Чи домовляться Україна і Росія про долю дітей без супроводу?

За даними звіту CRIN, закони, спрямовані на захист дітей без супроводу, тільки додають їм страждань. Кишинівська угода[1] - головний інструмент щодо становища дітей без супроводу в регіоні, а також внутрішнє законодавство країн СНД не керуються інтересами дитини і ставляться до дітей без супроводу як до злочинців, а не пропонують їм захист.

 

«Перше у своєму роді дослідження умов для дітей без супроводу в СНД виявило дійсно разючі дані. Дітей без супроводу занадто довго ігнорували, і зараз настав час для держав виконати зобов'язання, які вони взяли на себе, ратифікувавши Конвенцію про права дитини та інші міжнародні договори», – сказала Лариса Абрицька, координатор Міжнародної мережі з прав дитини “CRIN” у Східній Європі та Центральній Азії.

Лариса підкреслила, що у Кишинівському договорі не розділяються поняття дітей без супроводу та розлучених дітей, що робить їх більш вразливими. Крім того, діти без супроводу не обов'язково є біженцями, але в СНД вони такими вважаються.

Умови в приймальниках-розподільниках, куди направляють дітей, є занадто жорсткими навіть для тих, хто звик до реалій українських дитячих будинків. Двері в дитячих спальнях без ручок, вони замикаються і відмикаються ззовні; щоб піти в туалет, потрібно питатися дозволу, а дзвінки та особисті зустрічі можливі тільки в присутності наглядача.

 

«Механізм, встановлений угодами між країнами СНД, взагалі не працює у випадках, коли дитина проживала на території, де відбуваються конфлікти. Адже наразі не можливо дізнатись інформацію про дитину, підтвердити факт проживання на території, встановити місцезнаходження законних представників дитини», - сказала Оксана Москаленко, координатор програми захисту прав дитини Жіночого консорціуму України, представник Коаліції "Права дитини в Україні".

 

«У нашій країні дитина є об'єктом турботи і захисту з боку держави, а не суб'єктом, який має якомога повніше реалізувати свої права. Приймальники-розподілювачі працюють як злагоджений механізм, але дітей там немає. З 9 закладів, які ми промоніторили, тільки в двох-трьох були діти. Система працює марно», - зазначила Марія Ясеновська, президент Харківської обласної фундації «Захист прав дитини». «У приймальниках формальні процедури наближені до пенітенціарних, там прагнуть створити дітям тепличні умови, огородити від зовнішнього світу. Зараз приймальники не пристосовані до надання психологічної допомоги, не кажучи вже про прийом дітей з особливими потребами. Це пов'язано з тим, що заклади знаходяться в системі МВС. Якщо ж перевести їх у соціальну систему, це може сильно покращити ситуацію», - зазначила експерт.

 

«Разом з тим, зараз кордонами роз’єднались сім'ї. Діти та батьки знаходяться в різних країнах. Батьки оберігають своє майно, діти ховаються від куль в Білорусії, Російській Федерації тощо. І ми не маємо інформацію про долю як батьків, у нас не має інформації про загиблих, також ми не в змозі прослідкувати долю дітей, що втрачають зв'язок з родичами, або стають сиротами в наслідок конфліктів. І це ще одна небезпека», – зазначила Оксана Москаленко, координатор програми захисту прав дитини Жіночого консорціуму України, представник Коаліції "Права дитини в Україні".

 

У представництві Управління кримінальної міліції у справах дітей, додали, що для попередження випадків втрати зв’язку сім’ї мають реєструватись. А також підкреслили необхідність звертатися до міліції у випадку зникнення без вісти родичів. Для подальшої розробки алгоритму поводження з дітьми без супроводу пропонують Постанову Кабміну №569 від 2003 року “Про затвердження Порядку повернення до України позбавлених батьківського піклування дітей, які є громадянами України”.

 

Зважаючи на позиції учасників, організатор прес-конференції Коаліція «Права дитини» закликала уряд України розпочати процес перемовин з країнами СНД.

 

 

 

---