На декларативному рівні домашнє навчання в Україні працює. У батьків є право самостійно вирішувати, у якому темпі і якими методами навчати своїх дітей. Однак законодавство прописане таким чином, що школярі і гоумскулери мають різний доступ до освітніх послуг. Як мінімум – до держфінансування. При цьому сім’ї гоумскулерів знаходяться під постійним контролем органів освіти і педагогів. Співзасновник платформи «Освітній експеримент» Анастасія Леухіна в інтерв’ю для УП.Життя розповіла про п’ять каменів спотикання в розмові між гоумскулерами та Міністерством освіти і науки України.
Автор: etcetera.media
На декларативному рівні домашнє навчання в Україні працює. У батьків є право самостійно вирішувати, у якому темпі і якими методами навчати своїх дітей. Однак законодавство прописане таким чином, що школярі і гоумскулери мають різний доступ до освітніх послуг. Як мінімум – до держфінансування. При цьому сім’ї гоумскулерів знаходяться під постійним контролем органів освіти і педагогів. Співзасновник платформи «Освітній експеримент» Анастасія Леухіна в інтерв’ю для УП.Життя розповіла про п’ять каменів спотикання в розмові між гоумскулерами та Міністерством освіти і науки України.
1 МОН ЗНАЄ КРАЩЕ. В Україні сімейна освіта регулюється Міністерством освіти. Але світ змінюється так швидко, що МОН просто не встигає ні за технологіями, ні за інноваціями.
Виникає питання: про яке регулювання може йти мова, якщо чиновницька структура не розуміє суті домашнього навчання, причин його вибору та існуючих можливостей?
Анастасія ЛЕУХІНА, співзасновник платформи «Освітній експеримент»:
У домашньому навчанні можна знайти рішення проблем для цієї громіздкої системи. А тому варто прислухатися до батьків і дітей з різним досвідом – їм є що сказати і чим поділитися.
2 ОЧІКУВАННЯ І РЕАЛЬНІСТЬ. За словами Анастасії Леухіної, багатьом батькам, що пробуюють перейти на домашню освіту, піти зі школи не так вже й просто. Причина – у небажанні шкільних адміністрацій щось міняти, тому вибір форми освіти поза стінами школи залишається на рівні старого анекдоту: «Я маю право? Так. Я можу? Ні».
3 ОЦІНЮВАННЯ. Цей пункт пов’язаний з контролем з боку МОН. Чиновники вважають, що гоумскулерів потрібно частіше оцінювати, а складати індивідуальні плани для них можуть звичайні шкільні вчителі. Але справа в тому, що багато батьків якраз і забирають своїх дітей зі звичайних середньоосвітніх шкіл, щоб ті відчували менше стресу через контрольні та атестації.
4 БІЛЬШЕ КОНТРОЛЮ. Ще одна претензія батьків гоумскулерів до нинішнього законодавства в сфері домашньої освіти – це бюрократія, яка супроводжує організацію такої форми навчання. Занадто багато довідок для цього потрібно зібрати і занадто багатьом людям потрібно аргументувати свої причини вчити дитину поза школою. Ця система забирає час і створює масу корупційних схем, хоча створювалася з благими намірами – уберегти дітей від маргінальних дорослих, які можуть порушувати їх права.
5 НЕРІВНІСТЬ. Незважаючи на те, що гоумскулери зробили свій вибір не на користь звичайної школи, це не повинно їх позбавляти такого ж доступу до освітніх послуг, як у звичайних школярів. Маються на увазі послуги, які оплачує держава, тобто і батьки гоумскулерів як платники податків у тому числі. Це вчительські години.
На думку Анастасії Леухіної, усі діти повинні мати доступ до підручників і до консультацій викладачів, якщо це їм необхідно. І якщо перерахувати кількість годин, які педагоги витрачають на кожного школяра, то гоумскулерам має надаватись не менше 4-5 годин на рік з кожного предмета, а не одна година, як прописано в нинішньому «Положенні про індивідуальну освіту».
Натомість витрачених грошей (а сума не повинна бути занадто великою, адже гоумскулерів в Україні незрівнянно менше, ніж звичайних школярів), держава отримає «1% критично мислячих, нестандартно розвинених і самостійних дітей».
13 жовтня 2026 р.
Коли навколо небезпечно й звичне життя постійно переривають повітряні тривоги, дітям особливо потрібні місця, де можна видихнути, побути собою, помріяти й відчути підтримку. Саме тому команда Запорізького хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» приходить туди, де їм зручно зустрічатися: до гімназії, спортивної школи та сільських осередків творчості.
12 жовтня 2026 р.
Фахівці, які щодня працюють із людьми, що пережили окупацію, переміщення, втрату дому та інші травматичні події, добре знають, як важливо бути поруч із тими, хто потребує допомоги. Але хто подбає про самого фахівця, який переживає десятки чужих болючих травм? Саме про це говорили під час дводенного тренінгу «Турбота фахівців про себе. Професійне вигорання та вторинна травма», який відбувся у межах проєкту «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізує за фінансування Ради Європи.
8 жовтня 2026 р.
Дитинство на Сумщині сьогодні важко назвати безтурботним. Повітряні тривоги, вибухи, постійна небезпека – усе це стає частиною щоденності, у якій діти мають не лише вчитися, гратися й дружити, а й якось давати раду страху, злості, суму та напруженню.
