Поради психолога: Як правильно говорити з дітьми про алкоголь, наркотики та насильство

Дитина рано чи пізно стикається з питаннями сексуальної освіти, вживанням алкоголю чи наркотиків. Від того, як дорослі пояснять правила поводження у таких ситуаціях, багато в чому залежить подальша доля підлітка

Рано чи пізно дитина познайомиться з алкоголем, почує про проблеми наркозалежності та ментальних розладів, дізнається про насильство. Тому дуже важливо, щоб у цей момент у неї була вся необхідна інформація. Про те, як розмовляти з дітьми та підлітками на складні теми, в інтерв’ю Depo.Харків розповіла дитяча та сімейна психологиня, експертка проекту "Не бий дитину" Антоніна Оксанич.

Чому буває непросто говорити з дітьми на такі теми? Яких помилок припускаються батьки, коли розповідають про небезпеку алкоголю чи проблему насильства?

– Важко говорити з дітьми з однієї причині: у нашого покоління немає такого досвіду, щоб з нами про це розмовляли. Якби ми мали цей досвід, то користувалися б ним автоматично. Тому нам не вистачає слів, знань, інформації щодо того, як говорити з дитиною. По-друге, має місце така логічна помилка: батьки вважають, якщо з дитиною про щось говорити, то це збуджуватиме у неї інтерес. Наприклад, поговорили з дитиною про алкоголь – вона захоче випити. Поговорили про небезпеку в інтернеті – вона одразу піде це перевіряти. Це не так. Звісно, діти отримують інформацію, вони шукають відповіді на свої запитання. І коли батьки розмовляють з ними, то це знижує той інтерес.

Ще одна рекомендація – це не має бути тільки одна розмова. От посадили дитину, сказали "ми будемо зараз говорити". Не потрібно лекцій. Будь-які розмови на складні теми мають бути органічними. Особливо якщо дитина стикається з певною проблемою. Наприклад, коли помирає хтось із знайомих, ми можемо поговорити з нею про смерть. Дуже важливо давати їй таку інформацію, особливо якщо вона стосується близьких. Наприклад, це може бути аварія, насильство в родині або ситуація, пов’язана з алкоголем чи наркотиками. Якщо щось вже відбулося, то це варто обговорити. Адже відчуття страху та неможливість отримати потрібну інформацію може призвести до травматизації дитини.

Як говорити з дітьми про алкоголь? Особливо враховуючи те, що він у тому чи іншому вигляді присутній в житті більшості людей.

– Це найбільша складність. Бо ми не можемо робити при дитині одне, а говорити зовсім інше. Це не матиме жодного сенсу. Тут головне – показати приклад. Батьки мають зрозуміти, що якщо вони палять чи п’ють багато алкоголю, то діти беруть з них приклад. Що б вони не говорили. І тому батьки мають слідкувати за тим, коли та скільки вони випивають. Ближче до підліткового віку вже можна розповісти, у чому полягає небезпека алкоголю. Бо настає той момент, коли ця тема стає актуальною, і дитина може захотіти спробувати спиртне. Варто розказати, як діє алкоголь. Уже є дослідження, що він вбиває нервові клітини мозку. Це вже не кажучи про здоров'я загалом.

Як розповідати про наркотики, щоб дитина усвідомила небезпеку і не сприймала ці розмови як спробу її залякати?

– Я думаю, якщо в когось зі знайомих були проблеми з наркотиками, то про це треба поговорити з дитиною. Або якщо вона просто щось про це дізналася. Зазвичай, чисто загальну інформацію надають у школі. Ближче до підліткового віку разом із темою алкоголю ми піднімаємо тему наркотиків. Треба обов’язково пояснити, що таке залежність, що це не просто так – спробував та більше не захотів. Потрібно усвідомити, що якщо людина приймає якісь наркотики, то у неї на рівні фізіології формується залежність. І потім вона не може від них відмовитися. Це основна небезпека.

