Вплив жартів у мережі на психологічне здоров'я школяра

Все частіше можна зустріти окремі публікації в мережі, де люди висміюють інших чи виносять власний конфлікт на публіку; коментарі, де хтось когось тролить, можливо, й у вигляді жарту. Для когось це спосіб комунікації, більш звичний, ніж розмова тет-а-тет, а для когось - спосіб звернути на себе увагу.

Якщо казати про тролінг чи висміювання заради жарту, то це має декілька негативних впливів:

• по-перше, чим більше дитина тролить інших, тим скоріше для неї стане це нормою. Тобто вона постійно буде шукати якусь якість чи зовнішню рису, за якою можна дискримінувати іншу людину;
• по-друге, чим більше дитина чує таких речей у свій бік, тим сильніше це впливає на її самооцінку. Особливо це стосується тих випадків, коли середовище відіграє велику роль для дитини;
• по-третє, поведінка з онлайн переноситься і в офлайн світ. Тож перший і другий пункти стають реальністю дитини.
• Статистика невтішна – ті, хто зустрічався з цькуванням у мережі, у 2 рази частіше задумуються про суїцид. До того ж діти під час цькування відчувають додаткову потребу у захисті, але, на жаль, не завжди звертаються до дорослих за допомогою, а шукають прихисток у комунікації з незнайомцями онлайн. Така дитяча вразливість часто призводить до грумінгу, під час якого злочинці під виглядом «інтернет-друзів» налагоджують довірливі стосунки із дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн.

В України питанням захисту дітей від сексуального насильства стурбована команда освітнього проєкту #stop_sexтинг. Вони допомагають дорослим налагодити діалог з дітьми та створюють інформаційні та інтерактивні продукти, мета яких - попередити можливі кіберризики та вберегти від наслідків протиправних дій зі сторони злочинців. За час карантину #stop_sexтинг запустив чат-бот в Telegram: @StopSextingBot, випустив довідник «Створюємо онлайн-простір разом з дітьми», а за хештегом #stop_sexтинг_вправи в Інстаграм та Фейсбуці дорослі можуть ознайомитись з вправами та іграми та використовувати їх під час дозвілля.

«Сьогодні Інтернет – невіддільна частина нашого життя. І майже неможливо провести межу між онлайн та офлайн світом. Це сприяє складнощам у виявленні неправдивої інформації, яка часом змушує людину піддаватися на маніпуляції злочинців. Для сучасних дітей віртуальний і реальний світ також є єдиним. З цієї причини всі образи й негативні коментарі в мережі сприймаються гостро і впливають на психологічний стан. Це особливо важливо розуміти батькам і не ігнорувати дитину, якщо вона розповідає про свої проблеми в мережі. Дорослим варто ставитися до подібних кіберризиків так, ніби це сталося у звичайному житті дитини, наприклад, у школі. І, звичайно, не забувати говорити з дітьми про онлайн безпеку, адже цифрова епоха змінила сферу та спосіб організації злочинності!», – відзначає Анастасія Дьякова, радник з безпеки людини в Інтернеті при Віце-прем'єр-міністрі цифрових трансформацій України, засновник освітнього проєкту #stop_sexтинг.

Варто пам'ятати, що слова від людей, яких ми вважаємо друзями чи близькими, часом сприймаються дуже гостро, так, наче це істина. Хоча інформація про особу може бути не правдивою та цілеспрямовано створеною як «фейк ньюз». Це може завдати болю і навіть психологічно травмувати. У результаті наслідки залежать від реакції людини, її вміння оцінювати інформацію (за рахунок критичного мислення) та обізнаності щодо механізмів протидії.

І хоча розвиток критичного мислення – непроста задача, існує певний набір умов, що сприяють його становленню. У дітей якісний розвиток починається зі створення довірливого середовища у сім'ї. Дитина, яка відчуває, що до її думки дійсно прислухаються, буде більше довіряти батькам. З дитинства залучайте малюка до обговорення сімейних питань, вчіть не боятися ставити запитання дорослим людям. Батькам рекомендовано:

Розширювати кругозір дитини за рахунок подорожей, виставок та відвідуванням різних «дорослих» організацій (пошта, банк). Розповідайте дитині, для чого ви туди прийшли, що хочете зробити і чому. Не нав'язуйте свою точку зору, а просто пояснюйте її.

Ставте дітям правильні запитання і заохочуйте до пошуку відповідей, але іноді самі допомагайте знаходити їм правильні відповіді. Часом ділиться власними варіантами – це ознака довіри і знаходження ще одного альтернативного шляху.

Частіше ставте себе на місце дитини, намагаючись зрозуміти її почуття.

Ключовий компонент критичного мислення – це вміння знаходити невідповідності. Тому можливість допускати помилки – це прекрасна активація мислення дитини. А якщо дорослий іноді навмисно допускає помилки, це дає можливість перевірити пильність у дитини і використовувати це як елемент гри.

У свою чергу, під час навчального процесу вчителям слід:

• надавати можливість школярам міркувати;
• приймати різні ідеї і думки школярів;
• сприяти активності в освітньому процесі;
• сприяти розумінню цінності власних думок і ідей школярів;
• переконувати школярів у тому, що за свої думки вони не ризикують бути висміяними.

Варто пам'ятати: технології постійно розвиваються, як і пов'язані з цим ризики. Але дорослі можуть зменшити їх завдяки діалогу з дітьми про те, як вони спілкуються в Інтернеті та поза ним, заохочуючи їх критично мислити та діяти.