Гендер і виховання: шість фраз, якими можна зіпсувати майбутнє дитини

Біляївка.City писали про те, як гендерні стереотипи нав’язуються нам суспільством, і як негативно вони впливають на наше життя. Завершити цей цикл хочемо дуже важливою, на наш погляд темою, яка присвячена гендернонейтральному вихованню. Ми знайшли шість найбільш шкідливих фраз, які негативно впливають на дітей, обмежують їх можливості для самореалізації, псують здоров’я та навіть скорочують життя. Варто відмовитися від вживання цих фраз, якщо зацікавлені у щасливому майбутньому свого сина чи своєї доньки.

Звідки дитина дізнається, як це – бути хлопчиком чи дівчинкою? Діти народжуються на світ з однаковими потребами у безпеці, догляду, харчуванні. Це суспільство буквально з перших днів життя намагається нав’язати дитині певні стереотипи. Дівчат одягають у рожеве, а хлопчиків у синє. Перших зустрічають із кульками, на яких намальовані ляльки, а других – машинки.

Далі саме під впливом дорослих, дивлячись на їх поведінку, наслідуючи якісь вчинки, діти намагаються відповідати установкам, які чують із вуст важливих та авторитетних для себе людей. Навіть якщо це ламає саму дитину та псує їй усе життя.

До найбільш шкідливих установок належать ті, які здатні нашкодити майбутньому вибору професії, самореалізації, здоров’ю, тривалості життя тощо.

“Ти ж мужик, терпи”

Вирішили почати саме з цієї фрази, бо вона буквально забирає у чоловіків життя у майбутньому. В статті “Гендер і медицина” ми детально розглядали статистику. У 195 зі 198 країн світу жінки живуть довше за чоловіків на 6 років. Водночас, в Україні розрив між тривалістю життя жінок та чоловіків сягає 10-11 років.

Середній вік українських чоловіків – 66 років, заявили під час національної конференції з неінфекційних захворювань міжнародні експерти. При чому, як зазначили представники Всеукраїнської організації охорони здоров'я в Україні, майже 30% чоловіків, які померли у 2017 році внаслідок неінфекційних хвороб, належали до працездатної вікової групи 30-65 років. Імовірність померти у віці від 30 до 70 років в Україні значно вища, ніж в інших європейських країнах, і майже вдвічі вища для чоловіків, ніж для жінок. За словами експертів, 9 із 10 випадків смерті зумовлені неінфекційними захворюваннями. Мова йде про рак, діабет, серцево-судинні захворювання, психічні розлади та хронічні обструктивні захворювання легень. Це хвороби, розвиток яких можна попередити, якщо дотримуватися раціонального способу життя, вчасно проходити профілактичні огляди, виявляти медичну активність. Тобто, якщо травмували ногу чи палець, одразу звертатися за допомогою, а не чекати, поки проблема вирішиться сама.

У книзі докторки медичних наук Маріанни Легато “Чому чоловіки вмирають першими” є цікаві спостереження. Їх науковиця зробила після масштабної роботи, вивчаючи біологічні, культурні, особистісні чинники, які впливають на тривалість життя чоловіків.

Вона зазначає, що поруч із певними біологічними факторами, визначальну роль відіграє виховання. Чоловіків із дитинства переконують, що вони повинні терпіти біль. До медичних закладів вони звертаються під тиском рідних, або коли стан різко погіршується.

Є підстави говорити, що такий підхід до виховання вбиває чоловіків.

Що можна сказати натомість: у тебе болить щось, обов’язково треба обробити рану; давай сходимо до лікаря, біль - це ознака, що твоєму організму потрібна медична допомога.

“Ображає дівчинку? Значить, залицяється”

Якщо нас читають мами дівчат, то цю фразу бодай раз чула кожна. Приходиш у дитсадок, школу, оскільки донька скаржиться на образливе ставлення однокласника, а замість вибачення та педагогічної розмови про неприпустимість такої ситуації, чуєш:

– Ой! Та це ж нормально, це хлопчик так залицяється до вашої доньки.