Як говорити з підлітком, якщо він надто рано познайомився з алкоголем чи спробував наркотики? Наприклад, банально напився десь з друзями?

– По-перше, рано чи пізно це стається зі всіма підлітками – одного разу вони випивають забагато, щоб зрозуміти дію алкоголю. Ми не можемо заборонити підлітку його пробувати, бо в нашій культурі прийнято випивати на свята. Тому з підліткового віку треба говорити, що є певна норма. І що випити, наприклад, келих вина під час свята – це нормальна доза для дорослого, яка не несе за собою такої сильної шкоди. Але для підлітка дозування має бути меншим. Варто пояснювати, що якщо він пробуватиме алкоголь десь в компанії, то йому не варто дозволяти собі більше келиха вина чи найменшої пляшки пива. А то буде дуже погано, аж до інтоксикації, а це дуже неприємний стан. З дітьми потрібно говорити чесно. Особливо, коли батьки бачать, що їхня дитина може випити десь на дні народженні чи в компанії друзів: 14-15 років – це якраз та пора, коли підлітки вже пробують алкоголь. Тоді варто пояснити дитині, що вона може спробувати спиртне, проте їй не слід забувати про дозування.

Також я хочу зазначити, що алкоголь та наркотики – це зовсім різні речі. Алкоголь в нашій культурі є прийнятним, а от наркотики – зовсім інша справа. Якщо у випадку з алкоголем є прийнятна доза, то наркотики в жодному випадку не можна пробувати. Потрібно пояснювати, що залежність виникає з першого разу, а потім людина вже не може відмовитися від них без належного лікування. Можна також подивитися фільм, присвячений проблемі наркотиків, а потім обговорити його. Також варто розповісти, що вживання наркотиків тягне за собою серйозні проблеми, особливо психологічного характеру.

Як говорити про сексуальне насильство? Як навчити дитину не тільки мати власні кордони, а й поважати чужі?

– Якщо про наркотики можна розповісти пізніше, то про інтимні кордони, про основи інтимної безпеки варто говорити вже у 3-5 років. Важливо, щоб дитина мала відчуття власних кордонів, знала, як їх захищати, та вміла поважати чужі. Ці кордони формуються завдяки стосункам з батьками, коли вони самі їх поважають. Наприклад, вони вводять "правило трусиків", навчають дитину закриватися, та і самі не ходять перед нею голими. Тобто ми вчимо дитину своїм прикладом, а не просто словами. Також ми говоримо, що ніхто не має права торкатися інтимних частин тіла, якщо це не стосується питань здоров'я. А ближче до підліткового віку дозволяємо дитині зачиняти двері у ванну чи власну кімнату.

Що стосується сексуального насильства, то дитина чинитиме його в тому випадку, якщо сама колись була жертвою. Саме сексуальні травми призводять до того, що людина стає нечутливою до чужих кордонів. Бо колись до її власних хтось був нечутливим. А розуміння інтимних кордонів у дитини формуються з 3 до 8 років. Далі вже пізно говорити, адже ближче до пубертату діти починають закриватися від батьків. Тому дуже важливо не пропустити цей момент. У підлітків ці кордони стають більш м’якими: у 15 років їм вже хочеться, так би мовити, краще вивчити тему сексуальності. І тут їх стримує та основа, яка була в дитинстві, а також повага з боку батьків. Так само, як нас стримують моральні цінності в якихось критичних ситуаціях. Це стосується, наприклад, хлопця, який бажає інтимних відносин, і якщо його дівчина до цього не готова, то він не буде її силувати. Хлопця стримуватимуть якраз ці моральні принципи.

