На декларативному рівні домашнє навчання в Україні працює. У батьків є право самостійно вирішувати, у якому темпі і якими методами навчати своїх дітей. Однак законодавство прописане таким чином, що школярі і гоумскулери мають різний доступ до освітніх послуг. Як мінімум – до держфінансування. При цьому сім’ї гоумскулерів знаходяться під постійним контролем органів освіти і педагогів. Співзасновник платформи «Освітній експеримент» Анастасія Леухіна в інтерв’ю для УП.Життя розповіла про п’ять каменів спотикання в розмові між гоумскулерами та Міністерством освіти і науки України.
Автор: etcetera.media
На декларативному рівні домашнє навчання в Україні працює. У батьків є право самостійно вирішувати, у якому темпі і якими методами навчати своїх дітей. Однак законодавство прописане таким чином, що школярі і гоумскулери мають різний доступ до освітніх послуг. Як мінімум – до держфінансування. При цьому сім’ї гоумскулерів знаходяться під постійним контролем органів освіти і педагогів. Співзасновник платформи «Освітній експеримент» Анастасія Леухіна в інтерв’ю для УП.Життя розповіла про п’ять каменів спотикання в розмові між гоумскулерами та Міністерством освіти і науки України.
1 МОН ЗНАЄ КРАЩЕ. В Україні сімейна освіта регулюється Міністерством освіти. Але світ змінюється так швидко, що МОН просто не встигає ні за технологіями, ні за інноваціями.
Виникає питання: про яке регулювання може йти мова, якщо чиновницька структура не розуміє суті домашнього навчання, причин його вибору та існуючих можливостей?
Анастасія ЛЕУХІНА, співзасновник платформи «Освітній експеримент»:
У домашньому навчанні можна знайти рішення проблем для цієї громіздкої системи. А тому варто прислухатися до батьків і дітей з різним досвідом – їм є що сказати і чим поділитися.
2 ОЧІКУВАННЯ І РЕАЛЬНІСТЬ. За словами Анастасії Леухіної, багатьом батькам, що пробуюють перейти на домашню освіту, піти зі школи не так вже й просто. Причина – у небажанні шкільних адміністрацій щось міняти, тому вибір форми освіти поза стінами школи залишається на рівні старого анекдоту: «Я маю право? Так. Я можу? Ні».
3 ОЦІНЮВАННЯ. Цей пункт пов’язаний з контролем з боку МОН. Чиновники вважають, що гоумскулерів потрібно частіше оцінювати, а складати індивідуальні плани для них можуть звичайні шкільні вчителі. Але справа в тому, що багато батьків якраз і забирають своїх дітей зі звичайних середньоосвітніх шкіл, щоб ті відчували менше стресу через контрольні та атестації.
4 БІЛЬШЕ КОНТРОЛЮ. Ще одна претензія батьків гоумскулерів до нинішнього законодавства в сфері домашньої освіти – це бюрократія, яка супроводжує організацію такої форми навчання. Занадто багато довідок для цього потрібно зібрати і занадто багатьом людям потрібно аргументувати свої причини вчити дитину поза школою. Ця система забирає час і створює масу корупційних схем, хоча створювалася з благими намірами – уберегти дітей від маргінальних дорослих, які можуть порушувати їх права.
5 НЕРІВНІСТЬ. Незважаючи на те, що гоумскулери зробили свій вибір не на користь звичайної школи, це не повинно їх позбавляти такого ж доступу до освітніх послуг, як у звичайних школярів. Маються на увазі послуги, які оплачує держава, тобто і батьки гоумскулерів як платники податків у тому числі. Це вчительські години.
На думку Анастасії Леухіної, усі діти повинні мати доступ до підручників і до консультацій викладачів, якщо це їм необхідно. І якщо перерахувати кількість годин, які педагоги витрачають на кожного школяра, то гоумскулерам має надаватись не менше 4-5 годин на рік з кожного предмета, а не одна година, як прописано в нинішньому «Положенні про індивідуальну освіту».
Натомість витрачених грошей (а сума не повинна бути занадто великою, адже гоумскулерів в Україні незрівнянно менше, ніж звичайних школярів), держава отримає «1% критично мислячих, нестандартно розвинених і самостійних дітей».
30 липня 2026 р.
Торгівля людьми – це один із найтяжчих злочинів проти людини, який часто називають сучасним рабством. Її жертвами можуть стати жінки, чоловіки й діти незалежно від віку, статі чи соціального статусу.
30 липня 2026 р.
Три з половиною дні, які промайнули надто швидко. Десятки нових знайомств. Безліч відкриттів, щирих розмов, спільних ідей і планів. Саме так завершилася Літня школа «Лабораторія впливу "Child Rights Makers"», яка об'єднала вісім команд із різних регіонів України. Фінальний день став часом підбиття підсумків. Діти, педагогині та менторки разом озирнулися на пройдений шлях і ще раз згадали, заради чого вони зібралися.
29 липня 2026 р.
Поки діти та підлітки, що беруть участь у проєкті «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» відкривають нові захоплення, навчаються та знаходять друзів, їхні мами також отримують можливість зупинитися, видихнути й подбати про себе. Адже саме ресурсні батьки можуть створити для дітей атмосферу безпеки, підтримки й любові.
