Що насправді показує статистика розлучень. Блог американського психолога

Точно відповісти на питання, яка ймовірність того, що ваш шлюб розпадеться, соціологи не можуть. А якщо приблизно, то 42-45%.

Чи правда, що близько половини всіх шлюбів закінчуються розлученнями? Це має бути просте питання: врешті-решт, розлучення — дуже ясна і однозначна подія, що залишає офіційний паперовий слід. Але відповідь на нього досі спірна.

Які нинішні претензії з приводу статистики розлучень?

У 2010 році Пол Амато опублікував огляд досліджень про розлучення в престижному журналі про шлюб та сім'ю. Ось цитата: "В кінці ХХ століття від 43% до 46% шлюбів, згідно з прогнозами, повинні були закінчитися розлученням. Оскільки деякі пари розлучалися без штампа в паспорті, то загальне переконання в тому, що близько половини шлюбів розриваються за згодою сторін є розумним допущенням".

Тобто відповідь Пола Амато була "так", це правда: половина шлюбів закінчуються розлученням.

У 2014 році Клер Каїн Міллер у своїй публікації в Нью-Йорк Таймс заявила, що все це неправильно: “Те, що відсоток розлучень зростає, або що половина всіх шлюбів закінчуються розлученням, вже не відповідає дійсності. Причому це не було правдою протягом деякого часу".

Міллер зазначила, що серед людей, які одружилися в 1990-і, набагато більше тих, хто відсвяткував свою 15-ту річницю весілля, ніж серед тих, хто пов'язав себе узами Гіменея в 1970-х або 1980-х роках. "Якщо нинішні тенденції збережуться, то майже дві третини шлюбів ніколи не будуть закінчуватися розлученням, якщо вірити даним Джастіна Вольферса, економіста Мічиганського університету", — написала вона.

Цей прогноз, мовляв, відсоток розірваних шлюбів у майбутньому складе лише трохи більше однієї третини — припущення. Крім того, воно зроблено з важливим застереженням: "...Зниження розлучень концентрується серед людей з вищою освітою. Для менш освічених цей показник наближається до пікових значень минулих років".

Стаття Міллер викликала справжній переполох. Демограф Стівен Рагглс, навпаки, стверджував, що відсоток розлучень зростає з плином часу: "Настільки палко бажане зниження кількості розлучень є результатом некоректних даних і поганого аналізу. Єдині достовірні дані про поточні розлучення приходять з Дослідження американського товариства (American Community Survey, ACS). І вони, пов'язані з подружніми парами, які старіють, показують різке збільшення ризику розлучення. Починаючи з 1990 року кількість розлучень особливо разюча серед літніх людей: частота розлучень тих, кому від 55 до 64 років, збільшилася в чотири рази порівняно зі статистикою за останні три десятиліття".

Джастін Вольферс потім опублікував аргументи в захист своїх слів з приводу скорочення числа розлучень у Нью-Йорк Таймс. Рагглс знову заперечив, що спирається на статистичні аргументи, і припустив, що Вольферс зі своїм оптимізмом опинився в меншості: "Консенсус більшості демографів вважає, що припущення про зниження кількості розлучень передчасне".

Після такого перетягування каната у професора Скотта Стенлі виникло таке саме питання, що і в мене: а що ж сам Пол Амато (який написав огляд у 2010 році) думає з цього приводу тепер? Він запитав у нього і отримав відповідь, дуже схожу на вже цитований висновок. Амато вважає, що на сьогодні ризик розлучень протягом життя становить 42-45%. І якщо включити сюди розставання без документального оформлення, то загальна ймовірність розпаду сім'ї – близько 50%.

Чому так багато суперечок зі статистики розірвання шлюбу?
1. Немає єдиного способу виміряти рівень розлучень. Ось деякі з них:

Коефіцієнт разлученості: число розлучень на 1000 осіб населення.
Бюро перепису використовує цей метод, але його не можна назвати точним, оскільки фінальна цифра залежить від кількості людей, які перебувають у шлюбі. Якщо в країні пропорційно менше одружених, а ця частка скорочувалася протягом десятиліть, то, відповідно, буде пропорційно менше людей, у яких є всі шанси розлучитися.

Уточнена кількість розлучень: число розлучень на 1000 заміжніх жінок.
Це значно кращий показник, ніж перший спосіб, але і він як і раніше не дає відповіді на питання, яке хвилює людей найбільше: яка ймовірність того, що їхній шлюб закінчиться розлученням?

