуміти, що з ними відбувається. Але чи означає це, що вони отримують компетенцію вирішувати, чи померти, або просити про такий кінець [евтаназію]? Ні. Я так не вважаю".

Ніхто зараз не береться спрогнозувати, скільки дітей можуть попросити про евтаназію, коли новий законопроект буде остаточно ухвалено. Серед дорослих кількість таких прохань від 2002 стабільно зростала. Приблизно 80% тих, хто вдається до евтаназії, хворі на рак.

"Хворі на рак пацієнти, які помирають унаслідок евтаназії, за статистикою, живуть довше, ніж ті, хто помирає своєю смертю, - каже Ян Бернгейм, один із перших прихильників евтаназії в Бельгії, онколог і великий авторитет у галузі паліативного догляду. - Чому? Тому що коли люди наважилися на передчасну смерть унаслідок евтаназії, це додає їм упевненості, що вони помруть не в муках". Позбавлені страху, ці люди живуть довше, бо хвороба сповільнюється, каже лікар.

Бернгейм підтримує ініціативу поширити право просити про евтаназію на дітей.

Смерть дитини - завжди трагедія для батьків. Але чи повинні бельгійські діти мати право просити смерті? Парламент Бельгії невдовзі остаточно визначиться з відповіддю на це запитання.