Мільйони кинутих та осиротілих дітей у Китаї

Коли Вей Цян 15 березня подзвонив додому і ніхто не взяв слухавку, він не дуже занепокоївся. Але, коли ніхто не зняв трубку і через три дні, Вей зрозумів: щось сталося, і подзвонив сусідам, аби вони зайшли до його будинку, де жила його 44-річна мати з однорічною дочкою.

Мати з дочкою Вея жили у місті Сучжоу східнокитайської провінції Аньхой. Як виявилося, мати Вея померла, а його дочка вже перебувала при смерті, повідомило 25 березня державне ЗМІ Guangdong News. Після надання невідкладної допомоги в лікарні дитина вижила.

Подібно до Вея та його дружини, мільйони уродженців китайських сіл — це робітники-мігранти, які працюють у великих містах і тому залишають своїх дітей у сільській місцевості на піклування своїх старших родичів.

Таких дітей охрестили «кинутими» дітьми, і, як 13 березня повідомив рупор китайської компартії «Сіньхуа», зараз у Китаї вже 60 млн таких дітей.

Ці діти незахищені законом. У 2014 році 49,2% із них стали жертвами якихось аварій, а дівчинки стали жертвами 18,6% від усіх випадків сексуальних злочинів, пов'язаних із молодими жінками, повідомило «Сіньхуа».

12-річна дівчинка із Гуан'аня, міста на сході провінції Сичуань, у березні 2014 року підпалила будинок одного із сусідів, оскільки сподівалася, що, коли вона так зробить, її мама прийде додому, написало агентство.

Суть цієї проблеми криється у системі реєстрації сімей у Китаї. Офіційний документ визначає людину за ім’ям, батьками, чоловіком/дружиною, датою народження і місцем проживання. Людині дозволяється жити лише на тій території, на якій вона зареєстрована.

Вей та інші робітники-мігранти мають справу із системою, у якій, аби влаштуватися на роботу, їм потрібно їхати в міста, де вони не мають ніякого правового статусу. У містах робітники-мігранти не мають права на соцпослуги, а їхні діти не мають права бути прийнятими до шкіл. Тому працівники змушені кидати своїх дітей.

Фактично сироти

Система реєстрації сімей створила й іншу соціальну проблему. Згідно зі статтею за 23 березня, опублікованою на People's Net, державному сайті партійного рупора «Женьмінь жибао», у Китаї живе близько 580 тисяч «фактичних сиріт» — дітей, які не отримують належного батьківського піклування, коли єдиний із їхніх батьків відсутній, психічно хворий, сидить у в'язниці чи є інвалідом.

Тоді як сироти можуть отримувати щомісячну допомогу від місцевої влади у провінції Шеньсі на північному заході Китаю, «фактичні сироти» не отримують нічого, тому що в них немає доказів того, що обоє з їхніх батьків померли, повідомляє People's Net.

Згідно з дослідженням, 17,7% із цих неофіційних сиріт чи іноді, чи завжди голодні, повідомляє People's Net, тоді як 69,8% цих дітей у початковій школі купують новий одяг лише на китайський Новий рік чи не отримують ніякого нового одягу весь рік.

В інтерв'ю «Великій Епосі» Цзян Юаньмін, китайський активіст-правозахисник, висловив сумнів стосовно цифри «фактичних сиріт», опублікованої рупором партії.

«У Китаї, щонайменше, 100 мільйонів „фактичних сиріт“, тому що робітників-мігрантів із сільських районів 300 мільйонів», — вважає Цзян.

Цзян пропонує насамперед скасувати систему реєстрації сімей, аби вирішити проблеми із кинутими дітьми та фактичними сиротами.

«Сімейна реєстрація обмежує свободу китайців, тому що вони не можуть вільно переміщуватися. І китайський режим застосовує таку систему, тому що так він може краще контролювати громадян під виглядом соціальної стабільності», — сказав в інтерв'ю «Великій Епосі» Лі Йєсюн, лектор університету Гуанчжоу у столиці провінції Гуандун.

«У Європі та США немає нічого подібного, тому що діти там завжди залишаються зі своїми батьками», — вважає Лі.

Адвокат-правозахисник Гао Гуанцзюнь, який емігрував до Європи, в інтерв'ю «Великій Епосі» теж поставив під сумнів кількість фактичних сиріт, оприлюднену рупором партії, зробивши порівняння між Китаєм і США.

«У США існує закон, який вимагає, аби батьки піклувалися про своїх дітей, — зазначив Гао. — Якщо ті не можуть чи не в змозі цього зробити, уряд США втрутиться і подбає про цих дітей. Ніколи там не буває такого, аби діти були голодними чи не могли ходити до школи».

«У Китаї закони, пов’язані з допомогою дітям, через корупцію, відсутність верховенства закону та недемократичні методи китайського режиму ніколи не будуть повністю виконуватися», — додав Гао.