Чи вирішить періодичний огляд ООН проблеми прав людини?

24 жовтня у Женеві озвучать урядову доповідь від України про права людини на основі чотирирічного моніторингу - Універсального періодичного огляду. Але чи не переважать геополітичні протистояння права людини? І чи зможуть громадські організації пролобіювати якісь рекомендації українському уряду?

Україна в рамках УПО звітує вдруге. В ООН запитають про виконання рекомендацій, на які наша країна дала згоду у 2008 році: прийняти всеохопне антидискримінаційне законодавство, посилити незалежність судової гілки влади, запобігати тортурам, сприяти захисту прав дітей - більше 30 рекомендацій.

Чим УПО відрізняється від решти механізмів?

Для простої людини міжнародні механізми правозахисту занадто абстрактні і малозрозумілі. В останні роки ближчим для українців став Європейський суд з прав людини. Туди може подати скарг фізична особа чи громадська організація. Рекомендації Європейського суду стосуються справ, де є порушення положень Європейської конвенції про права людини. Рішення Європейського суду спрямовані на усунення несправедливості у конкретних випадках. І Україна вже на 5 місці в Європі за кількістю скарг, що перебувають на розгляді в ЄСПЛ. Виконання рішень ЄСПЛ в Україні проблемне, має рекомендаційний характер, але цей механізм уже на слуху, його розуміють і активно використовують. Чого не скажеш про Універсальний періодичний огляд (УПО), який має інші завдання.

Головні дійові особи в УПО - держави. Важливий, хоч і опосередкований вплив, можуть здійснювати правозахисні організації. В рамках УПО державі адресують рекомендації з приводу ратифікації міжнародних документів, реформи законодавства. Держава добровільно може прийняти рекомендації і взяти на себе зобов’язання їх виконати. Тому рекомендації УПО мають більш стратегічний характер.

Україна звітує ООН про права людини не тільки в рамках УПО, а й з приводу ратифікованих нею конвенцій. Особливість УПО полягає в тому, що його стандарти поширюються на всіх членів ООН (193 країни). А претензії дотримання положень, передбачених міжнародними договорами, припустимі тільки, коли та чи інша країна ратифікувала договір. Тому в системі ООН Універсальний періодичний огляд є найбільш масштабним механізмом моніторингу прав людини.

Поєднання дієвості і водночас неупередженості та невтручання щодо суверенних держав – нелегке завдання для міжнародних організацій. Рада ООН з прав людини існує тільки від 2006 року, замінивши Комісію ООН з прав людини, яку визнали неефективною. Один із головних закидів до Комісії ООН з прав людини була присутність в її складі представників від держав із кричущими порушеннями прав людини. Та ж сама проблема зберігається і в Раді ООН з прав людини і експерти застерігають правозахисні структури від наступання на старі граблі… Є сподівання, що УПО як інструмент Ради ООН з прав людини має запровадити міжнародний діалог нової якості.

Про соломинку в оці: «Як вони посміли?»

Саме держави члени Ради ООН з прав людини дають рекомендації країні, яка проходить огляд. Звідси звинувачення у політизованості УПО як механізму. Критики висловлюють сумніви, наскільки справедливо одна держава може порадити щось іншій, зважаючи на геополітичні амбіції. Тим більше, що серед членів Ради ООН з прав людини є країни із недемократичними політичними режимами. Рекомендації від країн-правопорушників або оцінки, продиктовані політичним протистоянням чи дружбою, можуть бути сприйняті як менш якісні.

Саме такий випадок був у 2012, коли Велика Британія звітувала в УПО. Пакистан порадив британцям активніше розвивати мультикультуралізм, а Білорусь і Росія прирівняли умови британських в’язниць до тортур. Daily Mail зібрала гострі відгуки англійських політиків та експертів на рекомендації, від країн-двієчників, резюмуючи у назві матеріалу «Як вони посміли?..». Такого роду рекомендації, йдеться у матеріалі Daily Mail, дискредитують правозахисні механізми ООН.

