Як допомогти дитині подолати сором і замкнутість

У будь-якому класі є діти, які дуже сором'язливі, невпевнені в собі, бояться навіть слово сказати вголос, і тому вважають за краще мовчати і нічим не виділятися. Таких називають "тихими мишками". Вчителі ніколи не роблять їм зауваження, тому що ці діти завжди добре поводяться, на уроках не розмовляють і не порушують дисципліну.

Однак надалі постійна пасивність може призвести до негативних наслідків. Яких саме? І як навчити таку дитину не боятися проявити себе? Про це розповіла житомирська психологиня Наталія Сидоренок.

Не дай використовувати себе!

Якщо дитина-інтроверт, то, можливо, їй зовсім не самотньо і навіть комфортно бути завжди самій, і вона не потребує спілкування з іншими дітьми. Тоді нічого робити не треба. Але якщо дитина страждає від власного сором'язливості, страху спілкування та замкнутості, то потрібно розвивати її комунікативні навички та працювати з фахівцями. Інакше у майбутньому можуть виникнути серйозні проблеми.

Якщо дитина постійно пригнічує в собі емоції і боїться висловити свою думку, то з часом вона звикне жити в стані підпорядкування думці інших людей і намагатиметься робити так, як заведено в оточенні. Тобто людина вже у шкільному віці може втратити власне "я", а отже, сильно зменшити свою самооцінку. Така дитина не конфліктуватиме, проте не відстоюватиме свою позицію. Вона завжди робитиме так, як їй скажуть.

Такі діти впевнені в тому, що їх ніхто не любить, вони всім байдужі, тому й надалі уникатимуть соціальних контактів. У них навряд чи з'являться друзі. А якщо і знайдеться людина, яка підтримуватиме стосунки, то це буде лідер, який може використати сором'язливу дитину для власної вигоди.

"Сірі мишки" часто люблять мріяти, фантазувати, вести щоденник власних спостережень. Вони зазвичай багато читають, вигадують, але нікому не демонструють плоди своїх творів, а також проводять багато часу за комп'ютером.

У класі вони зазнають труднощів у спілкуванні з однолітками, а ще дуже переживають, коли мають відповідати біля дошки чи готувати презентацію. Зазвичай ці діти так сильно хвилюються, що у відповідальний момент "входять у ступор" і утворюється прогалина у пам'яті, незважаючи на те, що вони дуже добре підготувалися. В результаті – провал виступу, погана оцінка та глузування однокласників. Якщо не допомогти таким дітям, то в майбутньому вони будуть нещасними, оскільки їм легше жити, ніяк не проявляючи себе, цураючись оточення і водночас підкоряючись йому.

Що робити батькам?

Тата та мами повинні бути дуже чуйними та уважними з такою дитиною, особливо якщо вона хоче щось їм розповісти. Не пропустіть жодного її слова, намагайтеся ставити запитання, щоб вийшов повноцінний діалог. Стежте за емоціями дитини, навіть якщо вона їх приховує. Підтримуйте її в розмові, заохочуйте, дивуйтеся, захоплюйтеся — словом, провокуйте на виявлення власних емоцій. Не квапте дитину з відповідями, оскільки вона має подумати, налаштуватися і наважитися озвучити свою позицію.

Щоб дитина поступово вчилася спілкуватися з оточенням, доручайте їй ходити до магазину (а краще – на ринок) по продукти. Нехай вона найчастіше навідує родичів. Попросіть її пояснити молодшим братам-сестрам (або дітям родичів), як правильно розв'язувати задачі чи писати твори. Попросіть зателефонувати бабусі (дідусеві) та дізнатися про її (його) здоров'я. Грайте вдома в ігри, які дозволяють проявити себе, наприклад, фанти. Кому випав фант – розповідає уривок із будь-якого вірша, анекдот чи якийсь випадок із життя.

Батькам слід пояснювати дитині, що в жодному разі не можна йти на поводі в інших, якщо вона вважає інакше. У вирішальний момент потрібно вміти сказати ні, інакше можна опинитися у поганій компанії, навіть пов'язаній із криміналом. З дитиною треба говорити про людську гідність та рішучість, вчитися у героїв книжок та фільмів, які зуміли перемогти власний страх і сором.

Доручайте дитині різну роботу вдома та більше її хваліть. Говоріть про її переваги: гарні риси обличчя, доброта, посидючість, уміння фантазувати і таке інше. Намагайтеся, щоб дитина була одягнена не гірше за інших дітей, інакше вона буде соромитися ще більше. Було б чудово записати її в якийсь гурток, наприклад, в'язання, малювання, конструювання, де не потрібно постійно бути перед очима, проте все ж таки доведеться спілкуватися з керівником і однолітками, обговорювати проєкти, ставити спільні завдання, а ще виявляти індивідуальність у своїй творчості.

Як підняти авторитет дитини у класі?

У школі таким дітям можна доручати підготувати невеликі повідомлення на тему, яка дуже близька. Адже якщо дитині справді цікава тема, вона може захопитися, забути про свою сором'язливість і розповісти приголомшливі речі, які вона вичитала у книжках або дізналася з Інтернету. Це може бути повідомлення про життя тварин, про країни, про конкретного композитора або музичні стилі, про живопис і так далі. Чудово, якщо дитина має хобі. Тоді можна організувати в класі виставку її малюнків (листівок, плакатів, виробів з конструктора, моделей одягу), словом, потрібно дати сором'язливій дитині проявити себе. Тоді вона зможе повірити у власні можливості, набуде авторитету у однокласників і підвищить свою самооцінку. А згодом звикне робити повідомлення, які сприймаються на ура, припинить боятися відповідати на уроках, її моторошна сором'язливість і невпевненість у собі поступово підуть.