Жіночий консорціум України - це об’єднання, засноване жіночими громадськими організаціями, для забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків та благополуччя дітей в Україні.

БІЛЬШЕ

Найкращі садочки світу. Як виховують щасливих дітей

Польща позичила корисні рецепти в інших європейських системах і подружила їх з національними цінностями

Коли ми публічно говоримо про реформу освіти в Україні, то всі одразу згадують Нову українську школу (НУШ). Вона є, вона працює. Але, здається, ми дещо пропустили.

Садки.

Все почалося з відрядження до Швеції. Ми знімали сюжет про країну, яка першою у світі сказала «ні!» насиллю над дітьми, фактично зробивши це 50 років тому своєю національною ідеєю. І не прогадала. Сьогодні усі дорослі в країні свідомі того, що за крики і підняту руку цілком можуть піти за грати. А кожен шведський дворічка знає свої права та вміє сказати кривднику «стоп!». Ми напросилися у місцевий садок, щоб подивитися, як прищеплюють малюкам цю опцію. І побачили набагато більше.

Я — мама тоді ще дворічної доньки, яка почала ходити в український садок, не переставала дивуватися садку швецькому. Хлопчики у спідницях — чому б ні? Танці в калюжах. Їжа — брудними руками. Жодного примусу, й, здається, порушення усіх знайомих мені з дитинства правил. От тільки при цьому — порядок й щасливі, абсолютно керовані діти! Як їм це вдається?

Розгадка прийшла трохи згодом: шведи точно знають, яких громадян виховують — ще з садочка. І в цьому секрет їхнього добробуту, непохитних прав людини, гідності й внутрішньої свободи, яка не заважає іншим.

Їхній садок — це мікро-модель шведського суспільства. І це дивовижно працює.

Яку модель суспільства побачить іноземець, який потрапить в наш садок?

Здається, прийшов час поговорити про це. Вивчивши дошкільну систему багатьох інших країн, ми з командою спецпроектів ТСН обрали 5 тих, які точно можуть чомусь нас навчити. Швеція — з якої все почалося. Данія — де живуть найщасливіші люди у світі. Франція — яка вміє виховувати красою. Південна Корея — країна, що сотворила економічне диво. І Польща — близька нам в усіх сенсах, яка лише 10 років тому мала приблизно такі ж садки, як в Україні. У всіх цих країнах є головне: надзвичайна довіра батьків до садочка. Вони довіряють державній системі виховання як собі.

Нам вдалося не лише зазирнути за лаштунки процесу, а й отримати рецепти виховання — із поясненнями, чому роблять так, а не інакше.

Данія: найщасливіше дитинство без жодних уроків

Мабуть, найперше, що може здивувати пересічного українця у данському садочку — це чоловік-вихователь. У Данії це дуже поширена практика. І чоловіки чудово пораються з малюками усіх вікових груп. Аж до того, що вправно міняють підгузки.

А ще тут зовсім не вчать діток читати й писати. Коли дитина йде у перший клас, вона повинна вміти написати власне ім'я — і це все. За словами данців, тільки так діти по-справжньому можуть насолодитися дитинством. А щасливі дітлахи потім дуже швидко засвоюють всі матеріали у школі.

І ще — ніколи не змушують дітей їсти. Як і в принципі, нічого не змушують. Багато розмовляють, пропонують та розповідають, чому важливо, наприклад, одягнути дощовик на вулицю, помити руки, з'їсти моркву. Це конструктивний діалог, хоча й в ігровій формі.

Швеція: рівність, права, гендер

От все, що нам подобається в шведах: працюючі правила, толерантність, зосередженість — все це свідомо культивується з першого року життя. І тримається не лише на батьках. Це саме роблять вихователі у садках. Щоденно пояснюючи, що таке повага до тіла, почуттів, мови і релігії. І що робити, коли хтось порушує твої кордони.

«Ми тут дружимо, і ніколи не відповідаємо агресією на агресію». Скажи йому «стоп!» — пісня, яку щоранку співають у садочку, стає захистом на все життя.

Є справді дивні речі. Приміром, у гендерно-нейтральних садочках, де ми також побували. Таких 10 на країну. Там дивно усе: книжки, іграшки, риторика вихователів. Слова «хлопчик», «дівчинка» не вимовляють, лише «діти». Жодних «ч» і «ж» — вбиральні унісекс. Стерті усі гендерні маркери — нехай дитина сама визначається із роллю. Для нас це переворот світу, а шведи точно знають, навіщо їм такі садки.

