Die Welt: Чому антивакцинатори стали такими могутніми?

Кір, паротит і коклюш повертаються, бо дедалі більше батьків не захищає своїх дітей. Сперечатися з противниками вакцинації — даремна трата часу. Але недооцінювати цю марнославну секту було б помилкою

Кір повернувся. Цього року лише в Сполучених Штатах зареєстровано вже 228 випадків. Найгірша ситуація на Північному Заході, бо, за законами, там батькам не щепити дітей найлегше. Зачепило й штати Нью-Йорк та Нью-Джерсі. Щоправда, порівняно з Філіппінами все це дрібнички. Там справжня епідемія: 13 723 випадки й наразі 215 померлих. І йдеться не лише про кір. Повертається паротит, правець, коклюш. Звичайно, цілком вітряна віспа в Сполучених Штатах ніколи й не зникала, але тепер цифри знову зростають.

Багато так званих дитячих хвороб уже вважалися побореними (кору, наприклад, у Сполучених Штатах не було з 2000-го). Те, що вони саме тепер повертаються з такою силою, має свою причину: рух против вакцин у всіх індустріальних країнах, включаючи Німеччину, здобуває дедалі більше прихильників. Лавина, яку вони спричинили та жертвами якої стають передовсім діти, для противників вакцинації не привід ховати очі від сорому. Навпаки: «Дихніть на мене!» — написала у Twitter така собі Дарла Шайн. Вона заявляє, що всі представники її покоління дитячі хвороби пережили без наслідків. До того ж стверджує, що кір допомагає проти раку. Вона не просто хтось, адже її чоловік Білл — керівник із комунікацій у Білому домі.

Це не місце для боротьби з противниками вакцинації. Досвід показує, що то марна трата часу. Тому лише вкотре наголосимо на тому, що вам підтвердить будь-який лікар чи фармацевт: вакцинація не лише ефективний, а й найдешевший спосіб запобігти захворюванням. Британське дослідження, яке стверджувало, що є зв’язок між вакциною проти кору, паротиту, краснухи та аутизмом, спростували десятки разів — востаннє данська група дослідників, що протягом десяти років спостерігала 600 тис. дітей. (А лікар, який опублікував згадане дослідження, втратив ліцензію на практику. Він шарлатан.

Коли колективний імунітет населення руйнується, дітей, яких не можна вакцинувати з обґрунтованих причин, уже неможливо захистити. Відкидання вакцинації має до науки такий самий стосунок, як і віра у відьом.

То чому ж противники вакцинації раптом стали такими могутніми? Бо в їхньому випадку йдеться про симптом глибшого нездужання — лихоманки, що давно охопила всю державну сферу. Її нечітко описують таким словом, як «популізм», але воно не цілком пояснює діаг­ноз. Однак на прикладі борців із вакцинацією можна встановити його досить точно.

Параноя та марнославство

Перше, що впадає в око, — гідне подиву марнославство в противниках вакцинації. Ви півгодини чи годину подивилися відео на YouTube — і вуаля: уже краще знаєтеся на імунології, ніж той, хто шість років вивчав медицину. Схожість, наприклад, із британцями, які за вихід із ЄС, дивовижна. Тут варто згадати продавця квітів, якому можна подивуватися в телевізійній передачі. Він був за Brexit, а тепер приголомшений: якщо Британія розірве свої зв’язки з ЄС і через це в Кале застрягне купа вантажівок, які досі завжди привозили свіжі тюльпани, то йому, ймовірно, доведеться закрити свій магазин.

Йозеф Бойс іще був скромний. Він просто стверджував, що кожна людина — митець. Сьогоднішнє гасло: кожна людина — експерт, більше не потрібно вчитися, достатньо мати думку. Завдяки інтернету дедалі більше людей може віддатися цій зловісній омані.

Друга особливість противників вакцини — їхня параноя. Ці добрі люди серйозно вірять, що фармацевтичні компанії та лікарі (коротко — «еліти») змовилися, щоб робити їхнім дітям шкідливі вакцини. До речі, тим часом опитування підтверджують: противники вакцин також схильні вірити, що події 11 вересня — це робота американських спецслужб або Моссаду, приземлення на Місяці ніколи не було, а члени Білдерберзької групи спільно з ілюмінатами хотіли встановити новий світовий порядок. Це божевілля змов аж ніяк не пов’язане з партійністю. У нього є як ліворадикальні, так і національно-консервативні прихильники. Серед противників вакцинації є люди із сільської місцевості, які вважають підозрілим усе, що походить із великих міст; а також і міські матері, які здобули хорошу освіту.

Третє — для противників вакцинації характерна дивна суміш анархізму й покоління перед авторитетами. З одного боку, вони заявляють: «Я не дозволю накидати мені умови, держава не має права наказувати мені, які речовини вводити моїй дитині!». З другого — вони обирають сильних осіб (зазвичай це чоловіки), яким тоді безумовно вірять: як-от тому британському лікареві з його фатальним дослідженням аутизму. Не дивно, що опір вакцинації узяло на озброєння багато авторитарних політичних рухів. Добрий приклад — польська ПіС: вона щойно домоглася, щоб закон, який має заборонити примусову вакцинацію, пройшов у Сеймі перше читання.

Вважати противників вакцинації маленькою тупою сектою було б помилкою

Маттео Сальвіні, лідер праворадикальної «Північної ліги», примусову вакцинацію називає «беззмістовною і в багатьох випадках шкідливою». Джеремі Корбін, голова лівоекстремістської британської партії лейбористів, захоплюється гомеопатією. Дональд Трамп пише у Twitter: «Здорова дитина йде до лікаря, її по вінця накачують купою потужних вакцин, вона змінюється — і упс! Аутизм. Таких випадків удосталь!»

Розумні люди схильні недооцінювати такі рухи, як-от противників вакцин, вважаючи їхні аргументи смішними, а пропозиції абсурдними. Але ставитися до антивакцинаторів як до тупої маленької секти помилка хоча б тому, що ця група має у своїх рядах американського президента. Минулого літа на вулиці Варшави вийшли тисячі противників вакцинації. У США вже 17 штатів дозволяють батькам не вакцинувати своїх дітей зі світоглядних міркувань, і ця тенденція зростає. На Філіппінах кількість людей, які вважають вакцини ефективними, впала з 82% до 22%. Відкиньмо ілюзії: на нас котиться цунамі ірраціоналізму.

Що допоможе? Якщо порівняти з підводним землетрусом, який призвів до високих пінистих хвиль, то й ідеться, мабуть, про збочену форму жаги пригод. Небезпечне життя спов­нене вражень. Безпеку натомість часто супроводжує її потворна маленька сестра — нудьга. Хто не вакцинує дітей, той хоче — цього можна побоюватися — пережити щось бентежне, він любить ризик. Тоді ця готовність до ризику, звичайно, не сприймає аргументів, а якщо йдеться про абсолютно невизнану жагу пригод, то й поготів.

Тут, на жаль, допоможе лише один урок — катастрофа. Знадобляться смерті, багато смертей, перш ніж антивакцинатори заповзуть назад у свій кут і мовчатимуть наступні чверть століття. Це стосується й інших проявів нездужання, у яких є загальна назва — популізм. Brexit має призвести до державного банкрутства, перш ніж усі зрозуміють, що ідея, мабуть, була поганою. Дональд Трамп має безборонно зруйнувати Америку, перш ніж 40% американського населення, для яких він месія, перестануть молитися на нього. А ще це можна сказати коротше, словами педіатра мого сина, відомого лікаря Гіршманна: «Вакцина є проти всього. Немає її лише проти дурості».