Потрібно говорити з дітьми про кордони, коли вони ще вас чують. Якщо ми говоримо про сексуальну освіту, то вона має бути в ранньому віці. Десь у 6-8 років діти цікавляться, як народжуються малюки та що таке секс. Тоді вони ще відкриті, й батьки для них – авторитет. Цей вік бажано не пропустити. І як показує практика, діти, з якими до восьми років не говорили на ці теми, починають шукати відповідну інформацію в інтернеті. Як ви думаєте, що вони там знаходять? Вони потрапляють на порносайти і дуже "гарне" виховання там отримують. Тому в сучасному світі сексуальна освіта стає навіть обов’язковим елементом виховання. Батькам варто говорити про такі речі до того, як дитина почне користуватися інтернетом.

Підліткам ми маємо пояснити, що людина в будь-який момент може зупинити статеві стосунки. Це її право. Наприклад, варто розповісти дівчатам, що вони можуть зупинитися в будь-який момент, і якщо хлопець при цьому реагує агресивно, то це вже тривожний "дзвіночок". Це означає, що він не поважає кордони іншої людини. Хлопцям також варто розповісти, що дівчина може відмовити в будь-який момент, незалежно від її попередніх слів, і що він має поважати її кордони. Навіть якщо ну дуже хочеться. Також слід пояснювати, що та ж коротка спідниця – це не якась обіцянка.

Як говорити з дітьми про ментальні розлади та проблему самогубств?

– Якщо розглядаємо групи смерті та якісь флешмоби, то ми маємо про це говорити в контексті інтернет-безпеки. А її потрібно піднімати у той момент, як тільки підключаємо дитині, умовно, "Вайбер". Бо і там їй можуть щось писати чи кудись запрошувати. Сьогодні про це особливо важливо говорити, адже онлайн-навчання починається навіть з першого класу. І вже тоді дітям підключають месенджер. Потрібно розповісти дитині, що в тому, що її хтось запрошує до спілкування, може критися небезпека. І що той, хто представився семирічним хлопчиком, може виявитися дорослою людиною. Варто говорити з дітьми про безпеку в мережі.

Що стосується ментальних розладів, то батьки мають бути уважними до дитини. Необхідно вчасно помітити, що у неї є щось схоже на депресію. І якщо батьки помічають прояви депресивного стану, слід звернутися за консультацією до лікаря. Також таку інформацію підлітки можуть отримувати у межах певних освітніх програм. Дитина має знати: якщо вона знаходить у себе симптоми депресії, то їй варто звернутися до спеціаліста.

Було би добре, якби інформування про ментальні розлади стало частиною шкільної програми. Я знаю ситуації, коли в школі ставалися самогубства. Тоді з дітьми розмовляли психологи. Новини про самогубства чуємо не тільки ми, а й діти. Тоді з ними краще поговорити на цю тему, щоб це все краще сприймалося. Була нещодавно ситуація, коли дівчата наїлися таблеток. І вже на наступний день у нас у школі вчителі провели про це розмову. Дітей це вразило. Такі розмови можуть базуватися навіть на новинах, які транслюються по телебаченню. Школа та батьки таким чином можуть допомагати один одному забезпечувати дітей потрібною інформацією. Причому не тільки стосовно депресії, а й інших ментальних проблем та розладів харчової поведінки на кшталт анорексії чи булімії.

Як говорити про викрадення, щоб дитина знала про цю проблему, але щоб її зайвий раз не залякати?

– На сьогодні викрадення більше пов’язані з безпекою в інтернеті. Коли дитину просто запрошують на побачення всліпу. А там може бути хтось із педофілів чи ще якісь дорослі, здатні заподіяти шкоду. У цьому випадку треба говорити про безпеку в мережі. Пояснювати дитині, що якщо вона хоче з кимось зустрітися, то це треба робити не на одинці, а в компанії та в людному місці. До того ж, спочатку обов’язково треба познайомимося з людиною через відеозв'язок. І, звичайно, поговорити про правило незнайомця. Це треба робити, починаючи з п’ятирічного річного віку. Щоб дитина знала, що якщо до неї на вулиці звертається незнайомець, то з ним не варто розмовляти. Варто сказати "я вас не знаю". І все.