Південна Корея: курс на емоції

Південна Корея — це країна, яка зуміла зробити економічне диво. Але ціною фінансової успішності стали життя звичайних людей. Вони невиправні трудоголіки, які знаходиться в топі по депресіях та суїцидах, і щороку меньше народжують.

Виправляти ситуацію почали… з садка! Там дітям нарешті дозволили не вчитися з 2-х років, а просто гратися. Над реформою дошкільної освіти працює цілий величезний інститут, який вивчає причини та наслідки. І дає рекомендації, що перетворюються в урядові настанови.

Франція: мистецтво та харчування

Французькі садки — це просто розсадник прекрасного. Дітки розбираються у живописі, музиці. За столом вони гурмани. Справді, як книжка пише, «не плюються їжею», ще й смакують корисне! Доки ми танцюємо довкола своїх малят із ложкою каші, зображуємо «літачок», маленький француз сам, із виделкою та ножем, спокійно їсть броколі. Рецепт успіху простий: єдині правила і в садочку, і вдома. І це стосується не лише їжі.

Польща: віра та національні традиції

Польщу змусив до реформи дитсадків Євросоюз. Він же дав гроші. Але не ремонти у групах стали вирішальними. Головне, що довелося змінити — підходи вихователів.

Польща позичила корисні рецепти в інших європейських системах. І подружила їх з національними цінностями. Акцент на патріотизмі й релігії.

Головне, що об'єднує усі побачені мною системи, це:

1. Довіра. Батьки на 100% довіряють державним дитячим садкам. І спокійно доручають їм малят від 4-х місяців. Відтак мами швидко виходять на роботу, довгі декрети непопулярні.

2. Батьки і вихователі — партнери. Мам і тат залучають до процесу виховання, їхня думка важлива. Ніде немає практики «мамовигнання». Якщо хто не знає, то в українських садочках батькам досі не дозволено заходити в ігрові кімнати, навіть під час адаптаційного періоду — мовляв, «переплаче, не страшно».

3. Адаптація дітей до життя у суспільстві. Дітей не замикають за парканом одного закладу. Дуже поширена практика — екскурсії: на базар, до парку, до бібліотеки, до музею, на ферму. Так малечу знайомлять зі світом, а суспільство привчають до того, що діти — рівноправні громадяни.

4. Цінності. Фокус — на стосунках. Саме у садках закладають повагу одне до одного. А також підтримують самостійність і допитливість.

5. Харчова політика. В європейських садках тими чи іншими темпами скорочують кількість цукру і збільшують кількість овочів у меню.

Просто взяти й скопіювати підходи у нас точно не вийде. Та й не треба. Вивчивши досвід інших, мусимо написати свої рецепти росту. Звісно, разом із тим підняти зарплати педагогам, побудувати нові садочки, відремонтувати старі. Але, здається, найскладніше — відповісти собі на питання: кого виховуємо?


Джерело: Новое время 09 вересня 2019


Тегиправа дитини,   дошкільне виховання,   захист прав дитини

НАШІ ПРОЕКТИ

Голоси дітей – проти насильства щодо дитини

Слова дітей з усього світу про попередження насильства щодо дитини відобразились на сторінках книги " Голоси дітей - проти насильства щодо дитини".
 

Гуманітарна допомога в Сумській області родинам внутрішньо переміщених осіб

Сумщина – один із тих українських регіонів, що дуже потерпає від агресії РФ, чия армія обстрілює прикордоння регіону практично щодня. Як наслідок обстрілів – відсутність електрики, тобто світла і тепла, що особливо взимку є неабиякою проблемою, особливо для родин із дітьми. Саме тому Сумщина під пильною увагою нашої команди, бо попри все регіон ще й приймає внутрішніх переселенців.
 

Альтернативна доповідь про впровадження Конвенції ООН про права дитини, підготовлена дітьми

 

Альтернативний звіт про дотримання Україною положень Конвенції ООН про права дитини за період з 2011 по 2018 роки (від коаліції неурядових організацій)

Альтернативний звіт про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини є результатом спільної роботи експертів громадського сектору в сфері захисту прав дитини. Документ містить актуальну інформацію про виконання Україною положень Конвенції ООН про права дитини за період, що пройшов з моменту отримання Україною рекомендацій Комітету ООН з прав дитини стосовно розгляду останнім зведеної третьої та четвертої державної доповіді (2011 рік) по 2018 рік включно.