Експерт вразила правдою про сексуальне насильство над дітьми

Діана Портер, засновниця англійської фонду допомоги дітям, які пережили насильство, розповіла, як вона прийшла до своєї місії.

"Уперше я зіткнулася з цим дуже давно, коли була тимчасовою прийомною мамою для хлопчика і дівчинки 4 і 5 років (фостерна сім'я - це професійна родина, яка здійснює виховання дітей на певний період часу на підставі договору - Gazeta.ua). Я купала їх перед сном, коли хлопчик запитав мене: "А коли ти нас будеш бити?". Я здивувалася і пояснила, що ніколи не стану бити дітей. "Чому? Хіба ти нас не любиш?". Він був збентежений. Я, як могла, переконала його у тому, що він не сказав нічого поганого, чого варто було б соромитися.

Я почала займатися дітьми у кінці 80-их, коли троє моїх власних дітей виросли. Мій чоловік Колін спочатку не був у захваті від цієї ідеї, але я переконала його на короткострокову опіку. Це закінчилося тим, що ми усиновили двох із наших дітей, Роберта і Мішель, коли їм було по 10 і шість років.

Роберт у перші дні життя в нас запитав мене: "Скажи, а якщо мій батько не перестане робити зі мною те, що він робить - мене віддадуть у прийомну сім'ю?". - "Ти вже у прийомній сім'ї". - "Правда? Це і є "прийомна сім'я"? Тоді все в порядку".

Його батька позбавили батьківських прав за розпусні дії. Він лякав дитину, що в прийомній сім'ї буде ще гірше, тому потрібно тримати те, що він з нею робить, в таємниці. Це звичайна тактика гвалтівників.

Те, що я дізналася від Роберта, спонукало мене піти соціальним працівником у дитячий центр.

Незабаром мого чоловіка відправили у Мозамбік з гуманітарною місією, а ми з Мішель (якій виповнилося 16) поїхали слідом. Там ми зіткнулися з дітьми, які були покриті струпами, були позбавлені нормальної їжі і житла, не могли бачити або чути через наслідки інфекцій.

Ми їздили по селах, роздаючи куплені на свої гроші їжу, ковдри, іграшки та ліки. Це все коштувало дуже дешево, але було абсолютно недоступно для місцевих жителів.

Коли Мішель познайомилася з 6-річною напівсліпою дівчинкою, вона не витримала і попросила продати свого улюбленого коня в Англії, щоб обпалити операцію дитині. Мішель не могла собі дозволити розважатися, бачачи все це. Дівчинку успішно прооперували.

Коли ми повернулися додому, один з моїх друзів запитав мене, чи можу я допомогти дітям, які пережили насильство? Моєї участі в лікуванні та допомоги тоді потребували 75 зґвалтованих дітей.

Мене не вистачало на всіх і я заснувала фонд Fresh Start, покликаний допомагати їм. В основу фонду я поклала свої 6 тисяч фунтів, що залишилися після поїздки в Мозамбік.

Коли ми відкрилися в жовтні 2012, то отримали і опрацювали 775 офіційних сигналів від поліції, соціальних служб та лікарів. Ми одночасно допомагаємо приблизно сотні дітей пережити їм цей травматичний досвід.

Одним із найважчих випадків була 9-річна дівчинка, яка жила в ідеальній сім'ї з люблячими батьками. Після одного випадку домагань її власного діда, її світ порушився.

Вона перестала ходити до школи і бачити друзів. Дівчинка замкнулася в собі. Дід визнав свій злочин і нині сидить у в'язниці. Але це був шок для всієї родини.

Ми допомогли дитині, вона знову може жити нормальним життям. Я ніколи не прошу своїх дітей розповідати мені, як вони живуть далі, бо вони мають залишати це все за спиною. Але коли дізнаюся про те, що у них все добре, я щаслива.

ТЕ, ЩО Я РОЗПОВІМ ВАМ ПРО СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ, ЗМІНИТЬ ВАШІ УЯВЛЕННЯ

1. У більшості випадків насильником виступає рідний батько.

2. У 95% випадків дитину гвалтує той, кого вона добре знає (близький родич, друг сім'ї, сусід).

3. Вашій дитині дуже важко в суді довести провину кривдника. Діти плутаються в датах, бо для них "це почалося, коли мені було п'ять чи ні, п'ять з половиною" - не має значення. А для дорослих адвокатів і присяжних має. Такі справи розвалюються, бо потерпілий плутається у свідченнях.

4. Ваше невіра. Дитина може повідомити вам, що щось відбувається не так, але якщо ви зустрінете її скаргу сигналом: "Не вигадуй, наш тато так не може", вона більше до вас не прийде за допомогою. Саме так і відбуваються багаторічні історії згвалтувань в сім'ї.

5. Діти бояться повідомляти про насильство в сім'ї, бо залякані розповідями, що їх віддадуть у дитбудинок, прийомну сім'ю. Або що гірше, залишать жити в одному будинку з насильником. "Ми вирішили не виносити сміття з хати". Пам'ятайте, що ви стаєте співучасником злочину.

Я намагалася почати кампанії з ранньої сексуальної освіті в школах. Зустрічала багато дітей, які говорили мені: "Я не знав, що зі мною робили, поки не отримав сексуальну освіту. Я думав, що це нормально, так дорослі роблять з усіма дітьми".

Вибачте, я скажу це. Багато дітей розповідали нам, як на них "попісяли чимось білим", і кількість таких випадків просто жахає. Вони могли б знати, що з ними не можна так поводитися, якби батьки розповіли дітям, що нормально, а що ні.

Намагаючись зберегти дітей неінформованими, ми підігруємо ґвалтівникам.

Одна з моїх дівчаток зізналася мені, що не хотіла жити після всього того, що з нею сталося. І тільки коли вона дивилася на смайлик - логотип нашого фонду, вона знаходила у собі сили дожити до наступного дня.

І тому я ніколи не піду на пенсію з цієї роботи".

ВАЖЛИВІ ФАКТИ ПРО НАСИЛЬСТВО ЩОДО ДІТЕЙ:

- 25% усіх дітей пережили сексуальні домагання, насильство або розпусні дії у тій чи іншій формі.

- Дитячий телефон довіри Великобританії тільки у 2016 році отримав 7 тис. дзвінків від дітей і підлітків з приводу сексуального насильства.

- 50% сексуальних домагань до дітей відбуваються у них вдома. У половині випадків розпусні дії над дитиною здійснює підліток, який не досяг 18 років.

- Діти-інваліди у три рази частіше піддаються насильству, ніж звичайні діти.