Освітній ступор. Чому дистанційка досі не вирішує проблем

Порожні класи, уроки в піжамах та навчання по зуму. Нині понад половина шкіл в Україні навчається дистанційно. Чергова хвиля Covid-19 знову всадила два мільйони українських учнів перед моніторами комп’ютерів. І хоч від першого онлайн-уроку в Україні минуло вже майже два роки, до дистанційки питання залишаються досі.

За два роки в батьків, вчителів, директорів шкіл та відповідальних у владі накопичилось одне до одного купа запитань. Тож ТСН.Тиждень поспілкувався з усіма учасниками освітнього процесу, зібрав найгостріші питання та спробував знайти на них відповіді. Тож, що потрібно зробити, аби дистанційка нарешті влаштувала усіх?

Батьки: якісні уроки, знання та здоров’я

Батьки не в захваті від викладання онлайн. "Вчителі просто надсилають домашні завдання, батькам доводиться самим пояснювати, або репетитора наймати. Може, ці кошти, які платяться вчителям, і які не проводять уроки, платити батькам, щоб вони платили репетиторам?", - розповідає ТСН.Тижню співзасновниця ГО "Смарт Освіта", мата трьох дітей Оксана Макаренко.

За словами освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, написати на аркуші параграфи, сфотографувати і кинути у вайбер – це не дистанційне навчання, а профанація. "Є стаття 26 закону України про освіту, відповідно до якої, директор відповідає за це!!! Він має організувати все так, щоб вчителі працювали", - каже він ТСН.Тижню.

Однак батьки нарікають на погану організацію з боку шкільних адміністрацій.

"Коли іноземна мова, клас ділиться на дві групи. І коли одна вчителька захворіла... чому не можна об’єднати ці групи?", - питає батько чотирьох дітей Богдан Цюваник.

У відповідь на це Сергій Горбачов і сам готовий поставити питання, "з боку вчителя": "А хто доплатить вчителю за те, що працює не з 12 дітьми, а з 30-ма? Вчитель також має права".

Діти цілодобово за компом. Втрачають зір, мають проблеми з хребтом. Та й психологічне здоров’я підлітків стрімко впало. Депресії помолодшали, й тепер їх фіксують навіть у дев’ятирічних.

"Я не розумію, чому МОН лише гасить пожежі? А де планування, аналітична робота, прогнозування? В міністерстві є ціла армія науковців? Де розробка нових навчальних програм з урахування безпеки в інтернеті й психологічного стану дітей?", - каже ТСН.Тижню Богдан Цюваник.

В МОН щодо цього відповідають: "Діє психологічна служба. В кожній школі є психолог і є соціальний педагог".

Та головне - за ці два роки стрімко впав рівень знань школярів. ЗНО з математики торік не склав кожен третій!

"Ми одне лічимо, інше калічимо. Ми намагалися убезпечити дітей від коронавірусу, а покалічили їх освіту.Хтось взагалі поміряв, що відбувається з навчанням? Яка якість? Як ці прогалини будемо долати?", - питає Оксана Макаренко.

Відповіді на ці питання в МОН немає: "Поки що висновків, про які можна говорити достеменно, немає".

Вчителі: техніка та зарплати

А от вчителям найбільше болить відсутність інтерактивних електронних підручників та єдиної зручної бази для дистанційки. Щоб і журнал можна вести, і уроки онлайн, і зв'язок тримати з батьками. І головне - досі не виконана обіцянка влади про ноутбук для кожного педагога. Обіцяли купити понад 60 тисяч. Хоч вчителів - втричі більше. На це виділили майже мільярд.

"Цього не достатньо, бо такими темпами десь за три роки ми зможемо покрити потребу в ноутбуках для вчителів", - розповідає ТСН.Тижню Сергій Горбачов.

Вірус з дня-у-день відправляє на карантин і самих вчителів. Тож, уроки або скасовуються взагалі, або перекидаються на колег. І вони вже хочуть доплати.

"Працювати з класом 30 дітей онлайн – це дуже важко. Я вважаю, що за роботу під час дистанційки доплати потрібні", - каже ТСН.Тижню директор НВК.Київ Юрій Кільков.

Але поки, за словами Сергія Горбачова, Мінфін на такі закиди відповідає одне – коштів немає.

І ще педагоги просять батьків зробити те, що неможливо на відстані - забезпечити мінімальну дисципліну он-лайн-учня.

"Ми часто бачимо порожні віконечка, діти встановлюють жабок, собачок… Дуже важко, коли ти сам з собою працюєш", - розповідає ТСН.Тижню вчитель української мови Олександр.

Його підтримують колеги, мовляв, діти не навчані навчатися. Вони не розкривають підручник та навіть не беруть його до рук.

Директори: діалог з батьками та забезпечення учнів

У директорів, особливо в регіонах, голова болить за дітей, які гаджетів взагалі не мають. "Що нам робити, коли немає інтернету, немає змоги у сім’ї придбати гаджет для дитини?", - ставить питання директор сільської школи в с. Гора Київської області.

В МОН на це відповідають, що це питання виходить за межі компетенції міністерства освіти.

В школах втомилися від розлючених батьків, які не мають, на кого діти дітей, а треба працювати. "Наприклад, двоє дітей захворіли на ковід, відзавтра клас на дистанційці. І одна мама каже: "Будете тут всією школою з моєю дитиною сидіти, я її нікуди не заберу"", - розповідає ТСН.Тижню директор однієї зі столичних шкіл Юрій Кільков.

"Мама, яка це зробила, грубо порушує законодавство, - переконує освітній омбудсмен Сергій Горбачов. – Є постанова Кабміну, яка зобов’язує директора школи діяти певним чином. Якщо мама незадоволена, нехай іде до суду".

Не знають керівники шкіл, де знайти математиків та фізиків. І дякують колегам, які викладають у зумі навіть з позитивним тестом.

Звичайно, як би ми не критикували проблемний інтернет, відсутність гаджетів і недосконалі уроки по зуму, з дистанційкою все ж таки краще, ніж просто сидіти на карантині. Утім, два роки пандемічної освіти зібрали чіткі запитання, на які досі немає відповіді: що таке ідеальний шкільний комплект учня і вчителя он-лайн школи, де його взяти, як батькам поєднати щоденну роботу і нагляд за дитиною в карантині, коли нарешті з'явиться комплексна платформа он-лайн школи?

МОН явно запізнюється з відповідями, роздратування батьків і вчителів підвищується… Та найгірше для держави - це отримати на виході ковідне покоління з низькою освітою. Наскільки близькою є така загроза, вже цього року покаже ЗНО.