Якщо навіть мова йде про симпатію, така ситуація має насторожити, замість того, щоб радіти їй. Адже дитина явно копіює чиюсь поведінку, у неї не сформована позитивна картина світу, в якій можна висловити свою симпатію цивілізованим способом.

Але це ще й зло в тому, що суспільство толерує перший крок у бік ймовірного домашнього насильства. Катерина Левченко, Урядова уповноважена з питань ґендерної політики, докторка юридичних наук, професорка стверджує, що домашнє насильство починається з дрібниць.

Грубість і образи найчастіше є наслідками низької самооцінки агресора та нестабільності психіки, яка обертається бажанням контролювати або знущатися над іншими для того, щоб відчувати себе повноцінним і врівноваженим.

І у випадку, коли хлопчик привертає увагу дівчинки через грубість, образи, легкі травми – це не привід для сміху, а привід звернути увагу на таку дитину психолога, корекційних педагогів.

Що можна сказати натомість: щонайменше – засудити агресію та сказати, що це неправильна поведінка, вона ображає, робить боляче, будь-яку інформацію можна донести словами, без використання сили.

“Ти же хлопчик, не плач!”

Із дитинства цю фразу хлопчики чують сотні разів. Упав – не плач, ти ж хлопчик! Образили? Не плач, дай здачі! Програв? Ну, чому нюні розпустив, тримай себе в руках!

Загроза цієї фрази в тому, що хлопчикам блокують емоційний розвиток та позбавляють їх права на природою задуманий спосіб зняття стресу – через сльози, через переживання горя в усіх його стадіях: шок і заперечення, біль і почуття провини, гнів, розчарування і гіркоту, і лише потім – прийняття ситуації та відчуття полегшення.

Порушуючи цей процес, хлопчиків змушують із першого етапу шоку і заперечення одразу перейти до прийняття ситуації, наче нічого поганого не сталося.

Що маємо в результаті? За інформацією Всесвітньої організації з охорони здоров’я, Україна входить до першої десятки держав із найвищими показниками кількості самогубств. При чому показники нашої країни удвічі перевищують світові. Важливий факт, українські чоловіки чинять самогубство у сім разів частіше, ніж жінки.Але практично у всьому світі чоловіки вкорочують собі віку значно частіше, ніж жінки, - в середньому в 1,8 рази, пише BCC.

Що можна сказати натомість: я розумію, що ця ситуація завдала тобі болю, що вона засмучує тебе, давай поговоримо, як цьому можна зарадити, ти можеш поплакати, в цьому немає нічого поганого, давай знайдемо з неї вихід, що ми можемо зробити, щоб тобі стало легше тощо.

“Ти ж дівчинка, навіщо це тобі”

Так часто кажуть, коли дівчинка виявляє якісь “недівчачі”, з точки зору суспільства, бажання: голосно сміятися, бешкетувати, бігати, грати машинками, лазити по деревах, вчити математику, одягатися не за модою, а потім – йти у нетипові для жінок сфери зайнятості – політику, владу, бізнес, правоохоронні органи, займатися програмуванням тощо.

До чого це призводить, вам можуть розповісти у цілій серії підкастів “Ти ж дівчинка”. Вони про жінок, які змушені були проживати не своє життя, руйнувати свої плани, бажання, або добиватися їх, долаючи навіть внутрішні упередження, які формувалися роками під тиском цих слів.

І вашій дівчинці, якщо цю фразу будуть казати саме їй, так само доведеться витрачати купу часу, емоцій, сил, щоб довести – їй ніщо не заважає грати у футбол, бути поліцейською, водити літак, чи пірнати з аквалангом. Просто той час, який би вона могла використати на удосконалення цих умінь, вона витратить на боротьбу із суспільною думкою та гендерними стереотипами.

Що можна сказати натомість: у тебе вийде все, це твоє життя і твій вибір, я вірю в тебе, головне, щоб ти була щасливою.

