Щоб підтримувати інших, важливо не забувати про себе. Онлайн тренінг для фахівців MHPSS

Як вчасно помітити професійне вигорання? Чим звичайна втома відрізняється від вторинного травматичного стресу? І як допомагати людям, не забираючи їхній біль із собою? Про це говорили учасники дводенного онлайн тренінгу «Турбота фахівців про себе. Професійне вигорання та вторинна травма», що відбувся у межах проєкту «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізує за фінансування Ради Європи.

Українські психологи, соціальні працівники та інші фахівці, які щодня підтримують людей у складних життєвих обставинах, теж живуть в умовах війни. Постійне емоційне навантаження, тривоги, нестача часу на відпочинок, труднощі з організацією роботи та брак необхідних ресурсів теж негативно впливають на їхній професійний стан. Тому розмова про причини професійного вигорання, практичні навички відновлення та самоконтроль, який недопустить перевтоми сьогодні вкрай насущна.

Навчання проводила психологиня-психотерапевтка, кандидатка наук із багаторічним практичним досвідом Тетяна Пашко.

Під час першого дня тренінгу учасники говорили про виклики, з якими стикаються у своїй роботі, та про те, якої підтримки їм бракує. Серед названих учасниками потреб – якісна супервізія, нові знання та сучасні дослідження про травматизацію в умовах тривалої війни, практичні, сучасні інструменти для роботи з дітьми та молоддю. А ще усі говорили, що потрібно більше часу для себе та про потребу бути поруч із близькими.

Далі розбирались як виникає професійне вигорання і за якими ознаками можна помітити його наближення. Проходили онлайн-тестування для оцінки власного стану, вчилися розпізнавати ранні  сигнали перевантаження та обговорювали, як перфекціонізм і надмірна відповідальність можуть посилювати виснаження.

Окрему увагу приділили особистим і професійним межам. Адже бажання допомогти іноді змушує фахівця брати на себе більше, ніж він може або має робити. Під час практичних вправ учасники визначали, де закінчується їхня відповідальність і починається відповідальність іншої людини, а також розбирали ситуації, у яких легко перейти від професійної підтримки до надмірного залучення в чужі переживання.

Другий день присвятили втомі від співчуття та вторинному травматичному стресу. Фахівці, які регулярно слухають історії про втрати, небезпеку й травматичні події, також можуть відчувати наслідки цього досвіду. Тому важливо розуміти, які історії найбільше виснажують, відрізняти звичайну втому від ознак глибшого професійного стресу та вчасно реагувати на зміни свого фізичного та психологічного стану.

Учасники обговорювали способи зменшення впливу травматичних історій, із якими стикаються в роботі, а також вивчали вправи для психологічного розвантаження. Завершальним практичним кроком стало створення індивідуального плану турботи про себе з конкретними діями, які допоможуть підтримувати власний ресурс.

Навчання відбувалося в непростих умовах. Учасники розповідали про відсутність електроенергії, проблеми зі зв’язком і постійні повітряні тривоги. Попри це, усі продовжували працювати, активно долучались до обговорення, ділились власним досвідом.

На звершення тренінгу Тетяна Пашко зазначила: «Повністю уникнути професійного вигорання, втоми від співчуття чи вторинного травматичного стресу практично неможливо. Але можна навчитися ситематично стежити за своїм станом, вчасно звертатися по підтримку та свідомо керувати професійним навантаженням».

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в цьому документі, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.