Рекомендації країна бере на себе добровільно і від деяких може відмовитися. У 2008 році Росія в рамках УПО рекомендувала Україні захистити права російськомовних громадян і дати спеціальний статус російській. Україна таку пропозицію відхилила з аргументами, що права російськомовних в Україні і так захищені.

Лобіюємо права людини…

«Громадські активісти можуть лобіювати певні питання через міжнародні організації та структури – як урядові, так і неурядові. Принцип полягає в тому, що питання, які лобіюються таким чином, стосуються дотримання державою певних прав людини (або для певних груп), які вона зобов’язана виконувати і не виконує. Міжнародні урядові та неурядові організації можуть порушувати ці питання на вищих рівнях під час перемовин з нашою державою, або ж застосовувати інші інструменти (письмові звернення, резолюції, інші методи тиску)», - пояснює Анна Довгопол, ЛГБТ-активістка.

УПО охоплює всі країни ООН, яких налічується 193 - з різними традиціями і баченням прав людини. Знайомлять членів іноземних місій із ситуацією в тій чи іншій країні місцеві правозахисники, які можуть так пролобіювати рекомендації для своєї держави через міжнародні структури. Адже іноземним делегаціям важливо приймати рішення не тільки на основі офіційної інформації уряду, а й послухати представників громадянського суспільства.

Для НУО періодичний огляд в ООН є нагодою донести свої ідеї до власних урядів. Наприклад, в Україні при підготовці до другого періодичного огляду НУО не тільки готували тіньові доповіді, а й були залучені до напрацювання національної доповіді.

Буває, що ідеї від установ рівня ООН для держави переконливіші за аналогічні, висловлені громадською організацією. Справджується теза «Не важливо, що говорять, – а важливо, хто говорить».

На попередній сесії в Женеві 31 серпня українські НУО могли надати інформацію делегаціям інших країн ООН. Крім того, можна було заручатися підтримкою від іноземних посольств та міжнародних неурядових організацій.

Громадський Простір поцікавився в українських правозахисників, як вони лобіювали права людини для УПО.

Ірина Федорович, співкоординатор проекту "Без кордонів":

«У травні був сніданок для дипломатів, де учасники представляли альтернативні доповіді та свої рекомендації. Були індивідуальні зустрічі з посольствами або переписки. Я спілкувалася, наприклад, із Посольством Нідерландів зі своєї теми і висилала їм рекомендації для України. У серпні була pre-session для України в Женеві, де представники коаліцій правозахисних НУО презентували доповіді і основні рекомендації, там було близько 25 представників від країн при ООН».

Марія Алєксєєнко, представниця Коаліції «Права дитини в Україні, голова Жіночого Консорціуму України:

«Наша коаліція запропонувала 4 основних рекомендації, які стосуються права дитини на сім’ю та альтернативну сімейну опіку, захисту дитини у конфлікті з законом, захисту дітей-біженців, а також адекватного фінансування Національного плану з впровадження Конвенції ООН з прав дитини. Найбільше запитань у представників місій іноземних країн викликала проблема дітей у конфлікті з законом, а саме, порушення прав дитини правоохоронними органами. Ми сподіваємося, що нашу думку врахують, і ми побачимо ці рекомендації в загальному переліку тих, які отримає Україна, для покращення ситуації з правами людини».

Представники іноземних відомств поки остерігаються давати гарантії щодо підтримки тих чи інших рекомендацій. Про успішність лобіювання правозахисники дізнаються після 24 жовтня.

Що робити, коли держава не виконуватиме прийняті рекомендації?

Наразі УПО не передбачає чітких санкцій, але реалізатори механізму запевняють, що будуть розглядати випадки неспівпраці. Рада ООН з прав людини може сприяти із виконанням рекомендацій через спрямування фінансової і технічної допомоги.

Джерело : Громадський Простір