Як підтримувати військових та їхні родини, запобігаючи травмам

У межах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III» відбувся завершальний онлайн тренінг 2025 року. Зустріч була присвячена надзвичайно важливій сьогодні темі «Психосоціальна підтримка військовослужбовців/ветеранів та їх родин». А метою тренінгу було навчити батьків, опікунів та фахівців будувати ефективну, етичну взаємодію з військовими та їхніми сім’ями, щоб підтримувати їхню адаптацію та уникати повторної травматизації.

Психологиня проєкту Тетяна Пашко пояснила, чому ця тема стала критично важливою: «Чим довше триває війна, тим більша частина родин стає родинами військовослужбовців. Ми всі будемо з ними стикатися – у громаді, на роботі, у соціальних службах. Тому розуміти їхній досвід – це вже перший крок до ефективної допомоги».

Ключовою частиною тренінгу став розбір глибинних психологічних змін, через які проходить людина на війні.

Зміна ідентичності. Коли цивільна людина стає воїном, її уявлення про себе кардинально змінюється. Відбувається «відсторонення від цивільної групи». Після повернення починається складний процес формування нової ідентичності, який може тривати до трьох років, причому перші півтора року військовий часто фокусується виключно на собі.

Відчуження. Життя військового та його цивільної родини часто існують паралельно, тому втрачаються спільні теми. Звужуються можливості довгострокового планування, оскільки на війні основним правилом є «вижити тут і зараз».

Фізіологічний та психологічний стрес. Постійні фізичні навантаження, шум, небезпека, висока відповідальність за життя побратимів, загибель близьких – все це створює величезне напруження для військових. При цьому на службі емоції блокуються і звичка їх блокувати залишається після повернення з війни. Це значно ускладнює емоційний контакт із родиною після повернення.

Проблеми, які виникають після поверненя з війни

Наступною темою тренінгу стали проблеми, з якими стикаються родини ветеранів: руйнування очікувань, відмова від старої професії, ризик залежностей, емоційна відчуженість.

За словами Тетяни Пашко, вимоги військового та цивільного життя діаметрально протилежні. Військова людина втрачає навички довготривалого планування та звужує контроль над власним життям. На війні немає запланованого майбутнього, є накази, ієрархія та статус. Ці зміни дозволяють виживати в умовах постійної загрози, але створюють прірву з цивільним світом, де планування та свобода є нормою. Стратагії, які допомагають виживати на війни, ускладнюють емоційне приєднання до близьких після повернення додому. Важливо, щоб родини розуміли цей травматичний досвід та неминуче відчуження.

Як будувати ефективну комунікацію: правила та заборони

Тетяна Пашко наголосила, що основа контакту з ветераном – це безпека (фізична та психологічна) та повага, а не героїзація або жалість.

За її словами у спілкуванні з ветеранами не варто:
• Ставити травмуючі питання: «А ти вбивав?», «Коли закінчиться війна?»;
• Навішувати ярлики: називати «героєм», «янголом», «кіборгом» чи діагностувати у людини ПТСР;
• Порушувати теми-табу: політика, деталі бойового досвіду, пошук винних, дискусії про справедливість;
• Робити різкі рухи позаду, надмірно опікати, давати нереальні обіцянки.

Як підкреслила Тетяна Пашко, для ветеранів потрібно створювати зрозуміле, передбачуване середовище, просити у них допомоги, виявляти розуміння та підтримку, уникаючи тиску, а також бути готовими до складних ситуацій: агресії, небажання контакту, специфічного гумору.
Уже традиційно під час тренінгу спікерка провела опитування серед учасниць на тему «Міфи і реальність», під час якої було помітно, що громадська думка не завжди відповідає реальності. Наприклад, хоча ветерани можуть демонструвати агресивну форму спілкування, це не означає, що вони всі агресивні.

За підсумками зустрічі учасниці запропонували для майбутніх тренінгів розглянути тему комунікації дітей з батьками-військовими, що підкреслює потребу в комплексній підтримці всієї родини.

Нагадаємо, що проєкт «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей та України, про яку вони мріють» і стартував влітку 2022 року у п’яти регіонах: Запорізькій, Сумській, Миколаївсько-Херсонській, Київській та місті Києві. А з початку літа 2024 року у цих же регіонах стартував проєкт «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей в Україні. Частина-ІІ». За більш як два роки роботи десятки тисяч сімей з дітьми, людей з інвалідністю та похилого віку, ВПО, що найбільше постраждалими від війни отримали гуманітарну та соціально-психологічну допомогу, діти отримали гранти на реалізацію своїх ініціатив у громадах, жінки пройшли навчання у грантовій школі та отримали гранти на розвиток малого бізнесу. Серед багатьох позитивних результатів проєкту став посібник із правилами гуманітарної роботи для ГО, який команда проєкту створила, спираючись на власний досвід роботи.

Проєкт вповаджується у співпраці та за підтримки ERIKS Development Partner та Radio Aid (Швеція).