Як зберегти емоційний зв'язок дитини з батьком-військовим

Четвертий рік війни робить тему розлуки з батьком-військовим болючою для тисяч українських сімей. Як пояснити дитині від’їзд тата? Як підтримати емоційний зв’язок, коли батько на фронті? І як допомогти дитині зрозуміти зміни в батькові після повернення? Відповіді на ці питання отримали учасники онлайн-тренінгу «Тато повернувся іншим: як допомогти дитині зрозуміти та прийняти нові стани батька», проведеного командою проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III».

Психологиня проєкту Тетяна Пашко наголосила, що реакція дитини на від'їзд батька та його службу напряму залежить від її віку. Так, малюки орієнтуються на емоційний стан мами. Якщо мама в стресі, дитина реагує порушенням сну, неслухняністю або регресом навичок.

Школярі можуть ідеалізувати батька, бачити в ньому героя, при цьому відчувати труднощі в навчанні та емоційній саморегуляції. Часто вони намагаються зайняти місце батька в ієрархії родини, що є надмірним психічним навантаженням для дитини. Підлітки ж часто демонструють посилення типової для їхнього віку поведінки, а саме, прагнення до автономії.

За словами Тетяни Пашко, експерти виділяють п’ять ключових етапів психологічної динаміки в родині військового:

1. Підготовка до відправлення: «наелектризована тиша», напруга, передчасне переживання можливої втрати.
2. Розгортання (батько поїхав): дизорієнтація, життя родини переорганізовується, жінка переживає відчуття покинутості і дитина це відчуває.
3. «Нова нормальність»: у родині встановлюються нові правила, життя мами та тата стають «паралельними», зростає емоційна дистанція. Це ключовий момент для вибудови підтримуючого зв’язку.
4. Повернення у відпустку: радість змішується зі страхом нової розлуки. Сім’я, яка стала автономнішою, може різко реагувати на спроби батька повернути його колишню роль.
5. Реінтеграція (остаточне повернення): дитині потрібен час, щоб «познайомитися» з батьком заново. Діти можуть перевіряти кордони, конкурувати з мамою за увагу батька, а підлітки гостро відчувають конфлікт між радістю від повернення батька та небажанням втрачати новонабуту автономію.

«Саме розуміння цих етапів допомагає родинам краще організуватись і прийняти власні емоції», - підкреслила Тетяна Пашко.
Найважливіше завдання, за словами психологині, зберегти емоційну близькість батька, незважаючи на його фізичну відсутність. Для цього потрібно створити «невидимий зв’язок». Ось ключові рекомендації:

Домовляйтесь до від’їзду батька: оберіть зручні канали (дзвінки, відео, смс) та реалистичний режим спілкування, враховуючи розсинхронізацію життя.

Символи зв’язку: до від`їзду сховайте один для одного записочки в речах, які можна буде знайти пізніше.

Спільний простір: читайте однакові книги, дивіться однакові фільми, щоб мати спільні теми для спілкування.

Ритуали: наприклад, ритуал завершення розмови (спеціальна фраза) дає дитині відчуття завершеності та безпеки.

«Скарбничка новин»: дитина збирає протягом дня «скарби» для тата (малюнок, камінчик), будь-які події свого життя, що створює відчуття постійного спілкування.

«Голос у коробці»: аудіозаписи казок чи історій від батька, які заспокоюють дитину в моменти тривоги.

Роль мами: «олюднювати» батька за допомогою фотографій, його речей, розповідей про нього.

«Навіть якщо батько фізично відсутній, він має бути психологічно присутнім у житті дитини. Це не про кількість хвилин у відеодзвінку, а про якість емоційного контакту та спільні ритуали, які структурують внутрішній хаос дитини», - підсумувала Тетяна Пашко. За її словами, якщо такого зв`язку не буде, то відновити спілкування після повернення батька додому буде вкрай важко.

У випадку, якщо у ветерана є прояви ПТСР, дитині обов`язково потрібно пояснити, що тато воював, дуже втомився і тому поводиться не так як завжди.

Нагадаємо, що проєкт «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей та України, про яку вони мріють» і стартував влітку 2022 року у п’яти регіонах: Запорізькій, Сумській, Миколаївсько-Херсонській, Київській та місті Києві. А з початку літа 2024 року у цих же регіонах стартував проєкт «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей в Україні. Частина-ІІ». За більш як два роки роботи десятки тисяч сімей з дітьми, людей з інвалідністю та похилого віку, ВПО, що найбільше постраждалими від війни отримали гуманітарну та соціально-психологічну допомогу, діти отримали гранти на реалізацію своїх ініціатив у громадах, жінки пройшли навчання у грантовій школі та отримали гранти на розвиток малого бізнесу. Серед багатьох позитивних результатів проєкту став посібник із правилами гуманітарної роботи для ГО, який команда проєкту створила, спираючись на власний досвід роботи.

Проєкт впроваджується у співпраці та за підтримки ERIKS Development Partner та Radio Aid (Швеція).