Майже три чверті дітей у дитбудинках України мають затримку розвитку через брак догляду, – дослідження

Переважна більшість дітей, які потрапляють до будинків дитини в Україні, опиняються там цілком здоровими, але без індивідуальної турботи й піклування починають відставати в розвитку. Частка таких дітей становить 70%. Таких висновків дійшли фахівці благодійної організації "Надія і житло для дітей", які провели відповідне дослідження.

Загалом благодійники перевірили стан 415 дітей в п’яти будинках дитини, що функціонують у Полтавській, Херсонській та Дніпропетровській областях. "Ранній період — час величезних можливостей, які дитина може втратити назавжди, якщо не отримує любові та індивідуального піклування, які так необхідні їй для виживання і розвитку. Дослідження у сфері нейронаук доводять, що на формування мозку впливають не лише генетичні фактори, але й життєвий досвід та середовище, в якому зростає дитина. Це і правильне харчування, і відчуття безпеки, важливі для раннього віку ігри, а також адекватна комунікація. А в будинку дитини, на жаль, ніхто з персоналу не в змозі замінити дитині маму і дати їй такі важливі речі, як тактильна близькість, турбота чи емоційний контакт. Саме через це малюки починають відставати у розвитку", — зазначила Галина Постолюк, директорка регіонального офісу МБО "Надія і житло для дітей".

Дослідження також виявило, що 68% дітей мали невідповідне їхнім потребам і стану здоров’я харчування. До того ж у більшості випадків діагноз "білково-енергетична недостатність" не було встановлено і необхідну корекцію харчування дитині не проводили. Відтак, 58,6% дітей мають затримку росту, 20,2% — низьку масу тіла.

За даними медичної документації будинків дитини, діагноз "здоровий/здорова" мали лише 3,4% дітей. Але аналіз виявив у дітей "міфічні" діагнози, у деяких випадках – неповну інформацію щодо медичного стану, особливо це стосується неврологічних діагнозів. Загалом виявилось, що кількість здорових дітей сягала 67,6% і вони мали лише затримки у розвитку через середовище, в якому перебували.

Окремо вдалося встановити, що поширена думка, що більшість дітей в будинках дитини сироти, — не більше ніж міф. Приблизно у 40% дітей є батьки, які влаштували дітей у заклади через матеріальні або соціальні причини. За належної соціальної підтримки вони могли б доглядати за малечею вдома.

У 49% сімей, яких вдалося відвідати під час дослідження, батьки мали власний досвід проживання в інтернатних закладах. Тож, коли в сім’ї виникали проблеми, батьки не бачили іншої можливості, ніж віддати дитину до будинку дитини.

Ще 40% дітей можуть всиновити або взяти під опіку, якщо займатися цим питанням системно і професійно. 54,7% батьків не відвідували своїх дітей після влаштування у будинки дитини, діти формально залишаються "батьківськими" і втрачають можливість потрапити до іншої сім’ї. Тобто процедури усиновлення відтерміновуються, а перебування дитини в інституційному закладі затягується.

Запобігти влаштуванню дітей раннього віку до будинків дитини може належна підтримка з боку держави, місцевих органів влади і громади. Але, попри те, що у Національній стратегії з реформування інтернатів передбачено з 2020 року припинити влаштовувати дітей віком до трьох років до будь-яких закладів, поки цього не сталось. Наразі 2756 дітей раннього віку залишаються в будинках дитини.