Як правило, цю ймовірність вчені вивчають, дивлячись на людей з різних груп. Наприклад, люди, народжені в конкретному році. Єдиний спосіб дізнатися напевно, скільки їхніх шлюбів закінчилося розлученням — стежити за ними, поки вони не померли, розлучилися чи овдовіли. Для певних груп це може зайняти чимало часу (навіть якщо ви можете точно відслідковувати їх усіх). Наразі, наприклад, у нас є досить гарне уявлення про ймовірність розлучення для народжених, скажімо, в 1910 році. Але що це говорить нам про ймовірність того, що пара, яка справила весілля в 2017-му, розлучиться? Адже на початку 20-го століття демографічна ситуація була абсолютно іншою, а суспільство регулювалося зовсім іншим набором норм.

Зараз соціологи часто дивляться на відсоток пар з різних груп, які досягають певної річниці весілля. Джастін Вольферс використав саме ці дані у своїй заяві про те, що відсоток розлучень падає. Наприклад, він зазначив, що "76% людей, чиї перші шлюби мали місце на початку 1990-х років, відзначили свій 10-річний ювілей, порівняно із 73% для тих, хто створив сім'ю на початку 1980-х, і 74% для тих, хто одружився на початку 1970-х років". Звичайно, це не означає, що для людей, які вступили в шлюб на початку 1990-х років, кількість розлучень буде тільки 24%. Вони відсвяткували свої 10-річні ювілеї, але можуть не дотягнути до 20-річного, або навіть 11-річного. І хоча ця статистика може справляти враження, ніби їхні шлюби стабільніші, у них є одна щаслива перешкода до збереження шлюбу в майбутньому. А саме: вони живуть довше, ніж покоління до них, що дає їм більше років і можливостей для потенційного розірвання шлюбу. Таким чином, ми не знаємо, яка ймовірність їхнього розлучення. Потрібно почекати і подивитися.

2. Статистика розлучень залежить від точності і повноти збору даних. У деяких штатах не регулярно повідомляють про розлучення федеральний уряд. Міра розлучень, яка залежить від звітів людей, а не від офіційних документів, також може мати свої недоліки. Наприклад, якщо людей запитують, чи розлучилися вони протягом останніх 12 місяців, вони іноді кажуть "Так", навіть якщо розлучення відбулося 13 місяців тому, чи ще не є офіційним. Можливо, є перекоси і в іншому напрямку, такі як заперечення розлучення, яке вже сталося.

То що ж там з відсотком розлучень насправді?
Ймовірність того, що шлюб закінчиться розлученням, у минулому дійсно була близька до 50%. З цього приводу мало хто сперечається. Питання полягає в тому, чи скорочується ця цифра наразі, і якщо так — з якою швидкістю.

Існують також суперечки з приводу однієї конкретної групи — покоління бебі-бумерів, тобто ті, хто народився в кінці 1940-х — на початку 1960-х. Вони продовжують розлучатися з високою швидкістю, але здається, молодші покоління не підуть їхніми стопами. Звичайно, не все так однозначно, і в них є ще час наздогнати за цим показником своїх батьків (вони проживуть довше і будуть мати ще більше можливостей для розлучення, ніж старше покоління).

Крім того, шлюборозлучні ставки різні для різних соціальних класів. У людей з більш високим доходом і високим рівнем освіти нижчий рівень розлучень. Процитую ще раз фразу зі статті в New York Times, яка розлютила людей: "...Зниження відсотка розлучень концентрується серед тих, у кого є вища освіта. Для менш освічених рівень розлучень наближається до пікових значень минулих років".

Це означає, що навіть ті, хто наполягає, мовляв, рівень розлучень скорочується, не мають на увазі, що це правильно для всіх. Люди без диплома про вищу освіту, тобто близько двох третин усіх американців від 25 років і старше, виявляються в тій групі, де рівень розлучень "наближається до пікових значень минулих років", що означає майже 50%.

Найбільш оптимістична оцінка, заснована, на жаль, на передбаченні, а не на короткому викладі інформації про фактичні минулі розлучення, з'явилася в Times: "Якщо нинішні тенденції збережуться, то майже дві третини шлюбів ніколи не будуть закінчуватися розлученням". Знову ж, із застереженням, що це зниження "концентрується серед людей з вищою освітою».

Моє особисте передбачення? Можливість того, що шлюб розпадеться, становить 42-45%.