Чому патронат потрібний Україні

"Щороку в українських судах розглядається близько 10 тисяч справ щодо позбавлення батьківських прав, і близько 80% з цих справ задовольняються, тому діти потребують сімейного влаштування".

Це слова Лариси Стриги з МБО "Партнерство "Кожній дитині", які допомогли узаконити послугу патронату в 2016 році.

Патронат – це соціальна послуга, яку надають дитині, поки фахівці соціальних служб працюють з її батьками.

Це означає, що процес розлучення із сім’єю буде для неї менш травмуючим. Адже послуга патронату надається в домашніх умовах, є короткотривалою (до 6 місяців) та орієнтована на потреби дитини.

Патронатні вихователі здійснюють догляд, виховання та реабілітацію дитини та водночас підтримують зв’язок з рідними.

Перш ніж надавати цю послугу вони проходять співбесіду та навчання з 12 занять, яке стосується як самої послуги, так і виховання дітей, а ще роботи у міждисциплінарній команді фахівців, якою і є патронат.

Переваги патронату над інституційним доглядом

Чи знаєте ви куди потрапляють діти, коли їм небезпечно знаходитися у своїй родині?!

Спочатку за цією дитиною приїжджають незнайомі люди і забирають в лікарню, там вона перебуває, як правило, від 3-х до 7 днів.

Потім потрапляє в притулок на невизначений термін.

Чому невизначений?

Бо в цей час команда фахівців допомагає біологічним батькам поліпшити їхнє становище, аби наприкінці цього процесу дитина до них таки повернулася.

Або ж навпаки – починається процес позбавлення батьківських прав та пошуку нової сімейної форми виховання (усиновлення, опікунство, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу).

Якщо ж такої не знаходять, то дитину поміщають в інтернатний заклад. Ці заклади постійно змінюються (наприклад, дитині виповнилося 7 років, а заклад для дошкільнят).

В цей перелік може додатися ще перебування у психіатричній лікарні.

Вже після закладу дитина вступає у ПТУ (проте далеко не в кожне, бо, як правило, такий заклад повинен мати гуртожиток із кухнею та санвузлом, та можливістю приймати дітей, які мають психічні порушення чи інвалідність).

Після 18 років дитині держава нічого вже не винна, і залишається розраховувати тільки на свої сили.

Якщо ж дитина мала групу інвалідності, то їй можуть запропонувати путівку в будинок для престарілих.

Наявність в громаді послуги патронату дозволяє скоротити цей складний шлях дитини та стати ланцюжком між рідною або новою сім’єю.

Тобто дитина після вилучення з біологічної сім'ї одразу потрапляє у патронатну сім’ю, а після неї повертається або до батьків, або до нової сім’ї.

Саме так має реалізовуватися право дитини на сім’ю згідно Конвенції прав ООН.

Чому патронат повільно розвивається?

Через слабку обізнаність та стереотипи.

Найпоширеніше, люди думають, що дитина звикне до патронатних вихователів і розлучення її травмує. Виходить, що попередній шлях без патронату менш травмуючий?

Також люди хвилюються, що після патронату дитину повернуть в небезпечні умови назад. Ті умови можуть розходитися із нашими уявленнями про майбутнє для власних дітей, але точно вони не є небезпечними. Бо батьки інтенсивно працюють над подоланням складнощів в своєму житті. Якщо ж ні, то все просто - їх позбавляють батьківських прав.

До сих пір більшість думає, що складні життєві обставини – це алко та наркозалежні батьки. Та насправді, це може бути хвороба матері і відсутність рідних, непристосовані житлові умови для дитини через брак коштів чи трагічні обставини.

У патронатні сім’ї можуть бути влаштовані, наприклад, немовлята, від яких відмовилися, загублені діти до встановлення особистості.

Що потрібно робити, аби патронат замінив інтернатну систему?

По-перше, повірити науковим дослідженням. Зрозуміти, що найкраща допомога дитині – це можливість зберегти її рідну сім’ю.

Дитині може бути погано/небезпечно в її сім’ї, але вона ніколи не обере інтернату. Вона просто хоче нормальну сім’ю, яка буде про неї піклуватися.

По-друге, перестати возити подарунки дітям в інтернатні заклади, а підтримувати їхні сім’ї. Так, це незручно, довше, без "концерту" та піару. Але це потрібно їм більше.

По-третє, зрозуміти, що патронат – це послуга. Послуга, яка оплачується. Оплачується тому, що це робота.

Зараз в Україні створено 135 патронатних сімей, куди було влаштовано близько 800 дітей (для порівняння, в Румунії таких сімей понад 700). З них 45 % повернулися в свою біологічну сім’ю. Інших вдалося влаштувати у сімейні форми виховання (де дитина може проживати до 18 років).

Тому, якщо ви хочете надавати допомогу дітям професійно, отримувати гідну зарплату та мати трудовий стаж, дізнавайтеся про цю послугу більше у місцевих центрах соціальних служб для дітей, сімей та молоді.