“Не будь, як дівчинка”

- Не будь, як дівчинка, ботан, матусин синок, - каже суспільство хлопчику, який м’який характером, схильний до наукової роботи, творчості, програмування, не має потягу до надмірної фізичної активності.

- Не будь пацанкою, ти, як хлопець, - звертається це ж суспільство до дівчини, яка легко розбере машину, дасть фору хлопцям у спортзалі, витривала та сильна.

Тим самим, авторитетні дорослі не лише псують життя дітям, які природою задумані кожен індивідуально, а й нав’язує стереотипи бути «мачо» для чоловіків, покірності та м’якості для жінок.

До чого це призводить? Наприклад, майже 80% випадків п'яних аварій трапляються з вини чоловіків-водіїв, найчастіше травми на виробництві отримують чоловіки. У 2019 році у першому кварталі, за даними Фонду соціального страхування України на підприємствах зі 100% травм 71,4% належали чоловікам.

Вислів “Я – чоловік, мені море по коліна” чи не йде від дитячого «Не будь дівчинкою, ризикуй, так вчиняють справжні чоловіки»?

Що можна казати натомість: тут, головне, не знецінювати свою дитину, якою б її не створила природа, частіше казати, що ви її любите, підтримуєте, а пропозицію вийти погратися на свіжому повітрі, можна сформулювати з турботою про здоров’я, запропонувати той вид активності, який дитині підходить за характером: прогулянки, велосипед, плавання тощо.

“Буть розумнішою/будь милою/будь жіночною”

По суті це звучить – будь зручною для всіх, а про свої бажання думай в останню чергу. Від дівчаток чекають лагідності та поступливості, але таке виховання робить дівчинку нездатною захистити себе. У школі, постійно поступаючись, вона може стати об’єктом буллінгу, а у стосунках із чоловіками буде довго терпіти приниження.

Низка досліджень встановили типовий портрет жінок, які страждають від домашнього насильства. Серед психологічних характеристик виділяють надмірну поступливість, невміння спілкуватися та відстоювати свої інтереси, низьку самооцінку, тривожність, пригнічений стан, догідливу поведінку тощо.

Фразами на кшталт «будь розумнішою», «будь милою», «будь жіночною», «будь поступливою», батьки виховують людину, яка буде дійсно терпіти все: образи, емоційне, психологічне, фізичне, сексуальне насильство.

Що можна казати натомість: психологиня Марта Приріз, яка працює з підлітками та дорослими, радить акцентувати увагу на якостях доньки, а не лише на її “жіночності”, не знецінювати її як людину, а казати, що вона гідна гарного до себе ставлення, не порівнювати її з іншими, з собою, поважати її право на індивідуальність, на власну думку, на відстоювання своїх прав, мотивувати її до більшого, демонструвати, що вам важлива саме вона: її бажання, думки, прагнення, орієнтувати її на самостійність, говорити, що у неї завжди є тил в особі її родини.

Замість післямови

Це всього лише шість фраз, але їх існує набагато більше. І всім батькам, які їх вживають, варто замислитися, яке майбутнє вони програмують для своїх дітей. Усі ці гендерні стереотипи, які вкладають у дітей, негативно впливають на їх розвиток, на їх майбутнє, на відчуття задоволення від життя.

Психологиня, психотерапевтка центру Neuroflex Олена Сєргєєва пояснює:

- Якщо батьки сформують у собі здатність до критичного мислення, до виявлення стереотипів, то вони зможуть передати цю навичку і дітям. Варто хоча б для себе проаналізувати, одяг якого кольору чи фасону носить моя дитина. Ці кольори вона сама обирала, чи тому, що я вважаю, що вони їй більше відповідають, зважаючи на стать? Чому я віддаю доньку на балет, а сина – на шахи? Бо я керуюсь інтересами дитини, чи це вплив гендерних стереотипів?

Вона радить використовувати спосіб "відзеркалення". Наприклад, чи сказали б ви "Терпи біль і не рюмсай" доньці? Якщо ні, то не кажіть їх синові.

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews