Якщо дитина - жертва сексуального насильства

Якщо дитина стала жертвою сексуального насильства, необхідно якомога швидше і ефективніше постаратися допомогти йому. Допомога та психологічна підтримка повинна виходити як від батьків, так і від фахівців, які знають, як саме допомогти дитині, що отримав важку фізичну, психологічну та емоційну травму.

Що таке сексуальне насильство і хто винуватці?

Залучення дорослими людьми дитини чи підлітка в сексуальну активність для отримання сексуального задоволення є сексуальним насильством. Однак примушувати дитину чи підлітка здійснювати сексуальні дії можуть не тільки дорослі, а й інші сексуально активні підлітки.

Необхідно знати, що сексуальне насильство включає широкий спектр дій з боку насильника: статеві зносини (вагінальним, анальним способом); оральний секс; стимуляцію статевих органів рукою або предметами; мастурбацію (односторонню або взаємну); введення в піхву або анус різних предметів ; оголення інтимних частин тіла перед дитиною або вчинення статевого акту в його присутності; демонстрація дитині порнографічних матеріалів; залучення дитини у виготовлення порнографічних матеріалів або в проституцію.

Поширена думка, що винуватцями сексуального насильства над дитиною є незнайомі люди, але, на жаль, це стосується лише половині випадків нападу на дітей і підлітків. Решта ж акти насильства щодо дітей скоюють знайомі люди або навіть родичі.

Хто стає жертвами сексуального насильства

Найчастіше жертвою сексуального насильства стають як хлопчики, так і дівчатка у віці 8-12 років, але жертвами можуть стати навіть немовлята. Не слід думати, що сексуальному насильству піддаються діти та підлітки, які ведуть себе якось неправильно, дуже часто це трапляється з дітьми, які дуже довірливо ставляться до людей.

Повірити і допомогти дитині

Іноді батькам складно визнати, що їхня дитина піддався сексуальному насильству, проте їм це необхідно визнати і допомогти дитині подолати весь жах того, що сталося.

Якщо дитина розповів батькам про сексуальне насильство над ним, йому необхідно вірити, тому що діти не вигадують історій про насильство. Хоча дуже часто саме брехня / заперечення пережитого є одним із способів виживання жертв насильства. Найчастіше до такого способу вдаються діти, які з якихось причин боятися говорити правду. Така поведінка завдає ще більшої шкоди потерпілому від насильства дитині.

Як би не було важко батькам визнавати, що дитина піддався сексуальному насильству, варто пам'ятати, що дитина потребує, щоб батьки усвідомили, який біль і страждання він відчуває. Необхідно проявити до своєї дитини всю любов і співчуття, на яке ви тільки здатні, тому що йому вкрай необхідні турбота, співчуття і любов.

Треба чітко розуміти, що, хоча дитина постраждала в результаті дій дорослої людини, він може відчувати почуття провини за подію. Тому дитині необхідно дати зрозуміти, що він ні в якому разі не винен у насильстві, скоєному над ним, і за це несе відповідальність тільки людина, яка це зробив.

Допомагати повинні не тільки батьки а й психолог

Довга дорога до зцілення

Батьки повинні знати, що дорога до зцілення буде довгою і надзвичайно важкою. Використовуйте всі доступні можливості і джерела підтримки для надання допомоги дитині. Швидкого і безболісного зцілення від наслідків сексуального насильства не буває, реально процес психологічного зцілення може розтягнутися на довгі роки.

У багатьох дітей, які зазнали сексуального насильства, розвиваються психосоматичні хвороби: неврози, алергічні захворювання, а також гастрити, коліти, виразки шлунково-кишкового тракту. До того ж під впливом пережитого в дитячому віці насильства формується травмована особистість з цілим комплексом психологічних особливостей, таких як низька самооцінка, нездатність досягати успіху і будувати продуктивні взаємини.

Допомога дитині, який піддався сексуальному насильству, повинні надавати не тільки батьки, а й відповідні соціальні служби, психологи та педагоги. Довгу дорогу до зцілення дитина повинна пройти в атмосфері любові, тепла та розуміння.

Зазначена вище інформація призначена лише для ознайомлення, та не являється інструкцією до самолікування. Перед прийняттям будь-якого рішення слід звернутися за консультацією до лікаря.